Голобородько Ми йдемо

Related posts:

1. Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” Коли читаєш вірші Василя Голобородька, то здається, що потрапляєш у чудовий поетичний світ. Він наповнений людьми і птахами, щирістю і відвагою, болем і добротою. Він казковий і реальний водночас. Але, чи то буде вірш інтимної лірики, чи замальовка з життя, чи оживлений автором пейзаж, – з кожної поезії дивиться на нас Україна. Як же треба її любити, як […]...
2. “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” Людина. Вінець Божого творіння. Творець людської історії. Чи часто вона згадує про це? Чи часто вона замислюється над тим, що вона – Людина, що все в її житті залежить від неї, що світ буде таким, яким робить його вона, що майбутнє – це результат її життя, наслідок кожного дня, прожитого нею? Мабуть, у вирі щоденних проблем людині не часто доводиться згадувати це. І тільки іноді, коли у неї відповідний настрій, […]...
3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ – МИ – УКРАЇНЦІ 7 КЛАС МИ – УКРАЇНЦІ В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Провідні мотиви лірики В. Симоненка” 1.Визначте тему вірша В. Симоненка “Лебеді материнства”. 2.Подумайте, яке символічне значення має образ лебедів? Лебеді – це символ дитинства, недарма вони рожеві. 3. Яке значення має рефрен “Вибрати не можна тільки Батьківщину”? Почуття патріотизму виховується у дитини змалечку. 4. Які проблеми порушуються у […]...
4. Ми – українці Україна… Край краси й тяжкої недолі, неповторної пісні й волелюбного лицарства, край із багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки й сини. У поезії “Ми йдемо” автор показав нас, українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею: Ми йдемо по Україні: від степів до гір, від лісів до морів – звідусіль виходимо на прадавні шляхи, і немає нам ліку. Нелегка […]...
5. З дитинства: дощ Голобородько Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне волосся дощу. Але усім тепло, Усі знають: дощ перестане, І хто напасеться, хто набігається, Хто нахитається, Хто насидиться на горі, […]...
6. Хто ми й куди йдемо – Велесова книга “Хто ми й куди йдемо” “Я присвячую цю книгу Богу Велесу, вищій силі, яка нас захищає”. Ця присвята на дощечці 2 невипадкова, тому що Бога Велеса слов’яни вважали своїм заступником у господарській діяльності: він навчив їх розводити худобу та обробляти землю. На дощечках 1, 2А, 4Г “Велесової книги” описані події, які відбувалися на території Русі – у степах від Карпат до Дону та у Криму. Книга розкриває суспільний устрій слов’янських […]...
7. “Куди йдемо? Який лишаєм слід?” Уже перші книжки Ліни Василівни Костенко засвідчили: на небосхилі української поезії спалахнув дужий талант. Поетеса постала перед читачами чесною і безкомпромісною, мислячою і самобутньою. Вона – справжній майстер, вимогливий художник слова. Одразу ж відкинула Ліна Костенко все дріб’язкове і звернулася до головного, насущного – загальнолюдського. “Не треба думати мізерно”, – стверджує вона. Відтоді ніякі заборони і дискримінації не змогли зупинити пера авторки. Поетеса порушує важливі питання ролі митця в суспільстві, […]...
8. Людина у творчості В. Симоненка В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ – МИ – УКРАЇНЦІ 7 КЛАС МИ – УКРАЇНЦІ В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ Людина у творчості В. Симоненка “Любити все прекрасне і земне і, говорити правду…” – так, роздумуючи про громадянське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко. Й справді, його чесне і щире слово несло людям художню правду про людину і світ, тому й тривожать душу його вірші. Витоки творчості В. Симоненка – у фольклорі, у творчості Т. Шевченка, […]...
9. ПЛАН – В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ – МИ – УКРАЇНЦІ 7 КЛАС МИ – УКРАЇНЦІ В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ ПЛАН Художні особливості ліричних творів 1. Поняття про лірику. 2.Специфіка ліричної поезії. 3. Ліричний герой як головний герой ліричного твору. 4. Класифікація типів ліричних творів. )....
10. Материнська пісня, сповнена любові В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ – МИ – УКРАЇНЦІ 7 КЛАС МИ – УКРАЇНЦІ В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ Розповідь про “не блакитних дітей” Темі дитинства присвячено багато творів світової літератури. Мабуть, усім відомі “Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна” М. Твена, “Кульбабове вино” Р. Бредбері та багато інших. Ці твори люблять за правдивість змалювання героїв, їхню кмітливість, почуття гумору. У сучасній українській літературі теж є такий твір. Це – “Блакитна дитина” А. Дімарова. […]...
11. Поетична творчість Василя Голобородька У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання. “Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною…” – писав В. Голобородько. У поезії “Ми йдемо” автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею: Ми йдемо […]...
12. “Внутрішня еміграція” творчої душі Василя Голобородька Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Вира­жається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами Укра­їни. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, байдужість на­родних мас. Здавалося б. що закладена в нашій літературі традиція “будити народ” матиме своє продовження і в нових поколіннях письменників. Той, хто насмілювався думати і писати про інше, критикувати, давати поради, виключався не тільки з літературного процесу, але й з […]...
13. Прапор і герб моєї держави Моя Батьківщина – Україна. Український прапор – це жовто-блакитний пря­мокутник. Для нашої країни жовтий і синій кольори найбільше підходять. Укра­їнський народ здавна пояснював значення цих кольорів як блакить небес і сти­гле золото ланів. Подивись навколо: золотавий степ і синє небо, синє море і ріки і жовтими очеретами і рудими берегами-скелями, сині гори – це наша Україна. Герб України – тризуб, або тридент. Це один із найдавніших знаків нашої іемлі. На […]...
14. Київ – столиця України Згідно з легендою, основоположниками Києва були три брати й сестра: Кий, Щек, Хорив і Либідь. На честь старшого брата місто назвали Києвом. Київ – столиця України, є стародавнім містом, яке поділяється на дві частини: Верхнє місто, або давній Київ, та Нижнє місто, або Поділ. В Верхньому місті до наших днів збереглася частина старовинного муру – Золоті ворота. А ще тут є Софіївський собор та Києво-Печерська лавра. Це видатні історичні пам’ятники […]...
15. Загадка “Велесової книги” – І варіант 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант …Тай спитайте Тоді себе: що ми? Чиї сини? Яких батьків? Т. Шевченко Питання про походження українців завжди було актуальним. У різні часи ця проблема вирішувалася по-різному, існували найрізноманітніші версії про пращурів і про батьківщину сучасних українців. Про те, що це питання хвилювало наших прадідів, свідчать давні писемні пам’ятки. Спроба вирішити цю проблему простежується і в “Велесовій книзі”, що до наших днів залишається […]...
16. З чого починається батьківщина. Твір на морально-етичну і патріотичну теми День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після іанять бабуся. Звуть її Анастасія Деонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш дім. А готує обіди – пальчики оближеш! Моїх друзів-восьмикласників вже давно ніхто до школи не […]...
17. Моя хата скраю Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі, Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця […]...
18. З чого починається батьнівщина День у день ось вже вісім років мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою у дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона рукодільничає: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш дім. А готує обіди – пальчики оближеш! Моїх друзів восьмикласників вже давно ніхто до школи […]...
19. Тема твору З чого починається батьківщина День у день, ось уже вісім років, мене проводжає до школи і зустрічає після занять бабуся. Звуть її Анастасія Леонтіївна. Це мати мого батька. До виходу на пенсію вона працювала вихователькою в дитячому садку. Бабуся вміє малювати, ліпити з пластиліну, а ще вона вишивати: шиє, вишиває. Як каже моя матуся, на Анастасії Леонтіївні тримається наш будинок. А готує обід – пальчики оближеш! Моїх друзів-восьмикласників вже давно ніхто в школу не […]...
20. Шануймо пам’ять предків! Шануймо пам’ять предків! Весь под ногами шар земной. Живу. Дышу. Пою. Но в памяти всегда со мной Погибшие в бою. С. Щипачев Озираючись на ті далекі страшні часи, ми, громадяни сучасної незалежної держави, повинні радіти, що справилась мрія наших пращурів, за яку вони проливали свою кров і віддавали душу. Слід сказати про трагічну долю свідомої інтелігенції: письменників, вчителів, лікарів, які через свої гуманістичні переконання були засуджені на тяжкі роки заслань, […]...
21. Я – України син Країну міняти не можна, не можна її вибирати так само, як і вибирати батьків. Де людина народилася, там вона і повинна прожити життя, пройти свій шлях. Я дуже люблю Україну попри те, що десь, як кажуть, краще. Я вважаю, що для громадянина України не може бути десь краще, ніж на Батьківщині. Є така стара приказка: “Кожен сам коваль свого щастя”. Це означає, якщо хочеш жити добре, то йди до своєї […]...
22. Чим зацікавила мене “Велесова книга” Однією з найдавніших пам’яток нашої історії є “Велесова книга” – найдревніший праукраїнський літопис на п’ятдесяти двох дубових дощечках. Оригінальність цього літопису не може не зацікавити. Особисто я була вражена мудрістю наших предків, умінням у ті далекі часи фіксувати інформацію про своє життя для нас, нащадків. Розмірковуючи над історією, яку фіксує даний літопис, я більше дізналася про релігійні вірування нашого народу дохристиянської доби. До цього часу я мало знала про рунвірівську […]...
23. Моя Україна Україна… Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною. Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ. Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі. Тривалий час Україна, втративши незалежність, […]...
24. Моє улюблене свято. Твір-роздум Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік. На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Потім починаємо її прикрашати. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинки. Прикрасивши ялинку; ми починаємо готувати святковий […]...
25. Пишайся тим, що ти – українець! Україна моя, для мене ти єдина, Як рідна мати, що дала життя. І щастя дні і в лиховісні днини До тебе повертаю звіддаля. Вклоняюся рідним вербам і тополям І припаду до рідної землі. Що маю я таку щасливу долю, Великий Боже, дякую тобі. Рідна моя земле! Мудра Берегиня, мій барвінковий краю! Велика земля українська. Високі тополі та смерічки – це наша Україна. Кримські степи, обпалені сонцем, і запорізькі поля в […]...
26. Козак Морозенко – мужній захисник рідної землі – ІІІ варіант 6 клас III варіант Є така історична пісня “Ой Морозе, Морозенку”, де дуже яскраво змальовується доля славного козака Морозенка. За ним “вся Вкраїна плаче”, адже він завзято бився разом із нашими козаченьками проти татар. Але сили були нерівні. То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила, – То татар велика сила Козаченьків обступила. Багато загинуло наших козаків, але татар більше. Самого ж Морозенка взяли у полон та […]...
27. “Велесова книга” – скрижалі буття українського народу в прадавні часи Одним із прадавніх джерел нашої історії і культури є “Велесова книга” – дерев’яні дощечки, на яких записано розповіді про життя і релігію праукраїнців. “Велесова книга” – це найдавніша слов’янська пам’ятка V-ІX століть, яка допомагає нам поглибити свої знання про те, як і чим жили наші пращури. Дерев’яні дощечки присвячені богу Велесу – заступнику українців. Дощечки з давніми письменами були знайдені 1919 року на Харківщині полковником Алі Ізенбеком, який вивіз їх […]...
28. Історичні пісні – духовний скарб нашого народу Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине; … От де, люди, наша слава, Слава України. У цих Шевченкових рядках дуже влучно охарактеризовано значення українських народних пісень, зокрема історичного жанру. Вони насправді невмирущі, ці найбільші духовні скарби, з яких постає краса і велич рідного народу. Історичні пісні – це епічні твори про події далекого минулого, їх, без перебільшення, можна вважати єдиними свідками боротьби наших предків з татарами й турками, художніми […]...
29. “Я України сни, України…” Я молитись мушу За Україну, за народну душу… П. Куліш Творчість Олександра Довженка – явище масштабне, багатогранне, має світове значення. Тільки та людина, яка глибоко любить свій народ і живе його болями, може так талановито відобразити історичну долю нації. Яскраві спалахи Довженкової уяви були невпокореними, могутніми, і повністю пригасити їх не вдалося навіть витонченій у своїй жорстокості тоталітарній системі. Лише сторінки “Щоденника” – цього пекучого клубка філософських роздумів, жорстоких розчарувань, […]...
30. Підтвердьте чи спростуйте думку про те, що кожна людина може чимось прислу­житися Україні Звісно, так. Адже усі ми є громадянами своєї країни, і кожен з нас у міру своїх здібностей і талан­тів може і повинен прислужитися рідній державі. Будь-яка чесна та сумлінна праця для Батьківщини є, на мою думку, не менш важливим внеском у її розбудову, ніж спортивні досягнення славетного футболіста чи боксера або перемога відомого співака на міжнародному фести­валі. Згадаймо хоча б героїв кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”, яким праця завжди приносила […]...
31. Рідна земле моя, ти козацькою славою щедра Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати… Т. Шевченко Немає з нами великого Кобзаря, та слова його актуальні й нині. Вірші, написані багато років тому, і сьогодні важливі, бо звернені до нашої історії. Тарас Шевченко завжди з любов’ю згадував про Батьківщину. Все своє життя він мрі­яв, щоб український народ пам’ятав про свою минулу славу – гайдамаччину, козаччину. Цей мотив звучить у його поемах “Іван […]...
32. Міркування про можливості відродження традицій нашого народу Звичаї – це частина нашої душі, нашої генетичної пам’яті; вони – своєрідні корені, що живлять дерево життя. Народні звичаї – невичерпна криниця мудрості багатьох поколінь, яка ніколи не обміліє, скільки б не черпав із неї життєдайної вологи. Наші споконвічні, староукраїнські традиції настільки тісно переплелися із християнською обрядовістю, що годі й уявити, ніби може бути інакше. Я усвідомлюю себе передусім християнкою, й тому, замислюючись про духовні надбання і втрати мого покоління, […]...
33. Міфи, легенди та думи “Велесової книги” І. Історія появи “Велесової книги” – унікальної пам’ятки V-ІX століть. ІІ. Уславлення мудрості, працьовитості, миролюбства наших предків за “Велесовою книгою”. 1. Міфи і легенди про створення світу. 2. Легенди створення людського роду за “Велесовою книгою”. .) 3. Родовідні легенди “Велесової книги”. 4. Легенда про Отця Богумира й Матір Славуну. 5. Легенда про Отця Ора та трьох його синів. , чехів, хорватів. Легенда про заснування Києва.) 6. Учення про Праву, Яву […]...
34. Літопис “Історія Русів” – політична й культурна історія України Особливе місце серед козацьких літописів посідає анонімна “Історія Русів”, яка вагомо посилила національну свідомість у середовищі української інтелігенції тим, що дух її – вільнодумний аж до протицерковного. Авторство “Історії Русів” тривалий час приписувалося Григорієві Конисько – му, але він не є автором літопису. Зважаючи на високе патріотичне звучання тек­сту і на крамольність його багатьох сторінок, автор просто не ризикував підписа тися під скомпонованим, справедливо побоюючись тюрми й російської диби. На […]...
35. Для кого в світі живемо? Україна… Моя батьківщина, той найрідніший у світі куточок, де я народилася, де стоїть наш будинок, де могили рідних мені людей, де моя школа, учителі, кохані, діти. Навколо усе таке звичне, дороге, але справжню ціну усьому цьому відчуваєш лише тоді, коли втратиш. Якщо людина не байдужа, не живе життям рослини, їй важко покинути свій край. Згадайте лишень, з яким душевним надривом покидали свій злиденний край герої “Камінного хреста” В. Стефаника. Їм […]...
36. Моя родина Що таке сімейна реліквія? Це річ, свято збережена як пам’ять про минуле. Такою реліквією став для нашої родини звичайний учнівський альбом для малювання. Тільки в ньому замість малюнків були записані спогади татових і маминих батьків – моїх дідусів і бабусь – про наших дідів-прадідів. Вийшла рукописна історія роду. Виявилося, що в нашому роді був візкових справ майстер. Він робив вози – чотирьохколісні візки для перевезення вантажів кіньми, а також фаетони […]...
37. Микола Васильович Гоголь. Короткі відомості про письменника Де тільки не доводилося нам побувати під час уроків літератури! Але найприємніше завжди повертатися додому. Наш дім – Україна, отже нам необхідно знати свою історію, минуле нашої батьківщини. Мальовничість української природи, духовна краса предків захоплювала і надихала наших українських письменників і зарубіжних майстрів слова. Один з цих письменників М. В. Гоголь. У кожної людини неповторний свій шлях. Темі історичної долі України, героїчної боротьби народу проти чужоземців присвячена повість “Тарас Бульба”. […]...
38. Подвиг чи жертва заради людей? Сміливий титан Прометей пройнявся глибоким співчуттям до людей, які жили в темряві й холоді, тоді як у богів на Олімпі був вогонь. Не злякавшись грізних попереджень головного бога Зевса про недоторканність вогню, Прометей викрав його у богів і приніс на землю. Титан знав, що його чекає страшна кара. Так і сталося: боги прикували Прометея до скелі, щодня прилітав орел, розкльовував ребра, випивав печінку, а на ранок тіло знову оживало, і […]...
39. Іван Богун – ватажок українського козацтва Ім’я прославленого героя визвольної війни 1648-1654 років, одного з найвидатніших козацьких полковників Івана Богуна донесли до нас історичні думи та пісні. Героїчна постать Івана Богуна приваблювала багатьох українських письменників. Один із них – Яків Качура. У творі Богун змальований у трагічний для нашої країни час – майже вся Україна стогнала під ярмом шляхти. Доведений до відчаю народ розпочинає тривалу боротьбу за волю. Одним із тих, хто очолив цю боротьбу, був […]...
40. Волелюбні ідеї в поемі Т. Г. Шевченка “Гамалія” Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів. Ми можемо втішатися і пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Її охоронцями та захисниками були козаки. Слово “козак” […]...