З дитинства: дощ Голобородько

Я уплетений весь до нитки

У зелене волосся дощу,

Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах,

Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою,

Уплетена річка, наче блакитна стрічка в

Дівочу косу,

Уплетена череда корів, що спочивають на

Тирлі.

А хмара все плете зелене і холодне волосся дощу.

Але усім тепло,

Усі знають: дощ перестане,

І хто напасеться, хто набігається,

Хто нахитається,

Хто насидиться на горі,

Хто належиться,

А хто прийде додому

У хату, наповнену теплом, як гніздо.

Автор створив своєрідний неповторний образ дощу. Усі предмети та явища здаються вплетеними в пасма дощу, схожі на зелене волосся. У такий спосіб підкреслено специфічне світобачення ліричного героя.





З дитинства: дощ Голобородько

Categories: Твори з літератури