ВАНЧЕНКО ПЕТРО – ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Ванченко Петро Захарович народився 1898 року в с. Жуки на Полтавщині в сім’ї селянина-бідняка. Освіта середня. Належав до літературної організації.

Автор збірок оповідань та повістей “Жива реклама”, “Мужність” , “Обов’язок”, “Три пальці” , “Клопіт цирульника Еміля Термана”, “Повість без назви” , “Онопрій Кудь” . Арештований 6 грудня 1934 року Полтавським міським відділом НКВС УРСР Слідство велося Харківським обласним управлінням НКВС. Ванченкові інкримінувалося членство в “терористичній організації,

яка намічала вчинити ряд терористичних акцій над вождями партії та уряду”. Під час допитів визнав свою вину, але в заяві на ім’я оперуповноваженого Харківського обласного управління НКВС Бордона написав, що “не був здатний на практичне здійснення теракту.” А на пізніших допита стверджував: “Переконань терористичних у мене не було. Я не вірив у можливість здійснення акту”.

4 січня 1935 року Бордон виніс постанову щодо твору П. Ванченка “Оповідання про гніду кобилу”. Цей твір опублікований ще 1929 року в журналі “Червоний шлях”, номер якого було долучено до справи як речовий доказ. Того ж дня Бордон допитав Ванченка у зв’язку з цим твором: у ньому вбачав “злісний пасквіль на Радянську владу”. Ось характерний фрагмент цього допиту “- Ви визнаєте, що під виглядом “гнідої кобили” хотіли показати широкому читачеві Україну, яку “експлуатують”, з якої “знущаються” і яку врешті-решт замучили; кучер Самсон, в особі якого ви подайте представника пролетаріату, знущається з України до смерті? – Ні, не визнаю.” За вироком закритого судового засідання виїзної сесії Військової колегії Верховного Суду СРСР, що відбулося 27-28 березня 1935 року в Києві, П. Ванченко за “участь у контрреволюційній підпільній боротьбистській організації, що мала за мету повалення Радянської влади на Україні, відрив її від Радянського Союзу і створення незалежної української буржуазної держави” разом із іншими обвинуваченими засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. Направлений в Біломорсько-Балтійський табір НКВС СРСР Даних про його подальшу долю немає.

Петро Ванченко реабілітований посмертно.





ВАНЧЕНКО ПЕТРО – ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Categories: Шкільні твори