Відповіді до теми: життя і творчість О. Гончара

1. Як Гончар прийшов до письменства?

Олександр Терентійович Гончар народився 1918 року в слободі Сухій на Пол­тавщині. Тут він змалку пізнав красу природи, милозвучну полтавську говірку, безмежну доброту сільських трударів. Після закінчення семирічки працював у ре­дакції районної газети, згодом вступив до Харківського технікуму журналістики, а після його закінчення працював у харківській комсомольській газеті “Ленінська зміна”. 1938 року вступив до Харківського університету.

Війна обірвата навчання. Бойовий шлях розпочав у лавах добровільного студентського батальйону. Прой­шов дорогами війни. І хоча ще до війни побачили світ понад десяток оповідань і одна повість, Гончар, як зрілий художник, сформувався саме на війні.

2. Як зустріла критика перший великий твір Гончара – трилогію “Прапороносці”?

О. Гончар увійшов у літературу стрімко і відразу підкорив симпатії читачів. Остап Вишня тоді написав: “Ви прийшли в літературу як справжній, хороший, ласкавий письменник”. Інтелігентний і стриманий Ю. Яновський констатував: “Наявність таланту не викликає

сумнівів”. Схвальний відгук надійшов і від патрі­арха латинської літератури Андрія Упіта.

3. Які твори засвідчують талант Гончара як публіциста?

Олесь Гончар писав і публіцистичні твори, про що свідчать його книги “Зу­стрічі з друзями”, “Японські етюди”, “Чим живемо”.

4. Яких проблем торкається автор у романі ” Тронка” ?

1963 року Гончар видав новий роман “Тронка” – перший великий твір про су­часність. Книга відразу зацікавила своєю проблемністю і оригінальною архітекто­нікою, людським типажем. Піднято багато актуальних, пекучих проблем: місце праці в житті сучасника, батьки і діти, боротьба нового зі старим, виховання молоді, війна і мир, служіння народові.

Батьківщині, громадянський обов’язок тощо.

5. Яку настанову для української спільноти зробив Олесь Гончар наприкінці життя?

“Відкрив елементарну, але таку важливу й дорогу для тебе істину: людям мож­на, – можна! – жити між собою по-людському! Відкрив, зміцнив у собі почуття надії, що й люди твоєї землі, прийдешні завтрашні покоління житимуть колись таки краще. Тільки ж для цього, як усі ми – надто ж молоді сили нації – маємо дорожити тим, що здобуто: свободою, незалежністю. Маємо, відкинувши геть вза – ємовиснажливі провінційні амбітності, виробити в собі імунітет проти будь-якого розбрату й чвар, бо небезпеки саме звідси чи не найбільше підстерігають нашу державність.

Згуртувавшись, люди всіх поколінь, і сиві, і юні, маємо щодень у поті чола трудитись для неї, для України. Бо це означатиме ж – і для всього люд­ства” .

Письменник помер 14 липня 1995 року в Києві й похований на байковому цвинтарі.





Відповіді до теми: життя і творчість О. Гончара

Categories: Твори з літератури