Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди

Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди Добрий день, дорога моя Надійко!

Дуже хочу приїхати до тебе в Дніпропетровськ. Сподіваюсь, що наша зустріч не за горами, а поки що розповім тобі про одну цікаву екскурсію. Коли ти приїдеш до мене в гості, я неодмінно покажу тобі джерело Сковороди… Неподалік нашого селища тягнеться Бабаївський ліс.

У нім бував письменник-філософ Григорій Савич Сковорода. Мандруючи від села до села, любив мислитель спілкуватися з природою. І наші ліси – Покотилівський, Гладківський, Бабаївський – не раз милували око Сковороди: тут він відпочивав і… працював, спостерігаючи за хмарками на небі, слухаючи пісню струмочка, розуміючи мову пташину. Нещодавно наш клас побував у Бабаївському лісі. Стояв прекрасний осінній день. Могутні дуби, котрі багато бачили на своєму віку, спостерігали за нами і ніби хотіли щось розповісти.

Казкова краса, Надійко! Але ось – невеличка галявина. При згадці, що тут ходив старий мудрець Сковорода, зразу війнуло давниною. Підходимо до лісового джерела. Кришталево-чиста холодна вода збігає вниз і губиться у лісовому озерці.

Аж ось бачимо меморіальну дошку, на якій вирізьблено, що тут любив писати вірші і відпочивати поет і філософ Г. Скоророда… Можливо, саме тут він написав: Стоит явор над горою, Все кивает головою. Буйны ветры повевают,

Руки явору ламают. А вербочки шумят низко, Волокут мене до сна.

Тут течет поточек близко, Видно воду аж до дна. До побачення, Надійко!

Коли зможеш – приїжджай: тобі завжди раді на Харківщині. Всього найкращого!





Твір-лист. Ми живемо в краю Григорія Сковороди

Categories: Твори з літератури