Фольклорні мотиви в поезії І. Франка

О краю мій, підгір’я ти прекрасне

Як я люблю, як я люблю тебе!

Мов зірка та, що світить і не гасне

Так та любов в душі моїй живе.

І. Франко

Життя і творчість Івана Франка тісно пов’язана з селом, у якому він народився і жив. Воно розташоване в мальовничому кутку, оточене дубовими та сосновими лісами і казково-таємничим гірським валом який називається Діл. Материні пісні вчили Івана любити народ, боліти його горем, ненавидіти кривдників, розуміти красу природи.

Від матері він записав народні пісні про Шумильця, про Ганнусю, “Ой служив я в Риму”, “Ходить Турчин по риночку” та цілий весільний обряд. Коли відвідуєш музей у рідному поетовому селі Діл, то всміхається разом із сонечком, що гріє весною, то дивується, то, зачарований красою весни, освідчується їй і людям в любові.

Наскрізний образ циклу – алегоричний образ чарівниці-весни, від якої тануть сніги, яка приносить із собою бурхливі вітри, надає життя всьому живому, вселяє в людей бажання жити й боротися за краще життя. Тому й пробуджена весною жага життя вигукує:

Лиш боротись – значить

жить.

Найкращі поезії циклу: “Земля моя”, “Vіvere nemento”, “Гримить”, “Гріє сонечко”, “Дивувалась зима”.

Уже сама назва циклу наводить нас на думку про спільність поезій із народними веснянками, народною піснею, яка завжди була одним із джерел творчості Франка. Форма його веснянок – це чудовий сплав фольклору і неповторного поетичного обдарування. Сплав, а не імітація народнопоетичних форм.

Але наслідування спостерігається тільки у формі, бо зміст – повністю оригінальний.

Минають роки, а поезія Івана Франка хвилює наші душі. Ми повертаємось знову й знову до чарівних пісень, які ввійшли в наш духовний світ. Чому деякі вірші поета стали піснями?

Тому що в них розкриті глибокі людські почуття. Хіба може зникнути кохання? Воно вічне, як сонце, вода, небо і земля. І скільки б нам не було років, ніжні слова Івана Франка супроводжуватимуть нас усе життя.





Фольклорні мотиви в поезії І. Франка

Categories: Твори з літератури