Інколи людина хворіє, і нікуди від цього не дінешся. Існують люди, які взагалі не хворіють, але їх небагато. Мені ж доводиться хворіти майже кожної зими під час епідемії грипу. Останнього разу хворів торік.
Грип виявився досить важким; більше тижня я змушений був залишатися вдома.
Коли доводиться довго залишатися в ліжку, починає здаватися, що життя продовжується без тебе. Десь клопочуться люди, їдуть машини, відбуваються якісь події. А ти лежиш під теплою ковдрою, біля тебе ліки, а в руках книжка, яку важко читати, бо ж очі болять.
Сталося так, що під час хвороби поруч зі мною був тато. Мені здавалося, що мій батько – дуже серйозний, навіть суворий чоловік, інтереси якого обмежуються його роботою. Та чи час такий прийшов, чи я подорослішав: татко виявився для мене справжнім товаришем, кращого за якого годі й шукати. Побачивши, що я засмучений, татко якось дуже тихо підсів до мене і поклав мені на палаючий лоб прохолодну долоню. “Ну що, синку, згадаємо дитинство?” – спитав він.
Татко взяв мою улюблену книжку “Острів скарбів” і почав читати. Років з восьми я знаю цей чудовий роман, і він мені не набридає. Тепер, під час хвороби, я зрозумів, що саме спілкування може прикрасити яку завгодно книгу, навіть і не таку цікаву.
Татко читав довго, і я незчувся, як заснув. Прокинувся вже вранці. Чудове сонце сяяло в небі.
Сонячні промені зігрівали моє ліжко. Температури в мене не було, голова не боліла. Я зрозумів, що починаю одужувати.
У кімнату тихо ввійшов татко. Посміхаючись, він запитав: “Пам’ятаєш, що сталося далі з Джеком?” Я посміхнувся у відповідь.
Під час хвороби мені вдалося зрозуміти одну дуже важливу річ. Якою б важкою не була хвороба, яким би поганим не був настрій, усе буде добре, коли поруч рідна людина, яка тебе розуміє.





Related posts:
- Ми печемо пироги Печуть пироги в нашій сім’ї найчастіше по суботах. Уранці матуся кличе мене до кухні. На столі вже приготовано борошно, яйця, сіль, цукор. Ми стаємо поруч і починаємо поратися біля тіста. У моєї мами великий кулінарний талант. Коли я питаю, звідки вона вміє все це, матуся відповідає: “Тому, що з дитинства вчилася у своєї матусі. Ось як ти”. Я дуже пишаюся, почувши це. Коли тісто готове, його треба розкатати у пласт. […]...
- Твір – мініатюра на тему: “Лист до неживого предмета” Я дуже люблю читати книги, тому вважаю, що книга є одним із найдорожчих здобуттів людства за весь час його існування. Одного разу я вирішила написати книзі, у самому широкому її розумінні, листа, і ось що у мене вийшло: “Добрий день, книго! Добрий день, самий вірний мій товариш, рятівник і порадник! Звертаюсь до тебе як до свого найкращого друга та свого супутника по життю. Дуже добре, що тебе колись вигадали, що […]...
- Найбільше багатство – здоров’я Нещодавно я сильно захворів. Спочатку навіть зрадів, бо мене напевне залишили б удома, я кілька днів не відвідував би школу та зміг би грати в комп’ютерні ігри ввесь день. Але потім я зрозумів, що дуже помиляюсь. Виявилось, що я хворий на грип: у мене була висока температура, боліло горло й голова, усе тіло було важким. Мені зовсім не хотілося грати, настільки погано я себе почував. Мама доглядала за мною, давала […]...
- З любов’ю до матусі Я хочу написати про любов. Про любов особливу, яка у кожної людини, наче життя, єдина і неповторна. Вона жила в мені ще до моєї появи на світ, тому що її у мене, ще ненароджену, вливала моя мама. Ця любов допомогла мені народити ся, тому що на мене мама чекала. Вона росла в мені і разом зі мною, тому що поруч була мама, і їй я дарувала цю любов. Та чим […]...
- Добре жіноче серце Я вважав, що всі дівчата – вередливі та пихаті. Тепер моя думка щодо них змінилася. А сталося іде так. До свята 8 Березня хлопчики нашого класу вирішили поставити сценку, щоб було цікавіше вітати дівчат. Дісталась невеличка роль і мені. Я дуже старався, але, мабуть, у мене нічого не виходило, бо наш “неформальний лідер” Павло відсторонив мене від участі у виставі. Лише мене. Зробилося якось дуже боляче. Настрій украй погіршився, коли, […]...
- Моя подорож Ялта – це мальовниче місто на Південному узбережжі Криму Я давно мріяла там побувати, тому що читала про цей чарівний куточок України, а крім того, моя мама колись часто відпочивала в Ялті й багато розповідала мені про неймовірну красу тамтешніх гір і лагідне безкрає море. І от моя мрія здійснилася. Навесні цього року ми поїхали до Ялти. У Криму я була не вперше, але Ялта вразила мене тим, що зусібіч […]...
- Що я знаю про професії моїх батьків Що я знаю про професії моїх батьків Кожна людина, якщо вона не хвора, повинна працювати – це знають навіть малята. Працювати ми вчимося десь років з двох, якщо не раніше – спочатку це самообслуговування, щоб полегшити роботу мамі або виховательці в дитячому садку. Потім, в школі, ми вчимося грамоти, основам наук – це дуже нелегка робота. І, нарешті, закінчивши школу, кожен учень обирає собі фах за смаком та уподобаннями. І […]...
- Кого я вважаю справжним другом Справжній друг для мене – це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє розвитку мене як особистості, людини. Мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, ніж під час навчання чи читання книжок. Я маю на увазі не здобування нових знань – для цього достатньо погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення. Поширеною є думка, що друг – це той, хто […]...
- Вірний приятель – то найбільший скарб Коли я маленьким мамі казав, що в мене багато друзів, а у неї тільки одна подруга Наталка, вона загадково посміхалася і говорила, що я ще не все розумію і до цієї теми ми повернемося пізніше. І ось нещодавно ми з мамою знову заговорили про друзів. “Одного разу, – сказала мама, – ти зустрінеш найближчу тобі людину: за думками, мріями, спільними інтересами. Не пропусти цього моменту! Бо він дуже важливий. Звичайно, […]...
- Батьківщина – що вона для мене значить Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі – у нашій славній Україні. Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, В стежки дитинства, до мудрості народної казки. Не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави. Як і для кожного з нас, Батьківщина для мене – це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, – земля моїх пращурів. […]...
- Діалог із власною совістю ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Діалог із власною совістю Совість: Чи добре відпочивається тобі, юначе, на березі річки 9 травня? Я: А що? Маю право на відпочинок. Попереду іспити, а тут зібралися мої друзі. До того ж тут дівчина, яка мені подобається. Сьогодні ж свято. Совість: І я про свято. Як бути з обіцянкою, яку ти дав прадідові, що супроводжуватимеш його на зустріч фронтовиків? Я: Ну обіцяв. Але ж він буде […]...
- Лист до літературного героя Шановна Наталка Сірко! Я вирішила написати тобі листа після того, як прочитала твір талановитого письменника Івана Багряного “Тигролови”. Ти дуже смілива і в тебе велике добре серце. Мені дуже подобається, що, опинившись далеко від України, ти не втрачаєш щирої української душі. Автор пише: ” Григорій майже одразу помітив, що Наталка поводить себе і розмовляє так, як справжня українка, а не як людина, яка була на все життя відірвана від України”. […]...
- Учитель життя У житті кожної людини є Учитель. Це не якийсь фахівець, а саме людина, яка веде тебе по життю. Такий Учитель є і в мене, він не просто вчитель, а друг і порадник. Це – мій тато. У нас особливі стосунки, не просто батько з сином живуть під одним дахом, у нас із ним справжня дружба. Коли я ще був маленьким, мені дуже подобалося бути разом із батьками, особливо у вихідні […]...
- Чи хотів би я мати такого друга як Ігор? – ІІ варіант – МИХАЙЛО ЧАБАНІВСЬКИЙ ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ МИХАЙЛО ЧАБАНІВСЬКИЙ II варіант Оповідання “Вірний” розповідає про хлопчика Ігоря, який забрав до себе маленьке цуценя від Тимка, рудого хлопця, який мучив собаку. Автор змальовує Ігоря як добру, порядну людину. Ігор любить тварин, він не робить їм прикростей, як робив це Тимко. Він дуже любить свого собаку, навчає й Тимка, щоб той не чіпав гніздечка ластівок та буслів. Ось так із спілкування народжується дружба між людиною […]...
- Як треба сприймати критику Те, що ми робимо, говоримо, навіть який вигляд маємо, не завжди подобається людям, які нас оточують. І це природно. Ми й справді можемо зробити щось не те: не впоратися з роботою, не дотримати слова, зробити зачіску, що не дуже личить, або надягти якусь річ, що не годиться для цього конкретного випадку. Від цього ніхто не застрахований. Але реакція на критику може бути різною. Колись я ображалася, чуючи на свою адресу […]...
- Кому я довірю потаємні думки Мабуть, у кожної людини є проблема: кому довірити свої потаємні думки? З ким поділитися і найбільшою радістю, і найбільшою тугою, порадитися щодо найскладніших запитань, на які самотужки не можеш знайти відповіді? Мені дуже пощастило, що поруч є такі люди. Насамперед це, звичайно, головна людина в моєму житті – мама. Я можу розповісти їй геть усе, довіритися в усьому. Адже мама – це мій найвірніший друг, вона ніколи не зрадить і […]...
- Які професії я вважаю найважливішими і чому – І варіант І варіант Вибір майбутньої професії – справа дуже серйозна. Тут треба зважати на все: наскільки актуальна професія, чи відповідає вона здібностям і характеру людини, а головне, наскільки вона важлива для суспільства. Я вважаю найважливішими для людей нашого часу професії лікаря, еколога та президента. Лікар рятує людські життя. Медицина зараз дійшла такого високого рівня, що вилікувати може майже всі хвороби, якщо вчасно звернутися по допомогу. Хвороби природи такі ж серйозні, як […]...
- Без роботи день роком стає Іноді кожен із нас починає мріяти про те, як би хоч один день лишитися без занять у школі або без роботи. Ми плануємо, що робитимемо цього дня: спатимемо до обіду, дивитимемося телевізор досхочу – одним словом, будемо байдики бити. Але якщо насправді трапляється такий день, ми гарно почуваємося тільки пару годин, а потім нам починає чогось бракувати. Чого ж? Та саме того, від чого ми тікали! Ближче до кінця чверті […]...
- Возвеличення гуманного ставлення до природи у творі “Лось” – ІІ варіант – ЄВГЕН ГУЦАЛО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Мене дуже вразив твір “Лось”. У ньому дуже чітко протиставляються доброта і гуманність в образах двох Хлопців, та підступництво і хижацтво в образі їхнього дядька Шпичака. Хлопці з останніх сил рятували лося, який провалився в ополонку. Вони не злякалися навіть, що самі можуть потрапити під кригу. І ось нарешті, коли лось вийшов на берег, одним пострілом було перекреслено і життя лося, і радість хлопців. […]...
- Шлях і стежка Шлях і стежка Поруч із лісом біг шлях. А поряд загубилась майже непомітна у траві стежка. Якось стежка і каже шляхові: – Не заздрю я тобі. По тобі автомобілі їздять, люди весь час не дають спокою. А я ось лежу собі у м’якій травичці, ніхто мені не заважає. Як на мене, не те щоб люди велосипедами їздять, а навіть пішки рідко ходять. – А я тобі не заздрю, – відповідає […]...
- Люди, з яких я беру приклад Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття “бути людиною” кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а […]...
- Ставлення до матері – I варіант – ДМИТРО ПАВЛИЧКО 6 клас ДМИТРО ПАВЛИЧКО Ставлення до матері I варіант Хочеться зразу сказати, що батьки – це ті люди, яким я завдячую своїм життям. Батьки знаходяться поруч усе життя, вони переживають зі мною усі мої негаразди, вони годують і одягають мене, вони завжди ладні прийти мені на допомогу. І тому батьків треба любити і шанувати, незважаючи на те, хто вони – освічені інтелігенти чи прості селяни. Найголовніше те, що вони мої […]...
- Портрет мого друга У мене є друг, як кажуть, “з пелюшок”. Його звуть Максим. Наші матері знайомі дуже давно. Ми разом вчилися ходити, розмовляти, гратися. Потім пішли до одного дитсадка, де у нас і ліжка були поруч. Мій друг – це людина слова. Якщо він щось пообіцяв, то зробить обов’язково, ніколи не забуде і не підведе. Коли я хворію, він завжди перший подзвонить, спитає про моє самопочуття, поділиться шкільними новинами. Ми з ним, […]...
- Бути людиною План I. Як я розумію вислів “бути людиною”. II. Моральні якості моїх сучасників. 1. Люди, з яких я беру приклад. 2. Риси, які я наслідую. 3. Риси, несумісні з поняттям “людина з великої літери”. IIІ. Слова, що мене надихають. Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для […]...
- Що таке щастя? – І варіант 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І варіант Щастя… Коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. Для когось це просто поспілкуватись. Для інших нема нічого кращого, ніж виїхати на природу. Є й такі, для яких щастя – з’їсти щось смачне, подивитись “телик”. Я довго думала, а що є щастя для мене? Тепер я знаю! Це бути поруч із людьми, яких любиш, знати, що вони здорові, […]...
- Моя улюблена казка Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. Я дуже люблю казку “Рукавичка”. У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від […]...
- Моя улюблена телепередача Моя улюблена телепередача “Що? Де? Коли?”. Я почав дивитися її ще коли мені було років десять. Звичайно, тоді я не розумів багатьох складних запитань, але сама атмосфера гри – напружена й красива – запам’яталася мені саме в цьому віці. Багато що змінилося в передачі “Що? Де? Коли?”, постарішали ті, хто грав із самого її початку, але головне лишилося: ігрове поле, поділене на сектори, дзига, шість гравців, які цілу годину будуть […]...
- Завжди залишайся людиною Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого “людського” є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках? Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш […]...
- Похід у театр І Нещодавно наш клас ходив до театру, а я потрапив туди вперше. Коли ми тільки-но ввійшли всередину, мені пригадався вислів про те, що театр починається з вішалки. Раніше я не міг зрозуміти, чому, але тепер усе стало на свої місця. Навіть із самого холу ти потрапляєш ніби до іншого світу – з гамірливої вулиці до спокійного, таємничого світу героїв, емоцій та дій. І важкі штори на дверях до глядацького залу […]...
- Урок колективізму ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Урок колективізму Коли мені на день народження батьки подарували планшет, моїм радощам не було меж. Я про нього давно мріяв, до того ж у мене першого в класі з’явилася ця штука. Друзі раділи разом зі мною. Комусь хотілося почитати книжку, іншим послухати музику чи пограти в комп’ютерні ігри. Я людина не жадібна, але так виходило, що мені самому весь час був потрібен планшет. Я майже не […]...
- Врятоване життя 5 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Якось ми з татом поїхали туди під час зимових канікул: каталися на лижах, на санчатах, ходили на замерзле озеро. Одного ранку тато розбудив мене рано. Він уже налаштував лижі і льодоруб. Я вирішив, що ми йдемо на зимову риболовлю. На замерзлому озері крізь прозору кригу я побачив рибу, але ловити її було нічим: тато не взяв вудок. Він пояснив мені, що сьогодні ми не будемо ловити […]...
- Кульбаба Кульбаба – звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ці квіти, бачив, як вони “сивіють” і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. “Сиві” кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, […]...
- Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть – I варіант 6 клас I Варіант Цей вислів треба розуміти так: як ти ставишся до інших людей, так і до тебе будуть ставитись. Хочеш, щоб тебе поважали, були чемними, уважно слухали, поважали твої почуття та бажання, то сам поводься так з іншими. Кожній людині приємно, коли до неї, до її думки прислухаються. Моя матуся часто мені повторює: “Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе”. Я намагаюсь дотримуватись цього правила. […]...
- Я сам будую власне життя Донедавна я вважав, що моє життя складається ніби саме собою. Я навіть не замислювався над тим, як чинити сьогодні чи завтра. Все йшло немов своєю чергою. Але зараз я зрозумів, що “будувати власне життя” – це не просто красиві слова. З того, що ми робимо сьогодні, виростає наше завтра, і це дуже важливо усвідомити. Я добре вчуся в школі. Намагаюся зрозуміти все, що нам пояснюють. Якщо виникають складнощі, розбираюся, іноді […]...
- Твір “Звук павутинки” дивовижної краси світу “Звук павутинки” дивовижної краси світу Колись давно, в ранньому дитинстві, мама розповідала мені казки, герої яких, як мені здавалося, знаходилися десь тут, поряд, у тем ній кімнаті, а на день ховались у шафах, за буфетом, книжковими полицями… Я навіть обережно відкривала дверцята Шафи: а ну ж бо як прищемлю якогось малого чоловічка! Відчуття таємничості світу, казковості оточуючого з віком відійшло у потаємні куточки моєї душі… А у Віктора Близнеця, мабуть, […]...
- Портрет моєї подруги Моя подруга Дарина вчиться зі мною з першого класу. Навіть на першій у нашому житті шкільній лінійці ми стояли поруч. Тоді я й звернула увагу на дуже серйозну чорняву дівчинку, яка притискала до себе величенького портфеля. Мені захотілося з нею потоваришувати. З першого класу й до сьогодні ми сидимо за однією партою. За роки спілкування я досконало вивчила зовнішність Даринки, і навіть намагалася намалювати її. Даринка красива дівчина з чорними, […]...
- Я – син свого народу План I. Відчуття причетності до свого народу. II. Моя доля – Україна. 1. Дитячі спогади. 2. З любов’ю до матері Батьківщини. 3. У пошуках щастя. III. Рухати Україну вперед мені під силу. Жоден філософ не може точно сказати, коли до людини приходить відчуття належності до свого народу. І хіба можливі тут узагальнення? Напевне, ні. Але всі стежки ведуть у дитинство. Мені було лише три роки, коли було проголошено Незалежність України, […]...
- Хто для мене приклад Люди, які вважають себе досконалими, помиляються. У кожного з нас є недоліки або навіть і вади, і щоб позбутися їх, потрібна допомога – приклад людини, котра змогла цього досягти. Немає нічого поганого в тому, що хтось прищеплює собі добрі риси і якості за взірцем іншої людини, погано, коли це відбувається навпаки. Найкращим прикладом для мене є мій тато. Він сильний, але не просто тому, що таким народився. Щоранку мій тато […]...
- Відображення внутрішньої боротьби між добром і злом у душі головного персонажа новели М. Хвильового “Я ” М. ХВИЛЬОВИЙ, Г. КОСИНКА 11 КЛАС УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА М. ХВИЛЬОВИЙ, Г. КОСИНКА Відображення внутрішньої боротьби між добром і злом у душі головного персонажа новели М. Хвильового “Я “ У грудні 1923 року М. Хвильовий читав “Я ” у київському театрі ім. Т. Г. Шевченка, і твір, як писав журнал “Нова громада”, “справив глибоке враження на аудиторію”. На думку вченого-філолога О. Білецького, “Я ” “силою своєю не має собі аналогій в новітній […]...
- Твір міркування на тему “чому люди тримають удома котів” Коти дуже милі створіння, у ниж дуже гарні очі і красиві мордочки. Котики ніжні, кумедні, кмітливі і грайливі. Їх шерсть м’яка і шовковиста. Кота можна вважати домашнім лікарем, бо він знімає стрес, заспокоює нерви. Котик заспіває вам свої найкращі колискові. Він завжди поруч як швидка допомога і вірний друг. Ще коти ловлять мишей і пацюків. Я дуже люблю котів за їх м’який характер і зовнішню красу. У мене вдома живе […]...
- Мої враження від роману Вальтера Скотта “Айвенго”
- Голодомор 1932-1933 років у романі “Марія” Уласа Самчука
Categories: Шкільні твори