Характерні риси “неокласичної” лірики М. Рильського

М. Рильський посідає одне з чільних місць в українській поезії. Характерною рисою його лірики є прагнення до гармонії – між особистістю і навколишнім світом, людиною і природою. У світі ліричної поезії М. Рильського переважають насичені кольори: “Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий, і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише вуглем” . . Сердечні переживання автора відбуваються на фоні природи.

Він з великою майстерністю зображує пори року: весна ; літо ; осінь. Для “неокласичної” лірики поета характерна просторово-часова її організація. Зображуваний простір у нього поставлений на далеку перспективу і підноситься до чогось значущого. Час у поезії звільнений від побутової конкретики. Дія відбувається на тлі “всезагальної” епохи.

У поезіях М. Рильського за двадцять років відбулися істотні стильові зміни, що проявляються у тому, що зникають впливи символізму, імпресіоністичної моментальності у фіксації переживань, посилюється класицистична ясність, точність композиційного ладу, стрункість синтаксису. Узагалі у творчості М. Рильського репрезентовано стильові школи світової поезії: класицизму, романтизму та реалізму.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Характерні риси “неокласичної” лірики М. Рильського

Categories: Шкільні твори