Пишайся тим, що ти – українець!

Україна моя, для мене ти єдина, Як рідна мати, що дала життя. І щастя дні і в лиховісні днини До тебе повертаю звіддаля.

Вклоняюся рідним вербам і тополям І припаду до рідної землі. Що маю я таку щасливу долю, Великий Боже, дякую тобі. Рідна моя земле! Мудра Берегиня, мій барвінковий краю!

Велика земля українська. Високі тополі та смерічки – це наша Україна. Кримські степи, обпалені сонцем, і запорізькі поля в соняшниковому цвіті – це наша земля. Одного разу народиться в людині святе почуття до рідного краю, і керуватиме воно її вчинками,

відвертатиме від негараздів, спрямовуючи життя гідним шляхом. Кожна людина з великою любов’ю згадує те місце, де вона народилась.

Це маленька батьківщина кожного з нас. Коли їх скласти разом, вийде велика держава – Україна. Це наша земля з її славною історією і мудрими талановитими людьми.

Протягом багатьох років наш народ боровся за свою незалежність і переміг. Більшовицький монстр довго гуляв по світу, знищував нашу історію, нашу мову, душив національну гордість, козацький дух, бо хотів бачити наш народ глухим, німим, сліпим. І сіяв цей монстр у людських душах зерна жорстокості, байдужості, ненависті. І проростали ці зерна в людських душах Афганістаном, Чорнобилем, концтаборами… А над усім цим – байдужість. Я питаю у себе, – питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми – українці. Починати треба зі злагоди із самим собою, в сім’ї, колективі, в народі; по-іншому ставитись до природи й зарубіжних сусідів.

Наша планета маленька, та все ж місця на ній вистачає всім. Людина створена робити добро. Звертаючись до історичного минулого української нації, осмислюючи його духовні цінності, хотілось би бачити в своїх співвітчизниках кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, патріотизму, волелюбності. Ознаки моральності і культурності людини виявляються у її ставленні до батьків, до минулого, в повазі до своєї нації…

Я вірю в силу розуму нашого народу, який повинен сам вирішувати свої національні проблеми, а не чекати допомоги іззовні. Доля України в наших руках. Виховання національної свідомості неразривно пов’язане з розквітом добробуту народу. Рідна мова…

То чистилище душі нашої, криниця невичерпної краси, що не дала обірватися струнам національним. Це мова землі й вітру, сонця й зір, росинки і травинки. А бере вона силу із людського духу, із любові до землі, до нашої пам’яті.

Життя в Україні – не тільки велика честь, а й велика відповідальність. Адже ми – продовжувачі прекрасних і величних традицій наших дідів і творці майбутнього України. І я кажу в обличчя всім недругам моєї Батьківщини: “Я пишаюся тим, що я – українець”…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Пишайся тим, що ти – українець!

Categories: Твори з літератури