ЗНО – Теоретико-літературні поняття

Художній образ – узагальнена картина людського життя і навколишнього світу, втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою художника. Ця картина створюється за допомогою естетичного сприйняття, тобто з погляду прекрасного.

У широкому розумінні образ – специфічна, відмінна від повсякденної, форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві,

1 жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи;

2 коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного

явища;

3 побутові гумористичні сценки, які йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії;

4 хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником;

5 віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи багатьох людей.

12. Установіть відповідність між назвою твору Г. Сковороди і його жанром:

У вузькому розумінні образ – специфічна форма буття художнього твору в цілому й усіх складових його елементів зокрема.

“Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена, за допомогою вимислу й має естетичне значення” .

Класифікація образів за об’єктом змалювання:

– образи-персонажі: Мавка, Лукаш ;

– образи-пейзажі: поле ;

– образи-предмети: груша ;

– образи-емоції: моя втома ;

– образи-поняття: ганьба, честь, обов’язок тощо;

– образи-події: розгортання конфліктів у творі.

Оскільки в цілому кінцевим результатом образного мислення, що реалізує себе в ході відображення дійсності, є художній твір, то будь-який естетично значущий його елемент, будь-яке життєве явище, у ньому відтворене, може бути назване образом.

У літературному творі образами називають як окремі словесні уявлення, так звані “мікрообрази”, чи словесні образи, так і більш значні смислові одиниці твору або його “макрообрази”, до яких відносять зображених у творі людей, тварин і т. д. , їхнє природне та речове оточення.

В особливу групу образів літературно-художнього твору виокремлюють образи автора й читача.

Літературний тин – яскравий художній образ-персонаж, у якому багатство індивідуальних рис і властивостей органічно поєднане з відтворенням характерних риє людей певної групи.

Типізація є властивим для літератури способом проникнення в закономірності явищ і яскравого показу діяльності людей, їх думок, почуттів і переживань у формі живих образів.

Специфіка літературного типу залежить від світогляду, життєвого досвіду письменника.

Прототип – реальна особа, письменницьке уявлення про яку стало першоосновою під час створення літературного типу, образу людини – героя твору.

Реальна людна; ставши предметом художнього відображення, перестає бути рівною собі, бо перетворюється, переосмислюється, доповнюється.

Тема художнього твору – основний предмет розповіді, те, про що йдеться у творі.

Мотив у художньому творі – тема ліричного твору ; найменший елемент сюжету.

Ідея твору – ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору.

Конфлікт – суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між персонажами і зумовлює розвиток подій у творі.

Композиція – зумовлена змістом побудова художнього твору, розміщення і співвідношення всіх його частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів.

Складові частини композиції

– портрет ;

– монологи, діалоги ;

– сюжет ;

– пейзаж ;

– інтер’єр ;

– екстер’єр ;

– авторські відступи ;

– заголовок;

– присвята;

– епіграф;

– вставні епізоди.

Сюжет – це художньо осмислена конкретна система пов’язаних між собою подій, у яких розкриваються характери персонажів і зміст твору.

Сюжетні елементи:

Експозиція – місце у творі, де читач знайомиться з часом, місцем подій, персонажами ще до початку конфлікту; введення в ситуацію, в якій розкривається конфлікт.

Види експозиції:

– пряма ;

– затримана ;

– зворотна ;

– розпорошена – подається фрагментами протягом твору.

Зав’язка – подія, з якої виростає, розпочинається основний конфлікт твору. Розвиток дій – кілька подій, що змінюють одна одну і в яких розгортається конфлікт, виявляються характери персонажів.

Кульмінація – найвища точка у розвитку конфлікту, вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу.

Іноді трапляється передкульмінація.

Розв’язка – логічне завершення подій, що зазнали докорінного перелому в кульмінації.

Сюжетне обрамлення:

Пролог – окремий розділ твору, в якому автор знайомить читача з фактами, Що мали місце задовго до початку змальованих подій, або створює загальний настрій, готує читача до сприймання твору.

Епілог – заключна частина твору, в якій розповідається про долю героїв після розв’язки.

Позасюжетні елементи:

– вставні епізоди ;

– авторські відступи ;

– ліричні відступи ;

– публіцистичні відступи ;

– філософські відступи ;

– історичні відступи ;

– художнє обрамлення ;

– присвята ;

– епіграф ;

– заголовок.

Тропи – художньо-виражальні засоби

Епітет – художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.

Постійні епітети – епітети, що часто стоять при тих самих словах.

Порівняння – троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого.

Метафора – троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними.

Персоніфікація – надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх.

Алегорія – інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.

Метонімія – троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку, наприклад: увесь Київ вийшов на демонстрацію, з’їв три тарілки.

Синекдоха – троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, наприклад: сто разів вам казав!

Гіпербола – художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.

Оксиморон – свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій – не своїй землі.

– предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища, наприклад: весна – символ життя, молодості та ін.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗНО – Теоретико-літературні поняття

Categories: Твори на різні теми