Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття.
Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише аматорські гуртки, а з’явились і професійні театри. М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий – корифеї української
Серед розмаїття тематичного і жанрового мені найбільш сподобалась п’єса І. К. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”, яку Іван Франко назвав однією з найкращих українських комедій. Серед драматичних творів особисто я надаю перевагу комедії: на жаль, в житті є багато негараздів, і, якщо на них не тикати пальцем, а з усмішкою натякнути, то, мені здається, буде більше толку. Чому?
Бо ніхто не хоче бути осміяний, а якщо відкрито говорять про твої недоліки, то це, я так думаю, породжує протест.
В основу комедії “Мартин Боруля” покладено реальні події – прагнення деяких людей домогтися дворянських прав, бо за матеріальним становищем ці люди були набагато заможніші. Навіть деякі освічені люди того часу теж прагнули здобути дворянський титул, бо були більш освічені, ніж окремі дворяни.
Комізм ситуації в комедії “Мартин Боруля” полягає в тому, що, охоплений честолюбним бажанням перейти у вищий стан, Мартин Боруля втрачає і здоров’я, і повагу близьких. Він викликає двояке ставлення: і сміх, і жаль.
З усмішкою спостерігаєш, як Мартин Боруля “перевертає” все у своєму домі, у своїй родині – перелаштовуючи колишні порядки і стосунки на новий “панський лад”. Він змушує всіх одягатись, говорити, чинити неприродні їм дії за етикетом дворян, хоча з деяких дворян і не потрібно брати приклад. Мартин поступово губить добрий і чесний моральний набуток, який йому передали предки.
А рідні, спостерігаючи зміну в поведінці Мартина, не гніваються, а дивуються, бо бачать усю неприродність нових манер і поведінки глави сім’ї. Селянин-землероб, він згодом приходить до розчарування, що одна лише буква у прізвищі не дала йому дворянського сану, незважаючи на гроші, на нові порядки, які він започаткував у домі. Мені шкода наївного і добродушного Мартина.
Драматург підводить нас до думки, що гідність людини визначають не належність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота і щедрість у взаєминах із людьми. Прочитавши п’єсу, я і посміявся з комічних її сцен, і водночас замислився, що подекуди і ми намагаємося зарахувати себе до того чи іншого товариства, і теж через ті чи інші причини бути кращими, заможнішими чи розумнішими. Значить, у багатьох із нас десь далеко в душі сидить свій “Мартин Боруля”.
А якщо вже замислився над цим сьогодні, в XXI столітті, то ось вона – сила таланту великого драматурга другої половини XIX століття – І. Карпенка-Карого.
Related posts:
- Мій улюблений драматичний твір другої половини XIX століття Друга половина XIX століття відкрила світові ціле сузір’я самобутніх і оригінальних українських письменників-драматургів – Марка Кропивницького, Михайла Старицького, І. Карпенка-Карого, які написали чудові п’єси, що і складали основу репертуару театральних труп. Найбільше із п’єс цього періоду мені сподобалася драма М. Старицького “Талан”, написана у 1893 році. Присвячена драма відомій актрисі Марії Заньковецькій. У творі вперше в українській літературі була звернена увага на життя, складні творчі будні акторів професійної національної трупи. […]...
- Мій улюблений драматичний твір другої половини XІX століття Друга половина XІX століття відкрила світові ціле сузір’я самобутніх і оригінальних українських письменників-драматургів – Марка Кропивницького, Михайла Старицького, І. Карпенка-Карого, які написали чудові п’єси, що і складали основу репертуару театральних труп. Найбільше із п’єс цього періоду мені сподобалася драма М. Старицького “Талан”, написана у 1893 році. Присвячена драма відомій актрисі Марії Заньковецькій. У творі вперше в українській літературі була звернена увага на життя, складні творчі будні акторів професійної національної трупи. […]...
- Аналіз твору “Мартин Боруля” Сюжет комедії “Мартин Боруля” побудований на дійсних подіях, що трапилися у родині Карпенка-Карого. Жанр твору “Мартин Боруля” – соціально-психологічна комедія. Тема твору “Мартин Боруля” – зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до міщанства або дворянства. Головним персонажем твору є Мартина Боруля – заможний селянин. Він – здорова натура, гуманна людина, щира і до певної міри наївна. Численні комічні ситуації, пов’язані з героєм, не викликають антипатії. Адже Мартин […]...
- Історична основа п’єси Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – яскрава зірочка на українському літературному небосхилі. Написана ним у 1886 році п’єса “Мартин Боруля” – значний крок уперед у творчій діяльності. На створення твору автора наштовхнула реальна історія його батька, який прагнув долучитися до дворянства. Історично достовірним є і той факт, що герой так само, як і батько письменника, не досягнув мети через дрібну бюрократичну помилку. Але не тільки заради показу родинної анекдотичної ситуації писав твір автор, […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Ідейно-тематичний зміст трагікомедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Трагікомедія Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” зображує дуже знайому для автора твору картину – його головний герой заможний селянин Мартин Боруля намагався не тільки довести свою приналежність до дворянського роду бюрократичним шляхом, він ще й намагався бути тим, ким на його думку є дворянин. Більше того, він робив усе, щоб його сім’я стала вести себе, як дворянська. Все це було характерно і для батька Івана Карпенка-Карого, тому сумнівів у правдивості і […]...
- Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. – Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст 10 клас III. Нова українська література Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст. Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. Постійні переслідування українства не сприяли розвитку драматургії, адже, крім аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Україна не мала професійного національного театру. Певне пожвавлення в розвитку сценічного мистецтва розпочинається з кінця 50-х років XIX ст., коли в різних регіонах України у Немирові, Кам’янці-Подільському, Чернігові, Єлисаветграді, Кременчуці, Києві, Одесі […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Характеристика образу Мартина Борулі за п’єсою Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – блискучий український письменник, автор багатьох п’єс, що вражають народною мудрістю. Ідея твору “Мартин Боруля” виникла не просто так, автор опирався на справжній факт із життя його родини. У батька Карпенка-Карого була мета – відновити втрачене колись дворянство. Він дуже переймався через те, що можновладці вважають простих людей бидлом. Тому чоловік довгий час судився, витрачав немалі кошти для здійснення мрії, але все це виявилося марним. Всі титанічні зусилля […]...
- Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних інтересів, або до людей відмінного від твого соціального рівня. Не бажай неможливого чи неприйнятного для себе, бо навряд […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Трагікомедія “Мартин Боруля” Карпенка-Карого П’єса “Мартин Боруля” написана на основі реального факту. І. Карпенко-Карий використав подію, яка відбулася в його родині. Батько письменника вирішив у суді довести своє дворянське походження. Незважаючи на витрачені зусилля, рід дворянським визнаний не був, бо прізвище в нових і старих документах відрізнялося однією літерою. Так само й головний герой твору: багатий шляхтич, чиновник земського суду Мартин Боруля має заповітну мрію – зробити свій рід дворянським, поставити все на “дворянську […]...
- Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині. Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – ІІ варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІІ варіант Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основу п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основу п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав хижацьке обличчя українського капіталіста-землевласника, котрого ненаситна жадоба до […]...
- Ідейно-тематичний зміст трагікомедії “Мартин Боруля” Трагікомедія “Мартин Боруля” написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони […]...
- “Хазяїн” Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Всі знають такі комедії великого драматурга, як “Мартин Бору-ля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основі п’єси покладено реальні факти капіталістичної дійсності. Драматург показав хижацьке обличчя українського капіталіста – землевласника, як ненаситна […]...
- “Мартин Боруля” – приклад багатогранної творчості корифея українського театру Першим поштовхом до появи професійного українського театру були п’єси Котляревського – “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” тощо. Котляревський свого часу навіть був директором Полтавського театру, якщо не помиляюся. Потім з’явилися твори Квітки-Основ’яненка, шевченківський “Назар Сто – доля”, а потім – Емський указ і Валуєвський циркуляр. 1 вистави українською мовою було заборонено, та й майже не було гідних театрів і груп, а були балаганні інтермедії, вертепи, третьосортні драматургічні вправи якихось графоманів. Саме тому […]...
- “Людська комедія” Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції другої половини ХІХ століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом життя і сприйматиме їх як щось нове і наново відкрите для себе. На думку Сенеки, […]...
- Зображення життєвих явищ в п’єсах “Наймичка” і “Мартин Боруля” І. Карпенко-Карий почав драматургічну діяльність людиною немолодою, збагаченою великим життєвим досвідом, маючи вже стійкі переконання художника реаліста.. Мистецькі шукання привели його до створення блискучого зразка психологічної драми – п’єси “Наймичка” . Темою “Наймичка” співзвучна деяким творам Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного. Сюжетну основу драми складає трагічна історія наймички Христини, дочки загиблої у шинку покритки, що змалку поневіряється по наймах, зносить наругу і знущання, але не втрачає душевної чистоти. Щира […]...
- Аналіз “Мартин Боруля” Ідейно-тематичний зміст Трагікомедія”Мартин Боруля” написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що […]...
- Художньо-естетичні пошуки у зарубіжній літературі другої половини XX століття У XІX столітті продовжується розквіт літератури та музики, їх питома вага у культурі епохи надзвичайно велика. У літературі розвивається роман з його здатністю до широкого охоплення життя суспільства, і його точністю психологічного аналізу; специфічні художні можливості роману виявилися особливо співзвучними естетичним вимогам часу. Роман стає провідним жанром літератури XІX століття. Творчість Гете, Бальзака, Флобера, Мопассана, Доде, Золя, Байрона, Діккенса, Пушкіна, Лєрмонтова, Гоголя, Достоєвського, Толстого, Тургенєва підняла на новий, більш високий […]...
- “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомою автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – не книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд українців на історію. Протицерковний дух її письма носив політичний характер, бо книга посилювала національну свідомість […]...
- Драматургія другої половини XX століття У перше післявоєнне десятиріччя у зарубіжному театрі відбуваються великі зміни. Виникають нові течії, з’являються нові імена. Помирають видатні драматурги, лауреати Нобелівської премії: у 1946 – німець Гергарт Гауптман, у 1949 бельгієць Моріс Метерлінк, у 1950 – ірландець Бернард Шоу, у 1953 – американець Юджин О’Ніл. 1956 пішов з життя Бертольт Брехт. У драматургію приходять нові особистості і нові течії. У Франції на провідних ролях продовжує перебувати інтелектуальна драма, у контексті […]...
- ПОЕЗІЯ другої половини XX століття ПОЕЗІЯ другої половини XX століття Автор Назва твору Жанр Вид Лірики Провідний Мотив Віршовий Розмір Примітки Андрій Малишко “Пісня про рушник” Пісня Особиста Материнська любов, відданість своїм дітям Анапест Народна пісня літературного походження Василь Симоненко “Лебеді Материнства” Ліричний Вірш Громадянська Любов до матері й Батьківщини Хорей Шістдесятник; “витязь молодої української поезії” Василь Стус “Як добре те, що смерті не боюсь я…” Ліричний Вірш Патріотична, Філософська Незламність, здатність залишатися людиною за […]...
- “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XIX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і народницькі ідеали. Драматична спадщина Карпенка-Карого складається з вісімнадцяти п’єс. Однією з кращих є п’єса “Хазяїн”. Досить часто Карпенко-Карий у своїй […]...
- ОЛЕСЬ ГОНЧАР – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ОЛЕСЬ ГОНЧАР Письменник. Новела “За мить щастя” Ключові слова: – епос; – новела; – умовна ситуація; – зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя; – оспівування краси й сили почуття кохання. Цитатник Про О. Гончара та його твори: – Гончар – художник світла, його дослідник, зображувач і поет. Закохано й уважно простежує він промені, що пронизують людські істоти, […]...
- “Хазяїн” І. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української літератури XIX ст. В українській драматургії п’єса “Хазяїн” вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Проблему “стяжання для стяжання!” Карпенко-Карий розробляє на основі глибокого вивчення тих соціальних процесів, що відбувалися на Україні в часи бурхливого розвитку капіталізму. Карпенко-Карий використав могутню силу сміху не для того, […]...
- “Хазяїн” X. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття І. Карпенко-Карий – корифей української драматургії, його ідеї не вмерли, “вони живуть поміж людьми і, намагаючись втілитись у живі форми, прибрати реального змісту, нагадують їм про того, хто їх витворив, кому вони завдячують своєю появою на світ…” . І. Я. Франко назвав І. Карпенка-Карого першим майстром на ниві української драматичної літератури. Межі об’єктів творчості драматурга – українське село, бідне, обшарпане, з тисячами злиднів, що визирають з кожної хати. Чорні духи […]...
- Загальна характеристика розвитку всесвітнього літературного процесу другої половини XІX століття Приблизно від середини до останньої чверті XІX століття “погоду” у всесвітньому літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобсра, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої літератури: “Принижені й зневажені” ; “Гравець” і “Злочин і кара” ; “Ідіот” ; “Біси” ; “Брати Карамазови” Ф. Достоєвського; “Війна і мир” , “Анна […]...
- Аналіз поетики Некрасова другої половини 50-х років ХІХ століття Одним з наочних ознак суспільного підйому, що почався, був вихід у світло збірника віршів Некрасова в 1856 р. Поет включив у нього кращі добутки, створені їм за 10 років. Збірник відкривався віршем “Поет і громадянин”, у якому Некрасов викладав свої погляди на призначення поезії в житті, виступав захисником високоідейного цивільного мистецтва, затверджував думку про єдність революційного слова й справи. Необхідно враховувати, що Поет і Громадянин у вірші Некрасова не антагоністи. […]...
- “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття “Чим він був для України, дня розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто знає, то він був з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, – так оцінив значення спадщини і діяльності видатного письменника Івана Карпенка-Карого геніальний Франко. Комедію “Хазяїн” недаремно вважають одним з вершинних досягнень української драматургії XIX століття. У цьому творі знайшли своє подальше відображення […]...
- ЛІНА КОСТЕНКО – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ЛІНА КОСТЕНКО Поетеса. Належить до покоління шістдесятників. Роман у віршах “Маруся Чурай” Ключові слова: – ліро-епос; – історичний роман у віршах; – дев’ять розділів; – нещасливе кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.; – роль митця в історії, у долі народу; – незнищенність українського народу ; – глибока віра в духовну силу і могутність українського народу. […]...
- Історія Русів – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVІІІ століття “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVІІІ століття З часів другої половини XVІІІ століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомого автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – це книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд […]...
- ГРИГІР ТЮТЮННИК – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ГРИГІР ТЮТЮННИК Письменник. Належить до покоління шістдесятників. Новела “Три зозулі з поклоном” Ключові слова: – епос; – новела; – автобіографічна основа; – присвята – “Любові Всевишній присвячується”; – три зозулі – любовний трикутник, три долі; – складність людських стосунків в історії про нещасливе кохання; – возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу. Цитатник Про Гр. […]...
- ІВАН БАГРЯНИЙ – ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ЛІТЕРАТУРА другої половини XX – початку XXI століття ІВАН БАГРЯНИЙ Справжнє ім’я – Іван Павлович Лозов’ягін. Письменник. Представник еміграційної літератури. Організатор Мистецького українського руху. Роман “Тигролови” Ключові слова: – епос; – пригодницький роман; – первісна назва – “Звіролови”; – автобіографічність ; – трагічна доля особистості в радянському тоталітарному режимі; – перемога добра над злом; – за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною. Цитатник Про І. Багряного і роман “Тигролови”: […]...
- Питання з відповідями до теми “Література другої половини XX століття” Які події в суспільному житті зумовили основні тенденції розвитку літератури другої половини XX ст. ? Які з існуючих літературних течій набули подальшого розвитку в другій половині ХХст.? У другій половині XX ст. подальшого розвитку набули екзистенціалізм, західний модернізм, наукова фантастика. На яких засадах Грунтується екзистенціалізм? Екзистенціалізм як художній напрям виник у передвоєнний час і розвивався головно після Другої світової війни. Він невідривно пов’язаний з однойменною філософською теорією і грунтується на […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття Чим визначається цінність літературного твору? Мабуть, тими загальнолюдськими цінностями, які автор у досконалій художній формі показує читачеві і примушує його замислитися. А ще тим естетичним задоволенням, що одержує людина при спілкуванні зі Словом митця. Такий справжній витвір мистецтва подарував нам І. Карпепко-Карий. Хоч його “Хазяїн” – сатирична комедія, чітко видно прагнення драматурга підвести читача до певних позитивних моральних висновків. Нещадно висміюючи все потворне і нице в житті, письменник-сатирик мріє, що […]...
- Відповіді до теми: “Постмодернізм у літературі другої половини XX століття” 1. Що таке постмодернізм? Постмодернізм – буквально: те, що відбу вається після модернізму. До культурологічного вжитку слово вніс англійський історик культури Арнольд Тойнбі, який дав періодизацію явища. Цей напрям у мистецтві є наслідком доби розпаду цілісного погляду на світ, доби руйнування звичних систем, розчарування. 2. Назвіть ознаки постмодернізму. Домінанта постмодернізму диктується пріоритетом індивідуального над універсальним, особистості над системою, людини над державою, прагнення повернутися до людської неповторності. Найтиповішою ознакою постмодернізму є […]...
- Відповіді до теми: “Література другої половини XX століття” 1. Які з існуючих літературних течій набули подальшого розвитку в другій половині XX ст. ? У другій половині XX ст. подальшого розвитку набули екзистенціатізм , західний модернізм, наукова фантастика. 2. На яких засадах грунтується екзистенціалізм? Екзистенціалізм як художній напрям виник у передвоєнний час і розвивався головно після Другої світової війни. Він невідривно пов’язаний з однойменною філософською теорією і грунтується на її постулатах. Екзистенціалісти змальовують трагізм людини в світі, який є […]...
Categories: Шкільні твори