Якою була творча атмосфера в Україні, коли В. Симоненко дебютував як поет? Василь Андрійович Симоненко належить до когорти “шістдесятників”. Поет творив у той період нашої історії, який чомусь називають “відлигою”. Насправді-це початок застою. І виявилося це найповніше саме в духовному житті. До молодих літераторів, серед яких був і Симоненко, застосовували типові методи і “перевиховання”: заборона друкуватися, виступати перед читачами, компромен-тація перед громадськістю, намагання всілякими, аж до найпідліших, способами
Незважаючи на це, “шістдесятники” порушували проблеми, донедавна заборонені партійною владою: історичне минуле нашого народу, недавня страшна ніч репресій, доля простої людини на цьому тлі. їх над усе переймав біль за Україну, її майбутнє, тривога за долю планети в цілому. Мов метелики на світло, летіли самозречені юнаки і дівчата за теплим вітром Іідлиги, летіли й падали під студеним віянням зими, що так і не поступилася Місцем омріяній весні. Вільна і незалежна Україна колись викарбує на золотих скрижалях імена одважних своїх синів і дочок – аби прийдешнім поколій ми було ким гордитись, кого брати за взірець.
Серед них – витязь молодої україн ської поезії Василь Симоненко.
Чому О. Гончар назвав В. Симонепка “витязем молодої української поезії” ? О. Гончар небезпідставно назвав В. Симоненка “витязем української поезії”. Інтуїтивний прорив поета в глибини національного сумління був небезпеч ним для комуністичної системи, тож невипадково деякі його твори друкували ся з цензурними правками, або опинилися під забороною. Так із вірша-притч! “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок” було вилучено чотиривірш досить промовистого змісту: в ньому розглядалася цинічна політика шовіністам них урядів, спрямована на виродження українства, осуджувалася психологія деморалізованих перекинчиків, здатних зректися батьківського краю.
Коли б міг забуть убоге рідне поле, За шмат тії землі мені б усе дали, До того ж і стерня ніколи ніг не коле Тим, хто взував холуйські постоли.
Так само з вірша “Задивляюсь у твої зіниці”, що мав первісну назву “УкраЬ ні”, було викреслено строфу, позначену чуттям високої національної гідності:
Ради тебе перли в душу сію, Ради тебе мислю і горю. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю.
Таких прикладів безцеремонного цензурного втручання у Симоненкові тексти – безліч. Правда в його доробку траплялися заримовані штампи про “щ;” ливе життя”, що їх вимагала “політика партії в галузі художньої літератури”. Ало Симоненко не вважав” їх вартими уваги. І якщо вони з’являлися у його збірках, то лише за ініціативою упорядників та за згодою редакторів.
Йдучи на вимушений компроміс із радянською владою, В. Симоненко намагався відвести її рс пресивне око від справжньої лірики, якої ця влада боялася. У поезії Симоненка – любов і відданість рідній землі, рідному народові, Виспівані щирим серцем, його поезії живуть, їх читають і люблять мільйони людей.
Схарактеризуйте мотиви першої збірки В. Симоненка “Тиша і грім”. Перша збірка віршів В. Симоненка з’явилася 1962 року у Держвидаві, вона відразу стала неабиякою літературною подією. Попри щирий природний пафос, вона вразила сучасників тонким естетичним смаком, чистою правдою, романтичним поривом відкривати “духовні острови” в інтелектуальному морі свого народу, до чого поет закликав нових “Колумбів і Магелланів”.
Перед ними поставав світ не тільки як “мереживо казкове”, – в ньому гриміли бурі, він розгортався у творчому натхненні, у найвищому ступені самореалізації. Все це контрастувало з поширеними ідиліями “щасливого життя” радянської імітаційної літератури. Водночас на сторінках цієї книжки висвітлювалася нелегка доля простих людей.
На яких цінностях наполягає В. Симоненко у вірші “Лебеді материнства”? У своїй поезії “Лебеді материнства” поет звертається до незнищенних вічний цінностей народного світосприймання, передовсім до символу матері – цен трального в духовному космосі українців, починаючи з трипільської доби. Він відродився в образі Марії Оранти, зображеної в Софійському соборі, Навіть запорозькі козаки, які не дозволяли жінкам з’являтися на території Січі, поклонялися Покрову.
В народному уявленні мати завжди ототожнювалася і Батьківщиною. Тому зрада їй вважалася непростимим гріхом, а втрата – катастрофою. Вибір іншої Батьківщини постійно засуджувався, оскільки призводив до самознищення нації. Образи лебедів завжди асоціювалися з вірністю, тому В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством та надаючи їм символічного узагальнення.
У вірші “Лебеді материнства” В. Симоненко вміло поєднує ніжність і елегійність колискової пісні з духовною висотою людської особистості.
ПЛАНИ. Патріотична лірика В. Симоненка.
І. “Син мужицький, золоте коріння…”
ІІ. “У твоєму імені живу”.
“Україна – ти для мене диво…”, “Задивляюсь у твої зиниці”, “Світ ясний – мереживо казкове”, “Земле рідна, мозок мій світліє…” “Пророцтво 17-року” – гнівна поезія, спрямована проти катів, які стільки горя завдали нашій багатостраждальній землі. “Де зараз ви, кати мого народу?..” – уславлення рідного народу як носія добра й справедливості. Вірш “Монархи” – викриття авторитарної свідомості повелителів світу. Поезія “Вихвалять, і славити, й кричати” – категоричне заперечення поклоніння перед “геніями-титанами”. “Лебеді материнства” – ніжне слово синівської любові. “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…” – розкриття В. Симоненком свого пройденого творчого шляху.
Йому боліли всі кривди.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Плани і питання з відповідями до творчості В. Симоненка
- Максим Рильський – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
- Мовні характеристики героїв комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С
Categories: Твори з літератури