Загальна характеристика розвитку всесвітнього літературного процесу другої половини XІX століття

Приблизно від середини до останньої чверті XІX століття “погоду” у всесвітньому літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобсра, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої літератури: “Принижені й зневажені” ; “Гравець” і “Злочин і кара” ; “Ідіот” ; “Біси” ; “Брати Карамазови” Ф. Достоєвського; “Війна і мир”

, “Анна Кареніна” , “Воскресіння” Л. Толстого. Творчість Достоєвського і Толстого стала вершиною не лише російського, а і всесвітнього реалізму.

Вони збагатили всесвітню літературу вже самим поглядом на одвічні проблеми людства: визнання-невизнання окремою особистістю суспільних законів і норм, право “переступити” через ці закони та норми ; баченням проблем війни і миру, війни й народу, “думки народної” ; проблеми сім’ї, “думки сімейної” тощо.

Глибокий психологізм їхніх творів до цього часу вражає літературознавців, так і пересічних читачів. Творчість цих письменників дійсно безсмертна, вона пережила і ще переживе багато літературних мод і навіть суспільних формацій, адже як за змістом, так і за формою творів вони досягли загальнолюдських, дійсно всесвітніх висот.





Загальна характеристика розвитку всесвітнього літературного процесу другої половини XІX століття

Categories: Твори з літератури