Моя хата скраю

Related posts:

1. Моя хата скраю – нічого не знаю Одні думають, що можна жити не переймаючись негараздами сусіда, а лише віддавши себе на благо сім*ї. Інші вважають, що повноцінним є життя з турботою про інших. На мою думку, кожна людина має перейматись своїм життям, а не проблемами інших. Адже часто переймаючись проблемами інших, ми не помічаємо своїх власних. По-перше, у наш час багатьом людям у наш час потрібно бути самостійними, оскільки надмірна турбота близьких, буде заважати самореалізації та самовдосконаленню […]...
2. Хата моя, біла хата Традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. Вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. Зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. Не випадково французький військовий інженер Г. Боплан, мандруючи в XVІІ ст. по Дніпру, захоплювався високим мистецтвом […]...
3. Хата в літній день Картина В. Д. Орловського “Хата в літній день” – сільський пейзаж, що має деякі риси жанрового твору. На полотні зображено невелике огороджене тином селянське подвір’я з хаткою. Перше враження від картини – літо. Сонце заливає двір, яскраво біліють в сонячному промінні стіни хати. Це типове українське житло, побілене, під солом’яною стріхою, з невеличкими віконцями. Сонце, мабуть, десь на другому плані, бо з-під даху падає на білі стіни тінь. Біля хати […]...
4. Твір “Українська хата” Кажуть, що оселя відбиває характер та смаки свого володаря. Так і традиційне народне житло відображає світогляд та уклад життя цілого народу. Українська хата – то маленький всесвіт, в якому жили та частиною якого відчували себе наші предки. Типова українська хата – то одноповерхова будівля з солом’яним дахом, білими стінами та вікнами зі ставнями. Стіни хати ретельно обмазували глиною та білили. Часто стіни фарбували у різні символічні кольори та розмальовували. Так […]...
5. Батьківська хата Батьківська хата Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. Батьківська хата – це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. Усіх членів сім’ї завжди об’єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина – земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. І […]...
6. Українська хата Українська хата Батьківська хата… Вона завжди є світом наших предків, які в ній народжувалися, робили перші кроки, вивчали перші букви, нарешті, з неї пішли різними шляхами здобувати щастя. Кожна українська господиня дбайливо доглядала своє житло. “Без господаря двір, без господині хата плаче”, – говорить народне прислів’я. В Україні хати незвичайні. Чисті, вибілені, розмальовані кольоровою глиною, оздоблені витинанками, уквітчані пахучими травами. У інтер’єрі хати, в усій організації внутрішнього її простору відбиваються […]...
7. Друзі пізнаються у біді Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Мабуть, навіть поганий. Це ж така важка тема. А Вовка списав твір у мене. Він взагалі не знав, про що писати. “Добре. Другові треба допомагати, нехай списує”, – подумав […]...
8. Слобожанська хата Територія Сумської, Харківської, частини Полтавської, Луганська область називались колись “Диким Полем”, а з 30-х років XVII ст. почала заселятись переселенцями з Лівобережної та Правобережної України, які рятувалися від гніту польських панів та місцевих феодалів. Одночасно “Дике Поле” заселялося і вихідцями з Росії. Переселенці заснували тут слободи, а звідси і назва – Слобідська Україна. У кінці XIX ст. – на початку XX ст. на Слобідській Україні вже існують усталені типи народного […]...
9. Довженкова хата На канікулах я був на гостинах у бабусі, і вона вирішила показати мені хату – музей відомого українського письменника Олександра Довженка в Соснівці. Усе тут на подвір’ї і в самій хаті залишилося таким, яким було за життя письменника. Перед самою хатою, ще на вулиці, зустрічає відвідувачів скульптура молодого Довженка. На подвір’ї – старезний колодязь із цямриною та журавлем, ворота з дашком, клуня з сільським знаряддям праці. У сінях хати стоїть […]...
10. Чи правий мій однокласник? Одного разу після уроків ми з однокласниками зібралися на шкільному подвір’ї пограти у футбол. Гра йшла не жваво, воротар був слабкий, пропускав багато м’ячів. Дорогою додому ми обговорювали гру, розмовляли на різні теми. І раптом Костя, що стояв на воротах, сказав: “Щось нудно ми живемо”. “А що ти пропонуєш?” – запитав Гліб. “Я дещо придумав, – загадково відповів Костя. – А що – довідаєтеся на уроці”. Назавтра першим уроком була […]...
11. День, що я не забуду Я хочу розповісти не про свій незабутній день. Цю розповідь я почув від своєї бабусі, яка тоді навчалася в другому класі. Але мені дуже сподобалося і запам’яталося все, про що вона розказала. Цього дня вона хвилювалася, тому що готувалася до контрольної роботи. Зібралася до школи, як завжди: портфель, чорнильниця-непроливайка і якась їжа із собою. Школа знаходилася далеко – чотири трамвайні зупинки треба було пройти пішки, трамваї наприкінці війни ще не […]...
12. Моя вчителька Рідна школа. Перша вчителька. Добру пам’ять про них зберігає людина все життя. Саме перша вчителька введе маленьку дитину в казковий світ знань, вона навчить не тільки навчить читати і писати, а й бути доброю, чуйною, чесною і розуміти, що це таке – бути справжньою людиною. Теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії О. С. Малишка “Вчителька”. Все життя вона віддала школі, учням. Новий рік починався для неї у вересні, […]...
13. Моя улюблена вчителька “До нас у школу їде цирк!” – оголосила вчителька. “А що, і звірів привезуть?” – запитав хтось із дівчаток. “Ні, звірів не буде, – посміхнулася Ольга Іванівна. – Будуть акробати, клоун і навіть фокусник”. Ми з нетерпінням чекали виступу циркових артистів, адже всі – і дорослі, і діти – люблять цирк. Нам дуже сподобалися жонглери й акробати. А клоун, як нам здалося, був не в настрої. Склалося враження, начебто в […]...
14. Замітка до стінгазети. Спортзал став кращим, ніж новий Останнім часом змінився вигляд шкільного спортзалу. Старшоклас ники разом з батьками встановили грати на вікнах – це рятує скло від неслухняного м’яча. Учні 6-8 класів самотужки полагодили спортивні мати, хоч довелося докласти неабияких зусиль. Поштукатурено й пофарбовано стіни приміщення. Значну роль у ремонті спортзалу відіграла рада школи. Це вона розшукала спонсорів-батьків, за чиї кошти було придбано усе необхідне для роботи. Хочеться щиро подякувати школярам та їхнім батькам за добре виконану […]...
15. Деревця-мандрівнини. Твір у публіцистичному стилі До нас на Великдень приїздив погостювати мій двоюрідний брат Сергій и Радісно поблискуючи очами, він розповів, що їхній клас взяв участь у незвичнім суботнику: разом з мешканцями села хлопці саджали дерева. – Ну і що в цьому особливого? – запитав я. – Ми теж біля школи саджЛ дерева. Правда, це було минулого року. – Але смереки і модрини, які ми саджали, незвичайні, – сказав брат. – Г у чому їхня […]...
16. Що прикрашає людину? У нашому класі з’явився новенький. Звати його Микита. Поки він не знайшов собі в класі друга. Він придивлявся до нас, а ми – до нього. Одного разу Микита приніс до класу вербові гілочки і поставив їх у банку з водою. З усього було видно, що вони стояли в нього вдома: на гілочках подекуди вже з’явилися зелені листочки. “Ой, як красиво! – зраділи дівчатка. – Начебто весна прийшла”. “Це тобі вчителька […]...
17. Олена Петрівна – Вчитель з великої літери 6 клас Олена Петрівна – Вчитель з великої літери Олена Петрівна викладає в нашому класі географію, крім того, вона наш класний керівник. Олена Петрівна закохана у свій предмет, вона цікаво і змістовно проводить уроки, тому всі учні нашого класу теж полюбляють географію. Вже зараз хтось мріє стати мандрівником, хтось полярником, хтось першовідкривачем незнаних земель. Олена Петрівна завжди охайно одягнена, у неї гарне волосся і приємний голос. Говорить вона не дуже […]...
18. Замітка в газету. Стежиною Євгена Івановича Жицького Замітка в газету. Стежиною Євгена Івановича Жицького Ніна Василівна Кунченко – директор Зеленогайської середньої школи на Харківщині. Чи мріяла колись весела дівчинка стати директором школи? Ні. Директором – про це й не мріялось. Вона з дитинства хотіла вивчитись на вчительку: проводити уроки, їздити з дітьми на екскурсії, готувати цікаві вечори, ставити спектаклі на сцені шкільного театру… Її мрії здійснились – закінчила педагогічний інститут у Харкові та повернулась у рідну школу. […]...
19. Уроки в саду 6 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Уроки в саду Щороку наша вчителька української мови і літератури проводить з нами декілька уроків не в кабінеті, а в нашому шкільному саду. Перший такий урок проходить восени, коли дерева покриваються золотим і червоним листям. Усі разом ми виходимо в сад і завмираємо від краси: кленові листочки горять, мов золоті підківки, гілочки яблунь і вишень тримають на своїх долоньках червонясті в малинових прожилках монетки. Узимку вчителька […]...
20. Як я організовую свій робочий день Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відчиняю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п’ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, який приготувала для мене моя мама. Я снідаю. О сьомій сорок я йду одягатись. О […]...
21. Моя школа – IІ варіант 6 клас II варіант Школа – наш другий дім. Ця фраза відома кожній людині. А чи справді багато людей сьогодні так думає?! Хто не згоден із цим загальновідомим висловом, нехай приходить до моєї школи. Коли я вперше потрапила до неї, зразу ж відчула якийсь приємний затишок, якого не було в попередній школі. Наша школа – маленька, в ній вчиться небагато дітей. Через невелику кількість учнів ми всі знаємо один одного, […]...
22. Добре жіноче серце Я вважав, що всі дівчата – вередливі та пихаті. Тепер моя думка щодо них змінилася. А сталося іде так. До свята 8 Березня хлопчики нашого класу вирішили поставити сценку, щоб було цікавіше вітати дівчат. Дісталась невеличка роль і мені. Я дуже старався, але, мабуть, у мене нічого не виходило, бо наш “неформальний лідер” Павло відсторонив мене від участі у виставі. Лише мене. Зробилося якось дуже боляче. Настрій украй погіршився, коли, […]...
23. Що я дізнався про шиття сільської бідноти з оповідання Остапа Вишні “Перший диктант” Що я дізнався про шиття сільської бідноти з оповідання Остапа Вишні “Перший диктант” Є письменники, які залишаються тільки у своєму часі. Нащадки їх мало читають, а то й не згадують зовсім. Твори Остапа Вишні мають іншу долю – нам їх цікаво читати. Так, прочитавши оповідання Остапа Вишні “Перший диктант”, я багато цікавого дізнався про минуле життя. На хуторі раніш жили великими сім’ями. В кожній родині було по десять-дванадцять дітей. Якось […]...
24. Чистота – запорука здоров’я чи предмет суперечок? Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набувають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник “Зелена весна”, і починається боротьба за… так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі. Хтось з ентузіазмом береться за мітлу чи граблі і має від цього задоволення. Хтось скептично або навіть грубо відмахується, вважаючи, що це справа двірників. Дехто по-своєму реагує […]...
25. Моя подруга Ліза Після уроків двічі на тиждень Ліза дуже поспішала. Я їй не заважала, не затри­мувала, бо знала: вона вчиться у вечірній музичній школі. Вдома у Лізи є піаніно. Його колись купили Ользі Сергіївні, Лїзиній матері. Але, як казала Ольга Сергіїв­на, всерйоз займатися музикою вона не змогла. Тепер вона рада, що дочці музика і заняття у школі до вподоби, і вона віддала їй свій інструмент. А я пишу вірші. Даю читати їх […]...
26. Краще маленька справа, ніж велике ледарство Краще маленька справа, ніж велике ледарство Як на мене, то це прислів’я дуже справедливе. Спробую довести. Цього року я став учнем середньої школи. А раніше навчався у початковій школі. Так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. Стільки нових предметів, стільки домашніх завдань! І я вирішив, що все одно не зможу виконати все, тому краще взагалі нічого не робити! Мої батьки цілий день на роботі. Я приходив зі школи, […]...
27. Фільм, фільм, фільм Ювілей. Будь-який ювілей – завжди велике свято: є нагода підсумувати до сягнення, поділитися досвідом, та й просто зібрати друзів та колег. Цього року усі ми святкували прекрасний ювілей – ювілей нашої школи, якій виповнилося 40 років. Кожному іменинникові дарують подарунки, подарунки школі теж поча ли готувати заздалегідь… Майже за місяць до свята в школі відчувався святковий настрій: це майже такі – саме відчуття, яке буває на Новий рік. Усі бігають, […]...
28. Який зв’язок існує між характером і професією У світі багато різних професій, як і багато людей з різними характерами. Мої друзі, наприклад, хочуть обрати різні спеціальності. Хтось мріє бути лікарем сто жахається крові і всього такого а хтось, навпаки, про-Хтось хоче бути бухгалтером, а хтось ненавидить сидіти весь день та рахувати цифри. Він прагне цікавої роботи, яка пов’язана з переїздами та спілкуванням з багатьма людьми. Є, так би мовити, суто жіночі та суто чоловічі професії. Як, наприклад, […]...
29. У бібліотеці У нашій школі бібліотека – одне з найцікавіших місць. Вчителі й учні часто заходять туди упродовж дня. І не тільки взяти потрібну книжку, а й просто поспілкуватися. Поруч зі стелажами з книгами і газетами стоять столики, за якими ми на перервах і після уроків відпочиваємо, ділимося новинами. Дехто тут просто готується до уроків. Щодо мене, то я часто відвідую бібліотеку, бо люблю читати. Цим я завдячую нашій бібліотекарці Оксані Іванівні. […]...
30. Гарні вчинки Існує таке гарне прислів’я: “Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю”. Отже, у житті людини, все починається зі вчинка. Я вирішив зробити такий експеримент і упродовж одного дня робити тільки гарні вчинки. Вранці я зробив зарядку, після сніданку помив посуд. У мами очі засвітились радістю. На серці у мене було також радісно, коли я йшов до школи. Допоміг перейти дорогу якійсь бабусі […]...
31. Один раз на контрольній по географії Учителька географії Наталя Вікторівна зайшла в кабінет і сказала: Ну що, 7-Б, я сподіваюся, усе підготувалися до контрольної роботи? Клас відповів смутним мовчанням, хтось горестно зітхнув. Наталя Вікторівна початку писати завдання на дошці. Хтось став судорожно перегортати підручник, сподіваючись знайти відповідь, поки вчителька коштує спиною до класу. Хтось мріяв, щоб почався землетрус, якого в цих краях отродясь не бувало, і всіх терміново евакуювали. Хтось, зовсім не думаючи про контрольний, щось […]...
32. Тварини в зоопарку. Ведмеді Нещодавно ми з класом ходили до зоопарку. Там багато цікавих тварин: і леви, і тигри, і мавпи, і слони, і різноманітні птахи, а також змії та крокодили. Мені найбільше подобаються ведмеді. І білі, і бурі. Білі – величезні, пухнасті, дихають важко, ходять назад і вперед по клітці або плавають у невеличкому басейні. Коли їм хтось що-небудь кине у воду, вони туди стрибають і граються з подарунком, а потім його їдять. […]...
33. Як я пізнала справжню цінність речей На літні місяці мама з татом відвезли мене до бабусі. Довгий час у мене не виходило увійти в режим їх селища: прокидатися з появою сонця, вони називають це “з першими півнями”, гнати на випас тварин, працювати на грядках і в саду. Якось я запитала бабусі: “Навіщо так рано?” Тоді вона сказала, посміхнувшись: “А ти, онучка, вийди в город годині о дванадцять і спробуй бур’яни повисмикувати, грядки переглянути, підійди до малинник […]...
34. Красива й щедра душа народу виявляє себе в традиціях, обрядах, віруваннях, святкуваннях. Новорічні свята в Україні такі яскраві, веселі, сповнені вигадок, сміху, ігор! Це казкова, чарівна пора! Людям так хочеться вірити в казку, в диво, сподіватися на здійснення найзаповітніших мрій.. Різдво, Василя, Маланки, Водохреще – як багато цікавих обрядів пов’язано з цими надзвичайними днями! И малі, й дорослі охоче стають учасниками різних празникових дійств. Новолітування перетворює кожного на людину, що вірить у чаклунство, гадання, передбачення долі за якимись особливими знаками… Завжди неповторною є новорічна ніч. Ми всі чекаємо від неї якихось дарунків. Опівночі б’є годинник, і кожен удар його віддаляє нас від старого і наближає до нового – омріяного, жаданого і, сподіваємося, щасливого. Звертаючись подумки до Нового року, просимо його бути до нас ласкавим, прихильним, віримо в його щедрість і милосердя. Я люблю чекання новорічного свята. Хата прибрана якось особливо і ніби сповнена чарівного сяйва. Терпко пахне соснова глиця, потріскують запалені свічечки. Гарно! У такий час душа зичить усім добра, злагоди, усіляких життєвих гараздів. Різдвяні свята несуть із собою цілу купу побажань, які виспівуються в колядках. Гості-колядники віншують господаря й господиню, зичать їм статків, багатого врожаю, благополуччя, ясної зірки над долею. Люди в цей час об’єднані взаємною любов’ю, щирістю, надіями на краще майбуття. Прекрасні риси українського національного характеру виявляються на повну силу. Це і гостинність, і доброзичливість, і всепрощення, і щедрість… У кожній хаті за столом добрі люди вітають одне одного, а всі побажання зводяться до того, щоб була злагода в державі, щоб на столі завжди займав почесне місце святий хліб, схожий своєю круглою формою на сонечко Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий – серйозний, заклопотаний, і світ дитинства – фантазій і мрій. Вони тісно переплітаються між собою. […]...
35. Автобіографічність повісті М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять…” Повість Михайла Стельмаха “Гуси-лебеді летять…” є автобіографічною. В основу твору лягли спогади письменника про власне дитинство. Сама розпо­відь ведеться від імені сільського хлопчика Михайлика, в якому неважко впізна­ти автора повісті. Цікаво розповідає М. Стельмах про зимові ігри дітлахів, колядки і щедрівки. Згадує, як проводжали і зустрічали плугатарів. “А яка то була радість, коли орач виймав тобі з торби шматок причерствілого хліба і казав, що він од зайця! Це був найкращий […]...
36. Сімейний вечір Мої батьки працюють архітекторами, і часто затримуються на роботі допізна. Тоді моя старша сестра гріє вечерю і ми разом їмо. Але сьогодні я швидко збираюся після уроків і поспішаю додому. Тому що тато і мама прийдуть додому раніше, і вся наша сім’я вечерятиме разом. Такий сімейний вечір буває не щодня. Коли я повертаюся зі школи, сестра і мама вже вдома і готують вечерю. Тато теж їм допомагає. Всі жартують, сміються, […]...
37. Переказ Уроки французького Распутіна В. Г План переказу 1. Хлопчик їде з рідного села в райцентр продовжувати своє утворення. 2. Важке життя героя в місті. 3. Федька, син господарки, знайомить його із хлопцями, які грають на гроші 4. Хлопчик учиться грати в “чику”, починає вигравати й купує на виграні гроші молоко. 5. Героя б’ють нечесно граючі хлопці. 6. Тишкин розповідає вчительці про те, що хлопчик грає на гроші. 7. Лідія Михайлівна починає займатися з ним французькою […]...
38. Стосунки між батьками і дітьми Вранці, збираючись в школу, я вмикаю магнітофон і слухаю записи своїх улюблених виконавців. їхні пісні супроводжують мене й дорогою до школи: я беру із собою плейер. А ще в нашому будинку є відеомагнітофон. З його допомогою я дивлюся і слухаю виступи моїх улюблених груп: “Руки вгору”, “Любе” й інших. Ми часто купуємо відео – і аудіокасети, у нас зібралася велика фонотека. Одного разу касети безладно лежали на підвіконні, на письмовому […]...
39. Оспівування ролі вчителя у навчанні та вихованні дітей – ІІ варіант – АНДРІЙ МАЛИШКО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Автор поезії “Вчителька” із глибокою пошаною та синівською любов’ю розповідає про свою шкільну вчительку. У поезії вчителька постає чесною, відданою своїй праці людиною. Незважаючи на тяжке життя, особисте горе, вона продовжує працювати, навчати дітей, які потім підуть у світ, стануть справжніми людьми. Саме такі люди, як ця вчителька, виховують у своїх учнів такі риси, як справедливість, пошану до себе та інших, закладають естетичні ідеали. […]...
40. Ліцейські учні Учні шостого класу між собою не мирилися. Класний керівник, директор школи і батьки умовляли їх, але слова не допомагали. Тоді директор вирішив вплинути на них ділом і сказав їм принести в’язку вербової лози. Коли вони виконали те, що він їм загадав, директор дав їм в’язку і наказав зламати її. Але учні, хоч як силкувалися, не змогли цього зробити. Тоді директор розв’язав в’язку і дав кожному по лозинці. Коли учні легко […]...