Романтичний образ Максима Тримача

Свобода бажана для багатьох. Свобода слова, дії, вчинків і поглядів. Кожен із нас вкладає в це поняття свій зміст, особливе значення.

Хтось мріє вільно висловлювати свою думку, а хтось бажає звільнитися від заборон і обмежень, які заважають жити, приносять муки із дня в день. Я вважаю, що у світі не існує цілковито вільних людей. Різноманітні правила, обмеження й заборони не обминають нікого. І ми прагнемо свободи, боремося за неї, і у цьому прагненні здатні до рішучих вчинків, слів, звершень.

Та іноді, отримуючи таку бажану незалежність,

ми просто не знаємо, що з нею робити. Наприклад, підліток, який хоче звільнитися від опіки дорослих, отримавши можливість діяти самостійно, швидко розуміє, що йому потрібна підтримка й чиясь мудра порада. Безцільне прагнення не призводить ні до чого, і тільки людина, яка має чітко визначену мету, яка не відступає від своїх принципів і поглядів, може пізнати справжню суть свободи. У боротьбі за неї народжуються сильні особистості, з вольовим духом, з непокірним і незалежним характером.

Саме таким був головний персонаж оповідання Марка Вовчка, Максим Тримач. Він був морально сильною людиною, мав власні принципи і погляди на життя. Тримач ніколи не відступався від своєї думки, вмів приймати важливі рішення, все намагався вирішити самотужки.

Максим бачив свободу у рівноправ’ї, не визнавав панів, був запеклим ворогом кріпацтва. Він не міг спокійно дивитися на те, як багатії принижують гідність простих людей – селян-кріпаків. Одного разу, коли якийсь пан образив його односельця. Тримач спалив хату багатія й вигнав того за Дніпро. Своїми словами й вчинками він заслужив неабияку повагу на селі.

Його любили всі сусіди, збиралися навколо нього, прислухалися до його слів. Максим Гримам боровся за справедливість, вважав, що жити треба своєю працею й нізащо нікому не підкорятися. Я вважаю, що саме такі люди, які вміють зберегти власну гідність і захистити свої права, заслуговують на повагу.

Марко Вовчок змалювала через образ Максима Тримача романтичний характер, який поєднує у собі бунтівний дух, прагнення свободи й незалежності, вміння відстоювати свої позиції у суспільстві. Бажання волі об’єднувало людей, і вони йшли захищати свою честь і гідність. Образ не єдиний в українській літературі: постійний гніт і приниження з боку панів викликали реакцію – і завжди знаходився хтось, у чиїх жилах кипіла кров при погляді на несправедливість. У наш час, здається, особистостей із таким характером майже не лишилось, люди ні за що не борються, вони втратили мету, а можливо, ми їх не помічаємо або втратили довіру до них. Та все ж яким би добрим не був характер Максима Тримача, ідеальних людей не буває.

Романтичний герой приречений на самотність. І, звичайно, бути таким твердим, впертим і непокірним не завжди добре. У Тримача виникла проблема у стосунках з донькою Катрею. Він суворо заборонив їй виходити заміж за кріпака, бо хотів мати за зятя вільного чоловіка, а для доньки бажав щастя і, головне, свободи.

Не міг він віддати свою єдину кровиночку панові. Для Катрі ж важливішими були її щирі почуття до Семена, вона не зважала на його соціальний стан, становище у суспільстві. Перед молодою дівчиною постало тяжке завдання: вирішити свою долю. З одного боку, вона не могла не послухатися свого батька, бо дуже його поважала. З іншого ж – Катря боялася втратити своє кохання, єдине й найважливіше для неї почуття.

Душевні переживання й суперечки приносили їй невимовні страждання. І, дізнавшись про загибель Семена, Катря не витримала такого удару й пішла з цього світу. Містична сцена смерті доповнює й без того вміле зображення подій і побудову твору. Місячна ніч, гарне біле вбрання дівчини, похилена верба і маковий вінок, який залишився плавати на воді – все це заворожує читача.

Але понад усе вражає трагізм безвихідного становища. Авторка в образі Катрі уславлює вірність коханню, звеличує кохання як духовну якість, | що підіймається над усіма перешкодами. І Марко Вовчок за манерою викладу близька до народної творчості, звертає увагу на проблеми, що пов’язані з кріпацтвом, та від цього і твір не стає менш актуальним: стосунки батьків та дітей – проблема І; одвічна. Не можна сказати, хто винен, хто правий. У таких ситуаціях правда десь посередині.

Досвідчені батьки завжди бажають нам щастя, тому до них треба прислухатися. Але іноді батьківське прагнення і щастя для своїх дітей переходить межі, а їхнє втручання до особистого життя дорослого сина чи дочки можуть призвести до невиправних наслідків. Так і Максим Тримач: дуже любив Катрю, хотів, щоб та прожила щасливе життя з вільним і заможним козаком. Та не треба було так суворо ставитися до доньки. Батько не зміг зрозуміти, чого хоче молоде серце Катрі, не дав їй свободи – і втратив назавжди.

Потім зрозумів свою помилку, та вже було надто пізно. У цьому випадку й виявляється вада сильної особистості Максима Тримача. У стосунках із близькими треба бути в міру суворими й завжди намагатися зрозуміти рідну й дорогу тобі людину.

Саме тоді, коли, заради щастя власних дітей, батьки зможуть не бути такими суворими і недосяжними, а діти прагнутимуть не просто почути, але й послухати батьків, які пройшли значний відтинок життя і намагаються вберегти нас, дітей, щоб не впали у прірву, – лише тоді буде вирішена проблема взаєморозуміння між батьками й дітьми.





Романтичний образ Максима Тримача

Categories: Твори з літератури