Степан Васильович Васильченко народився 8 січня 1879р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім’ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905р., “неспокійна”, за його висловом, праця “неблагонадійного” вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, – все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника. У літературний процес Васильченко включився зрілим митцем із своїм власним поетичним голосом у 1910р., коли з’явились друком такі оригінальні його твори, як “Мужицька арихметика”, “Вечеря”, “У панів”, “На чужину”, “Циганка” та ін., пройняті любов’ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості.
Цьому передували тривалі роки становлення світоглядно-естетичних поглядів письменника, напружених пошуків ідей та форм художнього осмислення дійсності. Не випадково однією з провідних тем творчості Васильченка є життя народних учителів, яке було йому – педагогові за фахом і покликанням – особливо близьким. “Записки вчителя” та інші щоденникові записи, куди Васильченко, за його визнанням, систематично “заносив свої учительські жалі та кривди”, стали згодом документальною основою багатьох реалістичних новел і оповідань. Дебютував письменник на літературній ниві оповіданням “Не устоял” . Згодом письменник значно доопрацював це оповідання й опублікував українською мовою під назвою “Антін Вова” . У 1910 – 1912 рр. Васильченко пише й друкує цикл новел і оповідань, присвячених учительській темі. Проблема виховання нової людини значною мірою зумовила звернення Васильченка до художнього опрацювання дитячої тематики, органічно пов’язаної з творами про вчителів. Глибоке розуміння психології дитини дало змогу Васильченку показати у своїх творах цікавий, поетичний духовний світ дитини.
Не можна без хвилювання читати психологічні етюди письменника “Дощ”, “Дома”, “Волошки”, “Петруня”, оповідання “Роман”, “Увечері”, “Свекор”, “Басурмен” та ін. Оптимізм Васильченка з особливою виразністю виявився в одному з найкращих його творів, присвячених дітям, – “Циганка”. Невеликий цикл у творчості Васильченка складають оповідання, в яких йдеться про обдаровані натури з демократичних низів, про долю народних талантів. Настрої збудженого революційними подіями села відбив Васильченко у новелі “Мужицька арихметика”, що належить до найвищих здобутків письменника-реаліста. Жорстоку правду життя селянської бідноти розкриває Васильченко у новелі “На чужину”.
У новелі “Осінній ескіз” Васильченко ставить питання глибше, суспільне об’ємніше – шлях сільської молоді в революцію. Окремий цикл у художньому доробку Васильченка складають твори, написані під безпосереднім враженням від першої світової війни, в якій письменник брав участь з 1914р. аж до Лютневої буржуазної революції. В “Окопному щоденнику”, оповіданнях “На золотому лоні”, “Під святий гомін”, “Отруйна квітка”, “Чорні маки” та ін. Васильченко зображує жахи імперіалістичної війни, сумні будні людей у сірих солдатських шинелях. Цікавою сторінкою спадщини Васильченка є драматичні твори, переважно одноактні п’єси, які за тематикою і багатьма художніми засобами органічно близькі його прозі. Після перемоги Жовтневої революції Васильченко включається в процес творення соціалістичної культури.
В оповіданнях, присвячених радянській сучасності, письменник показує зародження почуття колективізму в психології юних громадян, поетизує романтику праці як творчості. Багато працює Васильченко у радянський час і над творами з життя дореволюційного минулого. Показовим у цьому плані є цикл “Осінні новели” , який писав Васильченко, починаючи з 1923р., впродовж майже десяти років. Одна з художньо найдовершеніших новел циклу – “Мати” . Творчість Васильченка радянського часу позначена розширенням тематичного і жанрового діапазонів, про це свідчать, крім написаних у 20-ті рр. драматичних творів, кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл “Крилаті слова”, переклади творів російських письменників тощо. На особливу увагу заслуговує задум Васильченка створити велику біографічну повість про Т. Шевченка.
На жаль, з п’яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу – “В бур’янах”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)ВАСИЛЬЧЕНКО СТЕПАН – ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
- Сутність назви та побудова твору Дайте Аліг’єрі “Божественна комедія”
- Теоретика-літературні поняття – Давня українська література
Categories: Шкільні твори