Дума – жанр суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні. Термін “дума” як визначення жанру має книжне, літературне походження. У російську літературу його ввів К. Рилєєв; в українську фольклористику – М. Максимович. Українська дума має яскраві формальні особливості.
Дума – це віршований твір, виконуваний речитативом під акомпанемент кобзи або бандури, або, рідше, ліри. Рядки в цьому вірші дуже різні
Відзначимо деякі стилістичні риси, властиві думам. Архаїзми, старослов’янські слова і вислови на зразок: “глас”, “глава”, “злато”, “персть”, “прах”, “смиреніє”, “возлюбити”, “вкушати”, “аще”, навіть форми “будеші”, “рече” – посідають значне місце в мовному складі дум і виконують певну стилістичну функцію, яку добре розуміли і творці дум, і їх виконавці. Останні, як, наприклад, Остап Вересай, знали сучасне значення архаїчних слів і виразів, пояснювали їх зрозумілими слухачам словами та виразами, але вважали за неприпустиме замінювати їх у самому тексті дум. Однакові початки – один із звичайних засобів творців дум.
Таким самим звичним засобом є навмисне уповільнейня розповіді, вживання постійних епітетів: свята неділенька, сизі орли, орли-чорнокрильцї, біднії невольники, буйний вітер, бистра хвиля, жовта кість, біле тіло. Однакові початки і ретардація, і негативні порівняння, і тавтологія, і постійні епітети не є винятковою приналежністю українських дум. Вони властиві і билинам та іншим епічним творам східних слов’ян.
До того ж більшість цих засобів використовується творцями епосу всіх часів і народів. Могутнім стилістичним засобом є постійний епітет. Слід звернути увагу на рису поетики дум – наявність постійних епітетів і образів, що належать власне творцям дум.
Реалізм описів у думах іноді доходить до дивовижної точності, майже прото-кольності. Обсягом думи більші від історичних пісень, з якими, як із давнім дружинним епосом, мають генетичний зв’язок. У структурі дум є більш чи менш виражені три частини: заспів, основна розповідь, закінчення.
Вірш думи – нерівноскладовий, беа-поділу на строфи-куплети через змінність порядку римування, з інтонаційно-смисловим членуванням на уступи-тиради, що формально у співі можуть починатися вигуками “ой”, а завершуватися “гей-гей”. Своєю віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного стилю, розвиненого раніше в голосіннях, із яких думи перейняли деякі мотиви і поетичні образи. Зголосіннями споріднює думи й характер імпровізації. Стиль дум урочистий, піднесений, чому сприяє використання архаїзмів. Епічність і урочистість дум посилюється уповільненням розповіді через повторення фраз.
Співання дум вимагає особливого таланту, довгої науки і співацької техніки. Тому думи збереглися тільки серед професійних співців. В українських думах найбільш яскраво розкрита тема козаччини. Історія козаччини завжди хвилювала українців. У думах цього циклу змальовуються події і герої періоду Визвольної війни 1648-1654 рр. У них показано, що визволення українського народу від економічного, політичного і національно-релігійного гніту польської шляхти було історичною необхідністю, корінним питанням національної незалежності українського народу. Головним героєм цих дум виступають самі маси повсталого народу – селяни, козаки, міщани.
Оспівали думи також і найвизначніших керівників народно-визвольної війни, у першу чергу Богдана Хмельницького – видатного державного діяча і полководця, гетьмана запорозьких козаків, а потім і всієї України, його славних сподвижників Івана Богуна, Максима Кривоноса, які воювали за те, щоб “козакам козацькі порядки давати”, рішуче виступали проти домагань польських панів і їх українських прибічників. Найстаріша дума “Козак Голота” розповідає нам про хороброго козака-воїна, “який не боїться ні огня, ні меча”. Безумовно, у поєдинку з ворогом Голота перемагає, бо він веде справедливу боротьбу – захищає рідну землю.
У думі “Самійло Кішка” народ уславлює небувалий подвиг запорозького гетьмана. Тяжка турецька неволя, якою б вона не була довгою, не вбила у серці Самійла Кішки ні любові, ні козацького завзяття. Він зробив, здавалося, неможливе – врятувався з неволі сам, та ще й друзів визволив. Героїня думи “Маруся Богуславка” – це взірець жінки-патріотки, яка й у ворожому оточенні знаходить сили й мужність, щоб виконати свій святий обов’язок перед рідним народом. Дума “Хмельницький і Барабащ” розкриває патріотизм козацького ватажка і його турботу про український народ.
Про визвольну війну проти польської шляхти розповідається і в думах “Корсунська перемога”, “ІванБогун”, “Про смерть Богдана Хмельницького”. Ще в ті далекі часи, коли створювалися ці народні шедеври, український народ пов’язував ідею державності з чесним служінням Батьківщині, патріотизмом, відданістю. Прекрасна народна дума “Хмельницький і Барабаш” розкриває глибокий соціальний конфлікт – боротьбу народу проти польської шляхти.
…Козаки, друзі, молодці, добре дбали, Од сна уставали, Руський очиваш читали, На лядськії табури наїжджали, Лядськії табури на три часті розбивали, Ляхів, мостивих панів, у пень рубали, Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішали, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали! Дума приписує гетьманові Хмельницькому хитре “викрадення” у Барабаша “королівських листів” , скарання зрадника Барабаша, віддання “турському салтану у подарунку” його дружини і дітей. Усього цього насправді не було, але такий поетичний народний домисел підкреслює їх непримиренність до гнобителів і зрадників. Дума “Хмельницький і Барабаш” правдиво змальовує протилежність класових інтересів українських трудящих масі панівних, експлуататорських класів середини XVII ст. Богдан Хмельницький уособлює інтереси народних мас, прагне козакам “козацькі порядки давати”; Барабаш висловлює інтереси панів, бо він хоче…із ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хліб-сіль по вік вічний уживати.
Ця дума висвітлює також конкретно-історичні обставини народно-визвольної війни. Так, у ній показано початок і розгортання повстання українського народу в 1648 р., дано перелік головних керівників цього повстання, що цілком відповідає історичним фактам; говориться проитечу Хмельницького на Запорожжя, обрання його там гетьманом, походи повсталого народу під керівництвом Хмельницького його неодноразові перемоги над військами польських панів: Ей, пане Хмельницький, Богдане-Зиновію. Наш батю, полковнику чигиринський. Дай, Господи, щоб ми за твоєГтолови пили та гуляли, А неприятеля під нозі топтали! Конкретні історичні події визвольної війни – перші дві великі перемоги над військом польських панів під Жовтими Водами і під Корсунем – оспівує дума “Перемога Корсунська”, що є однією з найдавніших дум цього циклу.
У ній правдиво передана героїка народної боротьби. Дума сповнена гострої, їдкої сатири на військо польських панів його керівника М. Потоцького, взятого козаками у полон під Корсунем і відданого татарам.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)Поняття та характерні ознаки народної думи
Categories: Шкільні твори