Іван Карпенко-Карий – блискучий український письменник, автор багатьох п’єс, що вражають народною мудрістю. Ідея твору “Мартин Боруля” виникла не просто так, автор опирався на справжній факт із життя його родини. У батька Карпенка-Карого була мета – відновити втрачене колись дворянство. Він дуже переймався через те, що можновладці вважають простих людей бидлом.
Тому чоловік довгий час судився, витрачав немалі кошти для здійснення мрії, але все це виявилося марним. Всі титанічні зусилля звела нанівець одна маленька помилка
На початку твору герой дізнається з документу, що він не простий мужик, а має право претендувати на дворянське ім’я. Він наймає повіреного для клопотань стосовно відновлення дворянства. Однією з причин, чому Боруля так бажає стати шляхтичем, є образа на багатія Красовського.
Той обізвав його бидлом, а сина Степана – телям. Це боляче зачепило героя, і він хоче помститися за образу. Окрилений новиною про дворянство, Боруля й не помічає лицемірності повіреного Тренделєва, який насправді працює по обидві сторони – і на Борулю, і на Красовського.
Для цього далеко непринципового чоловіка головним є гроші. Чого не можна сказати про головного героя. Мартин Боруля хоч і прагне дворянства, але не жадібний до грошей і не жорстокий до наймитів. Пригадаючи момент, коли наймит Омелько втратив коней, видно, що Боруля дуже засмучений, але не б’є і не виганяє робітника, а просто бурчить на нього.
Мрію про шляхетний статус Мартин підкріпляє діями – вводить нові порядки в домі, які, на його думку, відповідають дворянським звичаям. По-перше, наказує доньці називати його папінькою, а матір – мамінькою, як це робить більш “шляхетний” син Степан. Марися сміється з батька і не хоче так говорити, адже вона не вміє кривити душею. Саме донька виявляє найбільшу стійкість та протистоїть батьківській причуді, тоді як дружина та син потурають йому.
Син Степан працює у земському суді, займаючись дрібними канцелярськими справами. Але Мартин дуже пишається ним, вважаючи, що Степан займає неабияку посаду, а отримавши дворянство, зможе просуватися і далі по службовій лінії. Та згодом виявляється, що “канцелярист” просто гуляє та пиячить у місті, що боляче ранить старого. Образ Мартина Борулі багато в чому схожий з образом пана Журдена Мольєра – обидва мріють про дворянство, але здатні тільки кумедно пародіювати дворянські звичаї. Не розуміючи, що є справжньою основою шляхетності, вони помічають тільки деякі поверхневі моменти.
В результаті Боруля намагається перейняти скоріше недоліки дворян. Він подовгу вилежується в ліжку, хоча йому й боки болять й нудно так просто нічого не робити; мріє купити мисливських собак для полювання. Дітям він забороняє виконувати “чорну” роботу, адже то мужицька справа. У фіналі твору виявляється, що всі старання Мартина даремні, адже в документи закралася помилка – прізвище Боруля один раз написали як Беруля.
Така новина дуже травмує героя, але рідні допомагають йому зрозуміти, що не дворянство важливе, а любов та щастя в домі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Історична основа п’єси Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – яскрава зірочка на українському літературному небосхилі. Написана ним у 1886 році п’єса “Мартин Боруля” – значний крок уперед у творчій діяльності. На створення твору автора наштовхнула реальна історія його батька, який прагнув долучитися до дворянства. Історично достовірним є і той факт, що герой так само, як і батько письменника, не досягнув мети через дрібну бюрократичну помилку. Але не тільки заради показу родинної анекдотичної ситуації писав твір автор, […]...
- Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних інтересів, або до людей відмінного від твого соціального рівня. Не бажай неможливого чи неприйнятного для себе, бо навряд […]...
- Причини особистої драми Мартина Борулі П’єса “Мартин Боруля” Івана Карпенка-Карого часто стає предметом літературного аналізу, адже її глибинний зміст та стилістичні особливості викликають цікавість. Образ головного персонажа – Мартина Борулі – не однозначний: над ним сміються, осуджують, але зрозумівши – співчувають його особистій драмі. Що ж драматичного у житті героя? Він досить заможний селянин, має родину, члени якої його поважають та підтримують. Отже, є і достаток, і люблячі люди. Але одне не дає йому спокою […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Ідейно-тематичний зміст трагікомедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Трагікомедія Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” зображує дуже знайому для автора твору картину – його головний герой заможний селянин Мартин Боруля намагався не тільки довести свою приналежність до дворянського роду бюрократичним шляхом, він ще й намагався бути тим, ким на його думку є дворянин. Більше того, він робив усе, щоб його сім’я стала вести себе, як дворянська. Все це було характерно і для батька Івана Карпенка-Карого, тому сумнівів у правдивості і […]...
- Трагікомедія “Мартин Боруля” Карпенка-Карого П’єса “Мартин Боруля” написана на основі реального факту. І. Карпенко-Карий використав подію, яка відбулася в його родині. Батько письменника вирішив у суді довести своє дворянське походження. Незважаючи на витрачені зусилля, рід дворянським визнаний не був, бо прізвище в нових і старих документах відрізнялося однією літерою. Так само й головний герой твору: багатий шляхтич, чиновник земського суду Мартин Боруля має заповітну мрію – зробити свій рід дворянським, поставити все на “дворянську […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині. Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша […]...
- Дворянство як міф про краще життя за твором “Мартина Борулі “ Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й […]...
- Аналіз твору “Мартин Боруля” Сюжет комедії “Мартин Боруля” побудований на дійсних подіях, що трапилися у родині Карпенка-Карого. Жанр твору “Мартин Боруля” – соціально-психологічна комедія. Тема твору “Мартин Боруля” – зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до міщанства або дворянства. Головним персонажем твору є Мартина Боруля – заможний селянин. Він – здорова натура, гуманна людина, щира і до певної міри наївна. Численні комічні ситуації, пов’язані з героєм, не викликають антипатії. Адже Мартин […]...
- Морально-етичні проблеми в комедії “Мартин Боруля” Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого – це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта”. Сюди ж належить і комедія “Мартин Боруля”, яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів. Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх – могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість […]...
- Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише аматорські гуртки, а з’явились і професійні театри. М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий – корифеї […]...
- Ідейно-тематичний зміст трагікомедії “Мартин Боруля” Трагікомедія “Мартин Боруля” написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони […]...
- Аналіз “Мартин Боруля” Ідейно-тематичний зміст Трагікомедія”Мартин Боруля” написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки – бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету – справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що […]...
- “Мартин Боруля” – приклад багатогранної творчості корифея українського театру Першим поштовхом до появи професійного українського театру були п’єси Котляревського – “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” тощо. Котляревський свого часу навіть був директором Полтавського театру, якщо не помиляюся. Потім з’явилися твори Квітки-Основ’яненка, шевченківський “Назар Сто – доля”, а потім – Емський указ і Валуєвський циркуляр. 1 вистави українською мовою було заборонено, та й майже не було гідних театрів і груп, а були балаганні інтермедії, вертепи, третьосортні драматургічні вправи якихось графоманів. Саме тому […]...
- Зображення життєвих явищ в п’єсах “Наймичка” і “Мартин Боруля” І. Карпенко-Карий почав драматургічну діяльність людиною немолодою, збагаченою великим життєвим досвідом, маючи вже стійкі переконання художника реаліста.. Мистецькі шукання привели його до створення блискучого зразка психологічної драми – п’єси “Наймичка” . Темою “Наймичка” співзвучна деяким творам Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного. Сюжетну основу драми складає трагічна історія наймички Христини, дочки загиблої у шинку покритки, що змалку поневіряється по наймах, зносить наругу і знущання, але не втрачає душевної чистоти. Щира […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “”Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Огляд творчості І. Карпенка-Карого” 1. Скільки оригінальних п’єс належить перу І. Карпенка-Карого? Назвіть найвідоміші з них. Він написав 18 оригінальних п’єс. Серед них – “Безталанна”, “Наймичка”, “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Сава Чалий” та інші. 2.Хто визначив місце І. […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич. Народився в с. Арсенівці у родині дворянина, помер у м. Берліні, похований поблизу рідного хутора Надія, що на Кіровоградщині. Драматург. Найвідоміші твори: комедії “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, драми “Бурлака”, “Безталанна”, “Бондарівна”, трагедія “Сава Чалий”....
- ЗНО – І. Карпенко-Карий “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині, Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша […]...
- Композиція і сюжет комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого П’єса “Хазяїн” – сатирична комедія, хоча дія твору, розвиток, розв’язка могли б бути матеріалом для драми. У морально здорової людини турботи глитаїв могли б збудити тільки сміх, коли б ці глитаї не були тією страшною силою, що оббирає тисячі людей, позбавляючи їх радощів життя. І. Карпенко-Карий був драматургом-новатором. Він сміливо відступав від усталених драматургічних шаблонів, приділяючи увагу не зовнішнім ефектним подіям, а глибокому розкриттю людських характерів. Драматург виходив не з […]...
- Засоби сатиричного зображення персонажів комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Сатиричне зображення персонажів комедії, насамперед головного героя Пузиря, драматург здійснює засобами контрастного групування образів, самохарактеристики, взаємохарактеристики, введення художньої деталі, мовною характеристикою. Образи твору чітко розподілені на дві контрастні групи: з одного боку – Пузир і його помічники, з другого – Золотницький, Соня, Калинович. Хазяїн, характеризуючи сам себе, згадує, що раніше “йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював На все і знать не хотів людського поговору”. Персонажі в […]...
- Образ Пузиря в комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Терентій Гаврилович Пузир – великий український капіталіст-землевласник, який вийшов із середняків. Він ще не звикся зі своїм становищем мільйонера і тому в ньому ще живе дух ненажерливості, хворобливої ощадливості, властивий дрібним власникам. Його жінка згадує: “Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком”. Через тридцять п’ять років землі Пузиря, за висловом німця-купця, уже нагадували ціле княжество, яке й за три дні не об’їдеш. На цих земельних просторах розташовано кілька великих […]...
- Авторський задум та життєва основа комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Задум написати комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 року, коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії. Про довгий шлях твору від задуму до втілення свідчить і те, що в попередній комедії “Сто тисяч” ми вже зустрічаємо згадки про Пузиря, Чобота – багатих хазяїв; фактора Маюфеса, лихваря Хаскеля. Після написання комедії […]...
- ПЛАНИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ ПЛАНИ Засоби творення комічного в п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” I. Завдання гумору Карпенка-Карого – боротьба із суспільними пороками. II.”Серйозний” гумор Карпенка-Карого. 1.Один із основних прийомів, використаних автором, – прийом невідповідності. 2.Прийом “сміх крізь сльози”. 3.Засіб сатиричного загострення. 4.Використання можливостей мови. III. Використання традиційних і новаторських засобів творення комічного у п’єсі. Естетичні принципи І. Карпенка-Карого. Погляди […]...
- Тема 14. І. К. Карпенко-Карий III. Література кінця XVIII – початку XX ст. Тема 14. І. К. Карпенко-Карий “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв. Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині, Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. Іван Франко писав: ” …Він був одним з батьків новочасного українського […]...
- Тема, ідея, проблематика та жанр комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Тему комедії “Хазяїн” Карпенко-Карий визначив сам. Це показ людської любові, пристрасті до збагачення, “без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!” І розкрито цю тему на фоні бурхливого розвитку капіталізму на півдні України в 90-х роках XIX століття. Драматург нещадно викриває і засуджує капіталістичні взаємини між людьми, де все підкорено владі “безсердечного чистогана”, де в “корені лежить неправда, зло”. Разом з тим автор комедії утверджує, висловлюючись його власними словами, “ідею любові, […]...
- Образ народу в комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Карпенко-Карий не залишив своєю увагою наймитів, що тримають своєю працею Пузиреві економії. Автор правдиво показує у творі назрівання соціального конфлікту між капіталістами, з одного боку, та селянами і робітниками – з іншого. Оскільки головне спрямування комедії зосереджене на викритті і засудженні “стяжателя”, то цілком закономірним є те, що робітники не фігурують серед основних дійових осіб. Хоч вони активно виступають лише в перших трьох явах другої дії, проте як об’єкт хижацької […]...
- Образ Соні та Калиновича в комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Дочка хазяїна Соня і вчитель Калинович змальовані драматургом не так чітко і послідовно, як Пузир, Феноген і Ліхтаренко. Однак видно, що автор відвів їм важливу композиційну роль: служити контрастом до “темних сил”, уособленням яких є хазяїн і його помічники. І Соня, і Калинович відчувають, що навкруги їх твориться зло, вони ніби намагаються боротися з цим злом, але їхні зусилля наївні і марні. Соня – дочка Терентія Гавриловича Пузиря. Вона освічена, […]...
- Образ Феногена, Ліхтаренко та інших помічників Пузиря в комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого Поруч із зображенням психіки, прагнень і думок землевласника-мільйонера драматург показує і той розплідник ненажерливого глитайства, який виростає біля Пузиря. Які хазяїни, такі їхні й. помічники. Недаремно на неодноразове питання Феногена, де він такий узявся, Ліхтаренко відповідає: “Хазяїни викохали!”, “Підходящий грунт – от і родять такі люди, як ми з вами”. Багато років хазяїн був прикладом для помічників, то ж обманювати для них – звичайна справа. Грабуючи для хазяїна і крадучи […]...
- “Сміх крізь сльози” в п’єсах Івана Карпенка-Карого У п’єсі “Суєта” Карпенко-Карий словами свого героя Івана Барильченка каже: “Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, крім їх волі, соромитися своїх вчинків”. І. Тобілевич так і намагався писати комедії. Його п’єси заставляють людей соромитися не тільки своїх вчинків, але й вчинків героїв, яких драматург “бичує сатирою страшною”. Шляхом комізму Карпенко-Карий бажав показати тяжке життя народу, його прагнення до […]...
- Творчість корифеїв українського театру. Іван Карпенко-Карий І. Подвиг корифеїв. 1. Соціальні та економічні умови існування театру. 2. Репертуар та популярність групи. ІІ. Специфіка драматургічної діяльності членів трупи. 1. Особливості творчості Марка Кропивницького та Михайла Старицького. , осмислив жанр водевілю. Обидва письменники широко вдавалися до інсценізації чужих творів: “Тарас Бульба”, “Різдвяна ніч”, “За двома зайцями” , “Невольник” тощо. Окрім драм та водевілів, Михайло Старицький, всупереч забороні, на історичну тематику створив ще й низку історичних п’єс – “Маруся-Богуславка”, […]...
- Наскрізна і “вічна” проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого І. КАРПЕНКО-КАРИЙ – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА 8 КЛАС НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА І. КАРПЕНКО-КАРИЙ Наскрізна і “вічна” проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого Проблема влади грошей – наскрізна і “вічна” у світовому мистецтві. Її розкривали О. Пушкін у “Скупому рицарі”, Ж. Б. Мольєр у “Скупому” та “Міщанині – шляхтичі”, О. де Бальзак у повісті “Гобсек”, Ч. Діккенс у “Різдвяній пісні у прозі”. І всі висміювали скупого, якому світ затьмарювали гроші. Можна впевнено сказати: доки будуть […]...
- Правдивий образ промисловця і “Глитай’ з селян у драмі І. Карпенко-Карого “Хазяїн” Які твори стають класичним літературним зразком? Мабуть ті, в яких письменник розкриває таємницю людського серця, людського характеру. Від того, наскільки майстерно й правдиво він це зробить, залежить подальше життя твору в часі. Деякі твори залишаються актуальними навіть через кілька сотень років після їх народження, незважаючи на те, що людство іде вперед великими кроками, змінюються історичні обставини, політичні умови тощо. Можливо, душа людська не залежить від цих зовнішніх обставин. Вона є […]...
- ЗНО – ТЕСТ №12 1. Батьком “новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, назвав І. Карпенка-Карого А Іван Нечуй-Левицький. Б Іван Франко. В Панас Мирний. Г Марко Кропивницький. 2. Родинна подія лягла в основу драми І. Карпенка-Карого А “Бурлака”. Б “Наймичка”. В “Мартин Боруля”. Г “Розумний і дурень”. 3. “Діло Борулі веду проти Красовського, а діло Красовського – проти Борулі”, – говорить персонаж драми “Мартин […]...
- Морально-етичні проблеми у п’єсах І. Карпенка-Карого і М. Старицького Талановиті письменники та драматурги Іван Карпеко-Карий та Михайло Старицький внесли великий вклад у розвиток української літератури. У своїх творах вони підіймали важливі теми, які актуальні й в наш час. Морально-етичні проблеми яскраво простежуються у таких п’єсах І. Карпенко-Карого “Мартин Боруля”, “Хазяїн”, “Безталанна” та п’єсі М. Старицького “За двома зайцями”. Ці твори написані в реалістичній манері. Драматурги, частого через смішні буденні ситуації показують надзвичайно серйозні й невеселі сторони дійсності нашого світу. […]...
- Характеристика образу Печоріна в романі М. Лермонтова “Герой нашого часу” Михайло Лермонтов в романі “Герой нашого часу” створює образ людини, яка є своєрідним дзеркалом сучасної йому дійсності. Цей персонаж схожий на Пушкінського Онєгіна, але в більшій мірі є філософом та навіть ідеологом. Григорій Олександрович Печорін за походженням являється дворянином, якого за нестриману поведінку відправляють на службу в заслання. Герой має незламну силу волі та активну життєву позицію. Він вважає себе розумнішим за інших людей і тому дозволяє собі принижувати оточуючих. […]...
- Істина – дитя часу Роздуми над долею вченого за пєсою Б Брехта Життя Галілея Доля вчених у світовій історії здебільшого тяжка і трагічна. За давніх часів церква піддавала їх гонінню, спалювала на вогнищах, не визнавала їхнє вчення, змушувала відмовлятися від своїх переконань. Та й світська влада не поспішала вшановувати геніїв науки, якщо їхнє вчення не вписувалося в ідеологічні рамки провладного режиму. Кожна історична доба мала своїх геніальних вчених і першовідкривачів. Нелегко жилося вченим за доби Відродження, коли інквізиція придушувала кожен прояв вільнодумства чи незгоду […]...
- Викриття аморальності стяжателів і експлуататорів на прикладі образу Терентія Пузиря ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Земля була найбільшим скарбом для українця XIХстоліття, коли в нашій переважно аграрній державі почав зароджуватися капіталізм: “Ох земелько, святая земелько, Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку”, – ці роздуми і мрії належать не тільки Герасимові Никодимовичу Калитці, головному героєві комедії Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”, це думки багатьох селян тогочасної України. Так думав і Терентій […]...
- Характеристика образу Акакія Акакійовича в повісті М. Гоголя “Шинель” Головний герой повісті Миколи Гоголя “Шинель” – типовий образ “маленької людини” в літературі. Його життя – це сіре існування людини, яка ні до чого не прагне, яка не вміє себе захистити від несправедливості. Ім’я героя носить символічний зміст. Акакій перекладається як “незлобливий”. Те, що він Акакій Акакійович, – означає максимальну незлобливість, сумирність. Прізвище Башмачкін натякає на просте походження героя. Зовнішність героя непримітна, без цікавих ознак. Він низенький на зріст, трохи […]...
- Характеристика образу Григорія Многогрішного за романом І. Багряного “Тигролови” Григорій Многогрішний – герой роману “Тигролови”; образ відчайдушного патріота, створений видатним українським письменником Іваном Багряним. Автор жив у часи, коли радянська влада чинила репресії проти людей, що мали свою думку і не хотіли сліпо коритися новим законам. Іван Багряний у своєму творі правдиво зобразив тодішню ситуацію на Україні. А Образом Григорія Многогрішного довів, що сильна духом особистість все ж таки здатна протистояти системі. На початку роману ми бачимо героя у […]...
Categories: Шкільні твори