Пишемо твір: Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя

Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим.

Що ж таке щастя, як трактує його Г. Сковорода? Виявляється, що істинне щастя не існує у готовому вигляді, а виробляється людиною в процесі життя, трудової діяльності, в бунті проти соціального рабства. Значить, головне – це воля, яка є даром і благом людини.

Це дано їй від народження, але через злу волю віднято від неї гнобителями та визискувачами. Мислитель мріяв про свободу для покріпаченого селянства. “Мені вольность одна єсть нравна”, – писав він. Дуже показовим є прославлення Богдана Хмельницького як “батька вольності”, як вірного сина українського народу:

Будь славен вовек, о муже избранне, Вольності отче, герою Богдане!

На думку автора, істинна сутність людини полягає в працелюбстві, а її щастя – в пізнанні та самовдосконаленні на основі “сродної”

життєвої діяльності. Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона – всеперемагаюча сила; без неї нема ніякого людського добра. Зрештою, жити – це діяти, “жизнь и дело єсть то же”. Але праця стає радістю і щастям лише тоді, коли вона відповідає індивідуальним природним нахилам людини, є “сродною”, вільною. “Несродная” праця не приносить ні насолоди, ні морального задоволення, а суспільству завдає непоправної шкоди. Така праця є мукою, вона позбавляє людину “радощів сердечних”, прирікає її на гіркий смуток.

Тому і закликає Сковорода: “…но смотри тьі, что тебе сродное”.

Саме про таку “сродну працю” і є байка Г. Сковороди “Бджола і Шершень”. Щоб відчути себе щасливим, треба працювати, як бджола – інакше опинишся в числі шершнів, “що живуть крадіжкою чужого”. Для людини ж, я вважаю, це принизливе становище.

Якщо хочеш відчувати себе потрібним людству, якщо хочеш не залежати від інших, то шлях твій повинен лежати у бік бджіл, бо “бджола – це мудра людина, що у своєму сродному ділі працює”.

Що ж ще є головним для того, щоб стати щасливим? Це пізнання людиною світу та самовдосконалення. Адже тільки пізнавши себе, свою внутрішню натуру, можна дізнатися про свої можливості, мати впевненість у своїх здібностях, визначити своє місце в суспільстві і принести йому найбільшу користь. Природа створює для кожної людини можливості бути щасливою, вона не закриває їй шляхів до щастя, а наділяє необхідними для цього даними.

Кожен з нас повинен жити так, як велить внутрішня природа: “познать себе самого, и сьіскать себе самого, и найти человека – все сіє одно значит”.

Сковорода шукає душевної рівноваги осторонь від суєтного світу, мріє про гармонію з природою:

О дуброва! О свобода! В тебе я начал мудреть.

До тебе моя природа, в тебе хощу и умреть.

Автор дотримується думки, що справжнє щастя людини полягає не в багатстві, славі, чинах, а в душевному спокої. У “Разговорі пяти путников” підкреслюється думка, “что родное щастіе ни в знатном чине, ни в теле дарованія, ни в красной стране, ни в славном веке, ни в високих науках, ни в богатом изобиліи”. Щастя живе і в нашому серці – це любов. Любов до усього світу. Адже це – “скарб, радість, життя і слава”.

Людина, яка не вміє любити – мертва, бо вона не відчуває тепла, яке дарує це чудове почуття. Але треба не просто любити за щось: за гроші, славу. Треба істинно любити, адже любов – “це початок, середина і кінець, альфа і омега”. Мабуть, Г. Сковорода був дуже щасливою людиною, бо так докладно описав, що таке щастя. Справді, я погоджуюся з ним, що щастя – це і любов, велика і непідкупна; це і воля – адже без волі людина перетворюється на раба; це і праця, яка тобі до душі, а значить, приносить користь усьому суспільству; це і самопізнання та самовдосконалення; це і душевний спокій.

Якщо у людини все це є, до чого лине її душа – така людина, дійсно, щаслива!

Зрозуміли, що таке щастя? Але буває й інше щастя, щастя відчувати свіже повітря, яке б’є тобі в обличчя, щастя жити і битися за рідну землю, як це робили козаки-запорожці.





Пишемо твір: Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя

Categories: Твори з літератури