Художній образ – узагальнена картина людського життя і навколишнього світу, втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою художника. Ця картина створюється за допомогою естетичного сприйняття, тобто з погляду прекрасного.
У широкому розумінні образ – специфічна, відмінна від повсякденної, форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві,
1 жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи;
2 коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища;
3 побутові гумористичні сценки, які йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії;
4 хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником;
5 віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи багатьох людей.
12. Установіть відповідність між назвою твору Г. Сковороди і його жанром:
У вузькому розумінні образ – специфічна форма буття художнього твору в цілому й усіх складових його елементів зокрема.
“Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена, за допомогою вимислу й має естетичне значення” .
Класифікація образів за об’єктом змалювання:
– образи-персонажі: Мавка, Лукаш ;
– образи-пейзажі: поле ;
– образи-предмети: груша ;
– образи-емоції: моя втома ;
– образи-поняття: ганьба, честь, обов’язок тощо;
– образи-події: розгортання конфліктів у творі.
Оскільки в цілому кінцевим результатом образного мислення, що реалізує себе в ході відображення дійсності, є художній твір, то будь-який естетично значущий його елемент, будь-яке життєве явище, у ньому відтворене, може бути назване образом.
У літературному творі образами називають як окремі словесні уявлення, так звані “мікрообрази”, чи словесні образи, так і більш значні смислові одиниці твору або його “макрообрази”, до яких відносять зображених у творі людей, тварин і т. д. , їхнє природне та речове оточення.
В особливу групу образів літературно-художнього твору виокремлюють образи автора й читача.
Літературний тин – яскравий художній образ-персонаж, у якому багатство індивідуальних рис і властивостей органічно поєднане з відтворенням характерних риє людей певної групи.
Типізація є властивим для літератури способом проникнення в закономірності явищ і яскравого показу діяльності людей, їх думок, почуттів і переживань у формі живих образів.
Специфіка літературного типу залежить від світогляду, життєвого досвіду письменника.
Прототип – реальна особа, письменницьке уявлення про яку стало першоосновою під час створення літературного типу, образу людини – героя твору.
Реальна людна; ставши предметом художнього відображення, перестає бути рівною собі, бо перетворюється, переосмислюється, доповнюється.
Тема художнього твору – основний предмет розповіді, те, про що йдеться у творі.
Мотив у художньому творі – тема ліричного твору ; найменший елемент сюжету.
Ідея твору – ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору.
Конфлікт – суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між персонажами і зумовлює розвиток подій у творі.
Композиція – зумовлена змістом побудова художнього твору, розміщення і співвідношення всіх його частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів.
Складові частини композиції
– портрет ;
– монологи, діалоги ;
– сюжет ;
– пейзаж ;
– інтер’єр ;
– екстер’єр ;
– авторські відступи ;
– заголовок;
– присвята;
– епіграф;
– вставні епізоди.
Сюжет – це художньо осмислена конкретна система пов’язаних між собою подій, у яких розкриваються характери персонажів і зміст твору.
Сюжетні елементи:
Експозиція – місце у творі, де читач знайомиться з часом, місцем подій, персонажами ще до початку конфлікту; введення в ситуацію, в якій розкривається конфлікт.
Види експозиції:
– пряма ;
– затримана ;
– зворотна ;
– розпорошена – подається фрагментами протягом твору.
Зав’язка – подія, з якої виростає, розпочинається основний конфлікт твору. Розвиток дій – кілька подій, що змінюють одна одну і в яких розгортається конфлікт, виявляються характери персонажів.
Кульмінація – найвища точка у розвитку конфлікту, вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу.
Іноді трапляється передкульмінація.
Розв’язка – логічне завершення подій, що зазнали докорінного перелому в кульмінації.
Сюжетне обрамлення:
Пролог – окремий розділ твору, в якому автор знайомить читача з фактами, Що мали місце задовго до початку змальованих подій, або створює загальний настрій, готує читача до сприймання твору.
Епілог – заключна частина твору, в якій розповідається про долю героїв після розв’язки.
Позасюжетні елементи:
– вставні епізоди ;
– авторські відступи ;
– ліричні відступи ;
– публіцистичні відступи ;
– філософські відступи ;
– історичні відступи ;
– художнє обрамлення ;
– присвята ;
– епіграф ;
– заголовок.
Тропи – художньо-виражальні засоби
Епітет – художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.
Постійні епітети – епітети, що часто стоять при тих самих словах.
Порівняння – троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого.
Метафора – троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними.
Персоніфікація – надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх.
Алегорія – інакомовлення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.
Метонімія – троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв’язку, наприклад: увесь Київ вийшов на демонстрацію, з’їв три тарілки.
Синекдоха – троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і навпаки, наприклад: сто разів вам казав!
Гіпербола – художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
Оксиморон – свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій – не своїй землі.
– предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища, наприклад: весна – символ життя, молодості та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)ЗНО – Теоретико-літературні поняття
Categories: Твори на різні теми