Вслід За повістю “Без дороги” з’явилося оповідання “Пошесть” , що відбила новий етап ідейної еволюції Вересаєва, нові суспільні проблеми того часу. В оповіданні “Пошесть” ліберально-народницьким поглядам уже протипоставлена сама передова ідеологія епохи – марксизм
Знакомая нам по повісті “Без дороги” Наташа, закінчивши гімназію, встигла побувати у Швейцарії й тепер разом зі своїм однодумцем студентом Даевим веде палкі суперечки з лібералами-народниками Троицким і Кисельовим, суперечки, у яких вона виступає
Треба, однак, сказати, що, перебуваючи, за його словами, в “близьких і різноманітних відносинах з робітниками й революційною молоддю”, Вересаєв не показав своїх героїв у роботі, зобразити ж робітниче середовище навіть і не спробував. Його увага віддана майже винятково ідеологічним дискусіям між народниками й марксистами; дія як таке в оповіданні відсутній. Звідси – ряд художніх особливостей, що відрізняють це оповідання від попередніх творів Вересаєва. Герої “Пошесті” трохи умовні: складність і суперечливість їхнього духовного життя ігнорується.
Любовна інтрига відсутня. Персонажі показані лише в ідеологічній сфері відносин. Діалог в оповіданні повністю переважає над описами.
У добуток ощутительно входить широкий публіцистичний струмінь; це дає специфічне фарбування стилю “Пошесті” і стає характерною рисою стилю Вересаєва взагалі.
Незважаючи на те що в “Пошесті” Вересаєв не зобразила робочої маси, цікавитися життям “мастерового люду” він не переставав ні в ці, ні в наступні роки. Безсумнівний і його сугубо письменницький інтерес до робочої тематики. Виявившись уперше в 1892 році, закріпившись потім в оповіданні “На мертвій дорозі” , інтерес цей особливо підсилився під час роботи над повістю “Кінець Андрія Івановича” . Досить схвально зустрів повість А. М. Горький.
Кілька років через було закінчене продовження цієї повісті – “Чесним шляхом” , у редакції 1909 року – “Кінець Олександри Михайлівни”. Обидві повісті склали своєрідну дилогію “Два кінці”.
Тема дилогії – тлетворное вплив нестерпних життєвих умов на людський характер. Все краще, що є в душі Андрія Івановича Колосова,- почуття товариства, відчуття свого людського достоїнства – потроху поступається місцем психології обивателя-індивідуаліста. Колосов хворий сухотою.
Отже, він людина приречений, але приреченість ця не абсолютизируется; мотив бездоріжжя в повісті відсутній. Вересаєв показує один з можливих шляхів: у той^-те й трагедія Андрія Івановича, що він не знайшов у собі сили стати на нього. Цим шляхом іде робітник-марксист Борсуків, що бореться і за долю Колосова. Однак образ його багато в чому схематичний і відсунуть на задній план
Що стосується другої частини дилогії – “Кінця Олександри Михайлівни”,- те, написана в 1903 році, повість ця “не поспівала” за часом. Якщо образ Андрія Івановича для 1898-1919 років був багато в чому типовим, то образ родинної йому за духом Олександри Михайлівни в 1901 -1903 роки вже втрачав свою життєвість
Наприкінці 90-х – початку 900-х років Вересаєв виступає з оповіданнями про російське селянство – “Лизар”, “До поспіху”, “У сухому тумані”, “Ванька”, “За права”, “У степу”, “Виправилася”, “На холоду”, “У шляху”, “В одному будинку”. Всі ці добутки на різному фактичному матеріалі показують згубна дія капіталізму й породжуваних їм дрібновласницьких відносин як на економічний і побутовий уклад сільського життя, так і на напрям думок і психологію післяреформеного селянина. Всі вони написані з явним прагненням критично зобразити факти сільської відсталості й дикості, що зближає їх із создавшимися приблизно в той же час новелами М. Коцюбинського “Пекоптьор”, “Посол Вдчоркого пануючи”, “Відьма”, “У путах шайтана”, “По-людському” і др.
Як і в повісті “Без дороги”, Вересаєв в оповіданнях цього періоду далекий від народницької ідеалізації “мужика”. Разом з тим він не вважає натуру російського мужика безнадійно зіпсованої
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Твір по дилогії Вересаєва “Два кінці”
- Значення давньогрецької міфології для світової культури
- Твір Твір-мініатюра за віршем В. Сосюри “Весна”
Categories: Твори з літератури