Фразеологізми на літеру Д

Давати відкоша. Давати відсіч.

– Може, .то ви самі, діду, й розмалювали Вутаньці причілок? – кинув жартома Андрій Мох. – Може, дала вам одкоша? . Датися на підмову. Дати себе обдурити.

І ти не думай,

Що я б йому далася на підмову.

Ніколи в світі!

. Де козам роги правлять. Дуже далеко, на засланні.

Вон, розбишако, із нашого села зараз!.. А коли волею не підеш, то туди запровторимо, де козам роги правлять. Де раки зимують. 1. Пізнати горе в житті, мати досвід. 2. Знати, де можна поживитися; бути хитрим, спритним.

1. Мабуть, всі чорти

– бурлаки Та ще й розум мають,

Знають, де зимують раки, –

Од жінок втікають.

.

2. Голова зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб… . Держати слово. 1. Виголошувати промову, говорити. 2. Виконувати обіцянку.

1. Вона держала слово, і багато великих слів у ньому поміщалось: братерство, рівність, воля, рідний край. .

2. Чоловіки не часто так говорять, а хоч говорять – хто з їх слово держить? . Держати хвіст бубликом. Бадьоритись, не падати духом.

Марку Трохимовичу, не дрейфте, держіть хвіст бубликом! . Держати язик за зубами. Мовчати, зберігати таємницю.

Слухай, стара. Коли з розуму вижила, то держи і язик за зубами… . Боцман… підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням, яке мало показати, що на його судні всі вміють тримати язики за зубами.

Держатися свого берега. Не виходити за певні межі; дотримуватись у житті звичного, дозволеного.

Усяк до чого-небудь вдався. Той робить те, другий – друге; Всяк свого б берега й держався… . Дерти носа. Пишатися, погордливо ставитись до інших.

От так їх треба учить, щоб проти роду носа не драли. Десята вода на киселі. Дуже далекі родинні зв’язки.

Він їй, кажуть, доводиться родичем – десята вода на киселі. До нових віників. Дуже довго пам’ятати.

Не послухала б ти мого? Він би тебе скрутив, що до нових віників пам’ятовала б! . До ноги вибити. Знищити всіх до одного, до останнього.

…Троянців з ними як з’єднаєш,

Тоді і Турна осідлаєш,

Все військо виб’єш до ноги.

. До часу глечик носить воду. Всьому буває кінець; ніщо не вічне; застереження від надмірностей у чомусь. До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його пошле зла доля ту невзгоду, Що глек побачимо в череп’яних шматках! . До цурки.

Зовсім, остаточно.

Можеш мене пожаліти – кращий мундир порвав до цурки…

. Довбнею не доб’єш. Ствердження фізичної моці людини, у силі котрої хтось сумнівається. .

– …Я чоловік старий, немощний… Може, скоро й помру.

– Тебе ще й Зовбнею не доб’єш. Докупи не зібрати. Про щось безглузде, нісенітницю. Бачите, я іноді зостару таке плету, що й сам докупи це зберу. Доробитися до голого коліна.

Нічого не заробити; обноситися, вкрай збідніти.

Бабусі навернулися сльози на очі:

– Доробилась у вас до голого коліна. Дорога терном заросла. Про неможливість повернення додому, до щасливого минулого чи про неможливість досягти бажаного.

– Мусиш привикати, хоч і не хочеш, а додому моя дорога вже терном заросла, – сказала Василина й рукою махнула. Дорого не взяти. Зробити щось, не задумуючись.

– Тільки ти з нею не дуже, – попередила дівчина. – Бо вона й вилає, дорого не візьме! . Драти горло. Кричати.

Нащо писать байки, даремно драти рот? Який чита їх чорт?.. .

– Ай да Стеха! От моторна, і тут успіла…

– Хто там горло дере, що успіла? . Дрижаки їсти. Тремтіти.

Хороші шутки, що й сам себе не тямлю та дрижаки їм. Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно, а може, дрижаків хапали всі од напруження, що мирних людей охопило, як тільки спалахнув на дальній вежі вогонь небезпеки. Дулю з’їсти. Нічого не одержати.

Так і тоді буде, і зостанеться земля в Грицька, а вони, менші брати, дулю з’їдять!.. . Дуріти з жиру. Робити дурниці від безділля, знічев’я. Найчастіше так говорять про багатих нероб.

Не паразит я, що дуріє з жиру,

Що в будні тільки й дума про процент…

.

– От із жиру казяться, – подумав Іван Семенович про іноземців, – це тобі не бригадирові рапортичку давати! . Дутеля з’їсти. Померти.

…Шпигнув в висок над правим оком,

Гібсон і дутеля із’їв.

За сим такая ж смертна кара

І лютого постигла Лара.

. Духопеликів давати. Наганяти страху, бити.

…Як Парасочка не хотіла того їсти й вередувала, то Оришка й духопеликів надає… . Пусти ж, а то такого духопелу дам. Мінами як зачнуть швиргати – так навколо шкварчить, як на сковороді. Проте біля Києва і ми їм духу дали. Духу пускатись. Помирати, вибиватися із сил.

Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться: чого помалу їдеш? .





Фразеологізми на літеру Д

Categories: Твори на різні теми