Портрет моєї подруги

Моя подруга Дарина вчиться зі мною з першого класу. Навіть на першій у нашому житті шкільній лінійці ми стояли поруч. Тоді я й звернула увагу на дуже серйозну чорняву дівчинку, яка притискала до себе величенького портфеля.

Мені захотілося з нею потоваришувати. З пер­шого класу й до сьогодні ми сидимо за однією партою. За роки спілкування я досконало вивчила зовнішність Даринки, і навіть намагалася намалювати її.

Даринка красива дівчина з чорними, як смола, косами, які вона вкладає короною навкруги голови. Очі в неї тем­но-сині, і не один хлопець потайки зітхає за тими очима. А коли Даринка розпускає коси, здається, що вона ховається в темному лісі – таке густе й довге в неї волосся.

Моя подруга звикла бути в усьому першою. Вона непо­гано вчиться і могла б учитися ще краще, якби не її над­мірне, на мій погляд, захоплення сучасною музикою. Жод­на шкільна дискотека не проходить без неї. Даринка інко­ли по-доброму глузує з мене: адже я ставлюся до сучасної музики досить спокійно. А ось дивитися на те, як моя подруга танцює, мені подобається.

Летить вона в ритмічному танці, очі її сяють, густа хмара волосся літає слідом. Даринка дуже струнка, проте це не тільки природна її якість. Ця дівчина нещодавно була товстуватою, але за рік, завдяки регулярним заняттям фітнесом та тими ж танцями, схудла аж на десять кілограмів.

Мені дуже подобається товаришувати з Даринкою. Я хочу бути схожою на неї, не в усьому, звичайно.





Портрет моєї подруги

Categories: Шкільні твори