Викривальний пафос пісні Г. Сковороди “Всякому городу – звичай і права”

Related posts:

1. Викривальний пафос пісні Г. Сковороди “Всякому місту – звичай і права” Народився у с. Чорнухи на Полтавщині у бідній козацькій родині. Навчався у Києво-Могилянській академії. Три роки співав у придворній хоровій капелі цариці Єлизавети, це дало змогу побувати за кордоном: в Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, Угорщині. Там Сковорода збагачував знання, відвідував лекції відомих учених. Протягом 1753 р. працював у Переяславському колегіумі, де викладав піїтику. Через конфлікт із керівництвом закладу був змушений покинути роботу. З 1754 по 1759 рр. продовжив педагогічну діяльність […]...
2. Пісня Сковороди “Всякому городу – звичай і права” – зразок громадянської та філософської поезії Велику роль у становленні нової української літератури відіграв видатний український філософ, просвітитель і письменник переломної доби, який багато запозичив і від давнього, і від нового віку, Григорій Савич Сковорода. Творчість його високо цінували Тарас Шевченко, Іван Франко, Лев Толстой та багато інших російських і українських письменників. Вплив Сковороди виразно позначився на творчості не лише Т. Шевченка, а й І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка. У п’єсі “Наталка Полтавка” Котляревський творчо […]...
3. Григорій Сковорода. “De lіbertate”, “Всякому місту – звичай і права”, “Бджола та Шершень” Григорій Сковорода Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Г. Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців. Твори Григорія Сковороди: – Збірка ліричних поезій “Сад божественних пісець” уміщує 30 творів таких жанрів: пейзажні вірші; романси, які увійшли до рукописних збірок народних пісень; панегірики, оди, пісні; – книга “Байки харківські”; – філософські трактати ; – притчі У своїх творах Г. Сковорода […]...
4. Г. СКОВОРОДА “ВСЯКОМУ ГОРОДУ НРАВ І ПРАВА” 1. На думку Г. Сковороди, кожне місто має свої… А Досягнення у розвитку промисловості та освіти. Б Архітектурні пам’ятки і музеї. В Звичаї і права. Г Статистичні показники. 2. Венерин син, який згадується у творі, за римською міфологією – це бог… А Добробуту. Б Кохання. В Родючості. Г Води. 3. Письменника полонили… А Нав’язливі думи. Б Неприємні відчуття. В Марення від побаченого під час подорожі. Г Приємні враження. 4. До […]...
5. Аналіз “Всякому місту – звичай і права” У вірші “Всякому місту – звичай і права…” Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт — як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить – ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого “совість, як […]...
6. Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука “На полі смиренному…” розкриття сутності тоталітарного суспільства Підтекстовий викривальний пафос роману-притчі Валерія Шевчука “На полі смиренному…” – розкриття сутності тоталітарного суспільства Закони існування людського суспільства настільки складні та суперечливі, що часто здаються нам абсурдними. Загострене відчуття цієї абсурдності буття лягло в основу цілого модерністського літературного напряму – екзистенціоналізму, що базувався на концепціях однойменної філософії, найвідомішими представниками якого були Камю та Сартр. Екзистенціоналізм висвітлював роль людини, як метафізичної, а не лише соціальної істоти, погляд на особистість з цього […]...
7. Мої права! Мої права! 10 грудня 1948 року генеральна асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. Це одне з найважливіших подій в історії людства, воно ознаменувало собою початок нової ери у взаєминах між державою і його громадянами. Всю історію правових держав можна розділити на два періоди: перший період – до 1948 року, другий – після 1948 року. Варто задуматися, чому людство, проживши на землі такий грандіозний проміжок часу, тільки лише в XX […]...
8. ПІСНІ ЧАСУ ЗЕЛЕНИХ СВЯТ: МАЇВКИ, РУСАЛЬНІ ТА ЦАРИННІ ПІСНІ Маївки – твори календарної обрядовості початку літа, назва яких, можливо, походить від “май” чи “маяти” або “мавки” . Ними супроводжувались описані обряди Зеленої неділі та пов’язані з нею ігрища молоді. Ці твори менш збережені і досліджені, ніж веснянки і гаївки. Найпоширенішим тут є мотив замаювання хат, подвір’їв: Звеселіло подвір’я Прийшло зелене іря… …Везе Касійко бука, Бука зелененького Для газди молоденького. Уся череда, уся, Тільки скотаря нема. Пішов скотар на зілля […]...
9. Твір Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добритою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, я кий чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні цілющими травами, “в них юність виникає друга, висока світиться душа”. При всій високості любові до […]...
10. Сімейний звичай Сімейний звичай У нашій сім’ї існує давній звичай: кожна жінка повинна вишити рушник своїм дітям. Я часто милуюся вишиванками, що залишилися від моїх прабабусь. Для мене мама теж вишивала рушник. А я, затамувавши подих, спостерігала за цим дійством. Голка швидко миготіла в матусиних руках. А до різнокольорових ниток, які ненька вміло вплітала у візерунок, додавалися ще й промінчики сонця, що заглядало у вікно, біля якого зазвичай майструвала мама. Край рушничка […]...
11. Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя 9 клас Г. Сковорода, визначний філософ, письменник – просвітитель вісімнадцятого століття, займає значне місце в українській літературі. Великий вплив на формування погляду і таланту мислителя мало суспільне життя тогочасної України. Воно загартувало дух непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило Сковороду як демократа та гуманіста. Велич і безсмертя Сковороди полягає у тому, що в глуху пору найжорстокіших утисків народу царизмом він став на захист людини. Письменник мріяв про справедливе суспільство, де […]...
12. “Роздуми Григорія Сковороди на тему людського щастя” Один з найкращих друзів – Сковорода. Напевно, на кожного з нас Григорій Сковорода вплинув по-різному. Із самісінького дитинства ми неодноразово чуємо це ім’я, і згодом воно починає просто зберігатися в нашій пам’яті як даність, як належне. Якби ми спитали когось, у чому ж криється талант Сковороди, то всі відповідатимуть по-своєму. Філолог розповість про автентичне етичне вчення Котляревського та його унікальний стиль, науковець зверне вашу увагу на освіченість та самобутність цієї […]...
13. Героїчно-патріотичний пафос “Енеїди” – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ “Енеїда” І. П. Котляревського з’явилася в той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувалися козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична імперська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем’я без своєї мови й традицій. Відсутність державного захисту, соціальний і національний гніт гальмували духовний розвиток народу. Але художня […]...
14. Свобода і щастя в розумінні Г. Сковороди Григорій Савич сковорода – український філософ, учений, поет, який був дуже популярний свого часу в усіх колах української людності – від європейськи освіченого пана до малописьменного селянина. Таким і залишився донині. Г. С. Сковорода не мав домівки, сім’ї, свого майна, але він ніжно любив людей, особливо дітей і молодь, любив педагогічну працю, яку не раз залишав не зі своєї вини і до якої не раз охоче повертався. Час, коли жив […]...
15. Високий пафос вірша “Гріє сонечко” ІВАН ФРАНКО 8 клас Співчуваючи селянам, розуміючи їхнє нужденне становище, І. Франко завжди намагався полегшити їх життя. Своїми творами він боровся за утвердження нового справедливого суспільного ладу. Показовим у цьому плані є вірш “Гріє сонечко”. Натхненно і захоплено оспівує І. Франко весняне пробудження природи: Гріє сонечко! Усміхається Небо ясне, Дзвонить пісеньку Жайвороночок… Вісник весни закликає селянина до праці: Встань, орачу, встань! Сій в щасливий час Золоте зерно! І. Франко проводить паралель між […]...
16. Християнський морально-етичний ідеал Сковороди Григорій Савич Сковорода, безсумнівно, належав до еліти українського суспільства XVIII століття. Інтелігент з широкою європейською освітою, філософ, поет і письменник, педагог, композитор, що чітко усвідомлював своє духовне покликання, він гордо заявляв: “А мой жребий с голяками!” Так, Г. Сковорода “був… народний учитель у найширшому смислі цього слова. Він безпосередньо, в постійному єднанні з народом учив його тому, що найпотрібніше… учив його моральності.” Сковорода повчав живим словом і писаннями, він довів, […]...
17. Велич і безсмертя Г. Сковороди Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами, Що до цілющої ноли Простує, занедбавши храми. М. Рильський Життєвий шлях видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди є прикладом гуманізму і самопожертви. За своє подвижницьке життя мандрівний філософ сходив багато доріг. Він ішов до людей, щоб навчити їх бути щасливими. Творчий шлях великого мислителя розпочався в той час, коли в Російській імперії занепадав феодальний лад. Йому на зміну […]...
18. Філософські ідеї Григорія Сковороди У філософії Г. Сковороди важливе місце посідає теорія пізнання. На думку мислителя, важливу роль у створенні грунту для добробуту людини і всього людства повинна відігравати творча праця. Реалізуючи свої філософські роздуми, Г. Сковорода створив оригінальну теорію “сродної праці”. Розмірковуючи над принципом “сродної праці”, він мав на увазі поєднання практики із “сродністю”, тобто людина повинна братись і виконувати той вид роботи, до якої вона має нахил, талант. Але “сродність”, твердив Г. […]...
19. Мовні права й обов’язки громадян України Ти весь у слові, як у сповиткові, З колиски до калини при торбі… І вже коли ти помиливсь у слові, Вважай, що помилився у собі. Б. Олійник Чому ми знову й знову звертаємося до проблеми мовної ситуації в Україні? Бо ця проблема склалася історично, а розв’язувати її доведеться саме нам. І поставитися до цього завдання слід украй серйозно. У наш час якось стало дуже популярно й престижно кричати з усіх […]...
20. Ми не маємо права руйнувати те, що створювалося не нами Який великий і багатий світ, в якому ми живемо, Яка яскрава і різнобарвна природа навколо нас! Природа – це земля, повітря, вода і все живе на планеті. У природи свої споконвічні закони, своя гармонія буття. Це багаторівневий механізм, в якому все взаємопов’язане і вражаюче досконале. Навіть найменша істота на землі, унікальна та неповторна, є невід’ємною частинкою цього механізму. І найменше втручання в цей світ живої природи призводить до її розбалансування. […]...
21. Антивоєнний пафос у творчості письменників XX сторіччя XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище – світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих війнах. Прогресивні письменники минулого також неодноразово зверталися до теми воєн, але саме у XX сторіччі […]...
22. Поетична спадщина Г. С. Сковороди Літературна спадщина Григорія Савича Сковороди порівняно невелика. Вона представлена збіркою ” Сад божественних пісень”, куди увійшли ЗО пісень, створених упродовж 1753-1785 років, кількох віршованих творів, перекладів та переспівів, переважно римських поетів, та збірки “Басни Харьковскіе”. Найбільшу цінність становлять пісні та байки, написані прозою. Світ інтимних думок та почуттів Сковороди найбільш безпосередньо представлений у збірці “Сад божественних пісень, прозябший из аерн священного писания”. Ліричні вірші цієї збірки сповнені особистих переживань і […]...
23. Викриття суспільних недоліків у байках Григорія Сковороди Уся творчість видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди сповнена роздумів про сенс життя, істинне щастя, яке можливе тільки в гармонійному суспільстві, де немає експлуатації людини людиною, де панує злагода і спокій. Його глибоко обурювали несправедливі порядки в тогочасному світі, він страждав від кричущих суспільних суперечностей, прагнув змінити становище, коли багаті дармоїди живуть за рахунок виснажливої праці мільйонів голодних і знедолених трудівників. Сковорода неодноразово доводив, що жадоба до наживи, гонитва за […]...
24. ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС РОМАНУ О. ГОНЧАРА “ПРАПОРОНОСЦІ” Українська культура має міцні гуманістичні традиції. Корені цього гуманізму – у світогляді нашого народу, у тих морально-етичних засадах, якими він керується протягом століть і які обстоює як найбільші свої духовні святині. Потужний гуманістичний струмінь пронизує творчість Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, Павла Тичини й Олександра Довженка. Серед українських письменників, чия творчість наснажена глибокою любов’ю до людини, вірою в її моральну силу і красу, почесне місце […]...
25. Твір Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя Філософські роздуми Григорія Сковороди про людське щастя Чи є така пташка, яка б змогла прожити без крил, без польоту, без неба? Чи є на світі хоч одна людина, яка з малих літ не прагнула б відшукати в цьому житті своє земне щастя? Та кожен уявляє його по-своєму. Для одного це синиця в жмені, для іншого – журавель у небі. А скільки гірких розчарувань буває на схилі літ, коли розвіюються старі […]...
26. Літературно-громадська діяльність Григорія Сковороди Григорій Савич Сковорода народився З грудня 1722 року у селі Чорнухи, на Полтавщині, в родині малоземельного козака. У шістнадцять років він вступив у Київську академію, по закінченні якої у 1750 році поїхав за кордон у свиті ге нерал-майора Вишневського. Оскільки Сковорода вільно володів латинською, німецькою та старогрецькою мовами, за кордоном він знайомився з вченими і розширював свої знання у різних галузях науки. Через три роки він повертається на Україну. У […]...
27. Як я розумію зміст вислову Г. С. Сковороди “Світ ловив мене, та не спіймав” На межі давнього та нового періодів в історії українського письменства височить постать Григорія Сковороди. З покоління в покоління передаються розповіді про цього письменника, просвітителя, філософа. За що б він не брався, робив по-новому, ставився до цього з відповідальністю, принципово. Будучи викладачем піїтики, Г. Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав підручник. Це не подобалось єпископу, а ще більше не сподобалася, сміливість, з якою Сковорода йому відповів: “Одна справа – архієрейський […]...
28. Ідея “сродної праці” у творах Григорія Сковороди – ІІІ варіант – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ III варіант З давніх-давен вдавалися письменники до написання байок, в яких відображали свої суспільно-політичні та морально-етичні погляди, висвітлювали проблеми співжиття людей, осуджували шари суспільства і окремих особистостей, підносили благородні риси людства. Першим в українській літературі до написання байок долучився Григорій Сковорода. Його байки, в яких відображено актуальні проблеми сучасної йому дійсності, вийшли в світ збіркою під назвою “Басні харьковскія”. Важливе місце в байках Григорія […]...
29. Любов до народної пісні в поезії “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному Грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добротою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, який чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні цілющими травами, “в них юність виникає друга, висока світиться душа”. При всій високості любові до національної пісні автор підкреслює думку про те, що необхідно з […]...
30. Патріотичний пафос драми І. Кочерги “Ярослав Мудрий” У тривожні роки погляди митців часто зверталися в далеке минуле нашої Батьківщини, шукаючи там відповідей на питання. І тоді герої минулого ставали поряд з героями сучасності, будили почуття любові до рідної землі і відповідальності за долю Вітчизни. Іван Франко писав, що історичні твори з’являються тоді, коли в них виникає потреба і коли люди знаходять у них відповіді на гострі питання сучасності. Ця закономірність яскраво простежується на прикладі драми І. Кочерги […]...
31. ТЕМА “СРОДНОЇ” ПРАЦІ В ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ Григорій Савич Сковорода – український філософ-гуманіст, визначний письменник XVIII століття. Самобутність таланту та неординарність поглядів мислителя захоплювали практично всіх, хто знайомився з його творчістю. “Багато в його світогляді є дивовижно близького мені, – говорив Лев Толстой. – Я недавно ще раз його перечитав. Мені хочеться написати про с нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні й твори”. Справді, біографія письменника досить […]...
32. Щастя як основна категорія етики Г. С. Сковороди Григорій Савич Сковорода своє етичне вчення спрямовував на практичні поради, які вкажуть людині шлях до щастя. Саме проблеми щастя займають центральне місце у творчості, мислителя. Цій темі присвячено значну частину збірки “Басни Харьковскіе” і цикл філософських праць: “Разговор пяти путников о истинном счастії в жизни”, “Кольцо”, “Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу”. Сковорода пов’язує щастя з народною мудрістю, визначенням природних нахилів людини, реалізацією їх у “сродній праці”. На його думку, […]...
33. Сучасний пафос твору Івана Кочерги “Ярослав Мудрий” У роки Великої Вітчизняної війни в літературі головною стала історико-патріотична тема, а однією з активних форм художнього осягнення глибинного образу Батьківщини було в ті дні відтворення історичного минулого. Героїчна боротьба далеких предків за свободу і незалежність рідного краю, полум’яні рядки класичних творів, перейняті щирою любов’ю до Вітчизни, посилювали патріотизм, сприяли вихованню усвідомленого розуміння спадкоємності і взаємозв’язків різних поколінь, відповідальності кожного за долю рідного народу і його самобутньої культури. Поряд з […]...
34. Нацiональний пафос поезiї Олега Ольжича Серед питань, що стосуються особистостей митцiв та їхньої творчостi, є одне, яке рiдко порушується i на яке немає однозначної вiдповiдi. В українськiй лiтературi, мабуть, як нiде в свiтi, багато поетiв та письменникiв не лише спiвчували тiй або iншiй полiтичнiй течiї, а були водночас визначними полiтичними дiячами. Звичка оцiнювати творчiсть поетiв за вiдповiднiстю тiй або iншiй iдеологiї зазвичай виправдана. Хто подiляє полiтичнi переконання поета, завжди некритично стверджуватиме, що вiн генiальний, навiть […]...
35. Гуманістичний пафос лірики М. Рильського останніх років Бо то був шлях не в трумну, а в життя, У вічність української колиски. Важкий, як біль, але без вороття – То був народжений поет Вкраїни. Л. Забашта Він України мав чарівну вроду, Носив її наймення гордолиць. Він виріс від суниць аж до зірниць. Великий гранослов свого народу. Д. Павличко “Третє цвітіння” М. Рильського – явище, унікальне в нашій літературі, – об’єднує чотири збірки поета “Голосіївська осінь”, “Зграя веселиків”, ‘”В […]...
36. У чому полягає морально-етичний пафос новели І. Франка “Сойчине крило?” Новела І. Франка належить до пізньої творчості письменника. До твору автор надає підзаголовок “Із записок відлюдька”, який дуже чітко характеризує характер твору. Проблематика цієї поеми порушує не просто проблему нещасного життя чи невдалої любові конкретних персонажів, вона зачіпає проблему взаємовідносин в суспільстві і людського життя взагалі. Головний герой Массіно після своєї невдалої спроби з’єднатися зі своєю коханою стає відлюдьком, повністю свідомо відмежується від оточуючих його людей та ховається за витворами […]...
37. Наскрiзний пафос життєствердження в новелi Григорiя Косинки “В житах” Тривожним, важким i повним нерозв’язних протирiч – саме таким постає перед нами час революцiйних та пореволюцiйних подiй в Українi XXстолiття iз творiв визначних майстрiв слова, дiяльнiсть яких припала на 20-30-i роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посiдають одне з чiльних мiсць серед правдивих iсторiй про людину i час, написаних безпосереднiми свiдками, учасникам тих подiй. Та попри жахливiсть, нелюдське обличчя часу митцi намагалися у вiдповiдностi зi своїм свiтоглядом вiднаходити […]...
38. Філософські мотиви поетичної творчості Сковороди Серед славних прогресивних діячів минулого, якими пишається наш народ, одне з почесних місць належить видатному мислителю-гуманісту, письменнику-демократу Григорію Сковороді. Іван Франко справедливо зазначив: Григорій Сковорода – поява вельми замітна в історії розвитку українського народу, мабуть чи не найзамітніша з усіх духовних діячів ХУІІІ століття”. У своїй творчості Сковорода постійно проголошував ідеї демократизму і гуманітаризму, любов до рідного народу і ненависть до його гнобителів, провіщав світле майбутне своїй батьківщині. І тому […]...
39. Твір Творчий доробок Григорія Сковороди Творчий доробок Григорія Сковороди Мальовничі роздоли щедрого талантами харківського краю. Земля, що виховала Григорія Сковороду, Квітку – Основ’яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Віктора Бойка, Анатолія Перерву та багатьох інших письменників. “Чим ширша своєю діяльністю людина, – писав П. Тичина, – тим далі після її смерті шириться пам’ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю й правдивіший голос творця, тим чистішим і звучнішим стає цей голос з часом, у віках”. […]...
40. Творчість Григорія Сковороди як відображення народних ідеалів і прагнень – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Творчість Григорія Сковороди як відображення народних ідеалів і прагнень У свідомість сучасників і нащадків Григорій Сковорода вввійшов як народний вільнодумний філософ, як мандрівний учитель життя. Висока освіченість не віддаляла його від простого народу, він прагнув бути “чорною сковородою, що пече білі млинці”, тому й твори свої передусім адресував тим, хто жив під солом’яною стріхою, вбачаючи в цьому сенс свого щастя, […]...