День, що я не забуду

Я хочу розповісти не про свій незабутній день. Цю розповідь я почув від своєї бабусі, яка тоді навчалася в другому класі. Але мені дуже сподобалося і запам’яталося все, про що вона розказала.

Цього дня вона хвилювалася, тому що готувалася до контрольної роботи. Зібралася до школи, як завжди: портфель, чорнильниця-непроливайка і якась їжа із собою. Школа знаходилася далеко – чотири трамвайні зупинки треба було пройти пішки, трамваї наприкінці війни ще не ходили. Добралося маля до школи, а навколо – юрба, всі шумлять, всі збуджені, радісні.

Вчителька Олександра Платонівна здивовано глянула на дівчинку й запитала: “У тебе батьки нормальні?” Непедагогічне, звичайно, звертання. Але як же можна було стриматися, якщо учениця мчала на контрольну 9 травня 1945 року, коли весь народ довідався про довгоочікувану перемогу?! Напевно, не батьки були винуваті, а бабуся виявилася такою сумлінною в повному розумінні цього слова.

Свято святом, а контрольна важливіше!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

День, що я не забуду

Categories: Твори з літератури