Питання з відповідями до теми “Література другої половини XX століття”

Які події в суспільному житті зумовили основні тенденції розвитку літератури другої половини XX ст. ? Які з існуючих літературних течій набули подальшого розвитку в другій половині ХХст.? У другій половині XX ст. подальшого розвитку набули екзистенціалізм, західний модернізм, наукова фантастика. На яких засадах Грунтується екзистенціалізм? Екзистенціалізм як художній напрям виник у передвоєнний час і розвивався головно після Другої світової війни.

Він невідривно пов’язаний з однойменною філософською теорією і грунтується на її постулатах.

Екзистенціалісти змальовують трагізм людини в світі, який є суцільним хаосом, заплутаним клубком нісенітниць, випадковостей, абсурду і який людина не може збагнути. Усе залежить від долі, фатуму, і це з особливою силою виявляється в так званих граничних ситуаціях, тобто особливо критичних, таких, що ставлять людину на межу між життям і смертю. Бог наділив людину розумом і правом свободи вибору.

Керуючись совістю, вона володіє правом на свободу дії, і ця свобода має спрямовуватися на добро, на служіння людству, мусить бути звернена до Бога, шукати в нього розради в хвилини відчаю, що ними сповнене життя.

На творчості яких письменників позначилися ідеї екзистенціалізму? Одним із засновників екзистенціалізму був Альбер Камю – французький есеїст, письменник, драматург. Здійснив значний вплив на інтелектуальне життя повоєнної Європи.

Творчість письменника присвячена абсурдності людського існування, виходом з якої є бунт. Лауреат Нобелівської премії. Основні твори: романи “Сторонній” , “Чума” , “Падіння” 1956), п’єса “Калігула” , есе “Міф про Сізіфа” , “Бунтівна людина” . Вплив екзистенціалізму відчутний у творчості французів А. Мальро та А. Жида, англійців А. Мердок, В. Голдінга, іспанця М, де Унамуно, японця Кобо Абе, американця Дж.

Болдуїна, певною мірою дотичною до літератури екзистенціалізму є творчість американського письменника Е. Хемінгуея.

Які новітні явища виникли в повоєнній літературі? Характерні для повоєнної доби умонастрої інтелігенції та естетичні шукання митців відбилися в нових художніх явищах. Протиставленням реалістичним жанрам стали явища, які позначають терміном “алітература”, тобто література навпаки.

До неї належить антироман, який ще називають новим романом, та “театр абсурду” . Нонконформістські настрої в літературі виразили “Розбите покоління” – група американських письменників, які прийшли в літературу в 50-ті роки XX ст. , та “Сердиті молоді люди” – група англійських письменників, які виступили у 50-ті роки XX ст. У другій половині XX ст. набув розквіту “магічний реалізм” – модерністська течія в літературі Латинської Америки. Одним із найвизначніших напрямів мистецтва другої половини XX ст. став постмодернізм.

Що таке “магічний реалізм”? “Магічний реалізм” – це умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки. Для літератури “магічного реалізму” характерні звернення до міфологічних традицій індіанців, оригінальне переплетення чарівного, що притаманне міфам, та побутового, сучасності та історії, спроби осмислення етно-історії. Жанрові форми “магічного реалізму” підказані місцевим фольклором – заклинання, замовляння, ліричні пісні тощо.

ПЛАНИ. Гуманістичний пафос роману А. Камю “Чума”

Філософські погляди французького письменника А. Камю. А. Камю французький письменник і філософ-екзистенціаліст був одним із володарів дум прогресивної європейської інтелігенції XX ст. У своїй художньо-філософській творчості розробляв екзистенціалістські категорії “існування”, “абсурду”, “бунту”, “свободи”, “морального вибору”, “граничної ситуації”.

На думку Камю, людина – світла, мисляча, активна істота, призначення якої – бунт проти нездоланного зла, хай навіть вона не має надії на перемогу.

Тема роману “Чума” . Роман-хроніка про один рік життя міста, охопленого епідемією чуми. Оповідь написано від імені доктора Ріє, який був безпосереднім учасником боротьби з чумою. Головні герої твору: доктор Ріє, Жан Тарру, дрібний службовець Жозеф Гран, паризький журналіст Раймон Рамбер – кидають виклик смертельній хворобі.

Поборюючи відчай, приречені страждати, вони виконують свій обов’язок і діють, керуючись почуттям відповідальності. їхня боротьба з чумою – це бунт проти зла й абсурду, проти невідворотності долі.

Символічність назви роману. Назва роману має кілька значень. Чума – хвороба, яка охопила місто; чума – уособлення будь-якого зла; чума – прояв абсурдності світу; атмосфера зачумленого міста – атмосфера Європи, охопленої коричневою чумою фашизму.

Роман А. Камю вчить, що людина може і мусить боротися зі злом, виконуючи свої обов’язки перед людьми. Цей твір є прекрасним літературним прикладом самопожертви і солідарності людей у боротьбі зі злом світу і водночас застереженням: “бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає”, і тому людство має завжди бути готовим до боротьби зі злом.

Світове визнання творчості А. Камю. Культурна громадськість високо оцінила гуманістичну творчість Камю, і 1957 р. йому була присуджена Нобелівська премія “за сукупність творчості, яка висвітлює проблеми, поставлені сучасністю перед свідомістю людини”.

Осмислення взаємин людини з природою у повісті Е. Хенінгуея “Старий і йоре”

І. Е. Хемінгуей – людина-легенда ще за життя. Талановитий письменник і відважна людина: був учасником воєн, “великих африканських полювань”, високо в горах і в бурхливих океанах – все, пов’язане з ризиком, приваблювало його.

Осмислення азаємин людини з природою у повісті “Старий і море”. Головний герой твору. Старий самотній рибалка Сантьяго, який протягом 84 днів виходив у море, мріючи спіймати велику рибу.

Ставлення рибалки до мешканців моря. Летючі риби, ластівки, гігантські черепахи, риби, акули – для рибалки більше, ніж представники тваринного світу, світу природи. -“Він любив летючих риб – то були його найперші друзі в океані”. “А от птахів він жалів, особливо малих і тендітних морських ластівок…”. Про морських свинок думав: “Славні вони тварини… Граються собі, пустують, люблять одне одного.

Вони нам наче брати, так само, як і летючі риби”. Риб наділяв людськими рисами: “Та, хвалити Бога, риби не такі розумні, як ми, що вбиваємо їх, зате куди благородніші й спритніші”.

Трепетна любов Сантьяго до моря. Він завжди подумки називав море 1а шаг, як кажуть по-іспанськи ті, хто його любить. “Старий завжди думав про море, як про жінку, про живу істоту, що може й подарувати велику ласку, й позбавити її, а коли й чинить щось лихе чи нерозважне, то лише тому, що така її вже вдача”.

Двобій з велетенською рибою. Велетенська риба – гідний суперник старого рибалки, який переконаний, що мусить її убити задля того, щоб вижити. Він розуміє, що єдиною зброєю проти такої риби може бути тільки його воля та розум. У цій боротьбі і риба, і старий перебувають в однакових умовах, старий навіть визнає: “Ти вбиваєш мене, рибо…

Одначе ти маєш на це право”. І все ж таки, він хоч і знесилений, перемагає. Та йому не таланить привезти додому здобич: акули пожирають її, і старий притягує до берега тільки величезний обгризений скелет. Образ Сантьяго – втілення людської долі серед стихій. Навколо старого рибалки – море, риби, зірки, небо. Море для нього, як жінка, а зорі, як сестри.

Та й велика риба – не просто реальна риба, в ній криється якась сила, що ніби розлита у всьому світі. Образ Сантьяго є символом злиття людини і світу.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Питання з відповідями до теми “Література другої половини XX століття”

Categories: Твори з літератури