Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Франка “Мойсей”

Кожен народ має душу. Народна душа – це співці слова і духу народного. Одним із них є Іван Якович Франко.

У поемі “Мойсей” він висвітлює проблему відносин між вождем і народом. Вождь і народ – це дві частини одного цілого. Якщо не буде першого – то не буде й другого, і навпаки. Вождь веде свій народ до кращої долі. Він бачить те, чого не бачать інші, й бажає передати їм свої знання, вкласти в них свою душу і своє серце.

Якщо народ – це тіло, то вождь – це його очі. Чи багато здатна зробити сліпа людина? Ні.

Та нікому не потрібні очі, якщо вони вже не здатні бачити, бо вождь, що втратив свій народ, втратить і свій зір, що сягає в майбутнє…

Але яка доля у поводиря нації? Вона значно тяжча за долю звичайної людини, адже передбачає громадянську відповідальність. Народ лякається труднощів, які чекають його на шляху по пустелі, і євреї відвертаються від Мойсея.

Але пророк живе своїм народом і не може викинути зі свого серця любов до тих, хто відрікся від нього. Мойсей стає на перехресті й не знає, яку дорогу обрати. Якщо він обере можливість залишитися зі співвітчизниками, то зрадить Бога, у якого свято вірить.

Якщо ж він буде далі виконувати свій обов’язок, то або помре, або буде змушений назавжди покинути єврейське плем’я.

Зіткнулись два почуття: обов’язку та любові до народу. Перемогти не може ні перше, ні друге. Обидва є рівними для пророка, і він не знає, якому віддати перевагу.

Тому Мойсей іде молитись, відчуваючи, що молитва допоможе йому. І дізнається, що євреї дійдуть до обіцяної землі, але його вже не буде з ними.

Мойсей помирає, але його совість чиста, бо він знає, що прожив життя не марно, віддавши його своєму народові.

Іван Франко – також пророк, бо він присвятив власну працю високій меті: боротьбі за кращу долю українців. Своєю творчістю він закликає завжди йти вперед, ніколи не опускати руки.

У поемі “Мойсей” автор показав, що навіть ті люди, що довго перебували у неволі, сорок років блукали по пустелі, знайшли своє щастя, бо їх до нього привела наймогутніша сила і найбільший скарб – народний дух.

Ми маємо цю силу в собі, і тому Україна колись обов’язково відродиться й займе у світі те місце, яке їй по праву належить.

Поема “Мойсей” написана великим Каменярем майже сто років тому. Та сьогодні, коли Україна стала на шлях незалежності і вже десять років ним крокує, цей твір має гостру актуальність як ніколи. Країна налічує величезну кількість різних партій та об’єднань, які висувають своїх лідерів з їх програмами “за щасливе майбутнє нації”.

Кому повірить, за ким піде український народ, знесилений роками соціально-економічних труднощів? Які якості повинен мати той поводир нації, який виведе її на твердий шлях міці й розквіту?

Відповіді на ці нелегкі питання я знаходив, коли читав Франкового “Мойсея”. Він, як і Шевченкове послання “І мертвим, і живим…”, кличе кожного з нас до роздумів: як жити, якими шляхами йти до щастя, яким вождям довірити свою долю.

У своїй поемі Франко через біблійний сюжет розкриває національні, українські проблеми, подаючи через символи і підтексти роздуми про нелегкий шлях рідного народу до свободи. Я читаю “О Ізраїлю!”, а чую “О Україно!”, бачу труднощі і переживання євреїв, а переді мною постає мій народ. Тому я так уважно придивляюсь і знайомлюсь з образим Мойсея – пророка, поводиря, який прагне вивести народ Ізраїлю до Палестини – землі обітованої. Це він у ліричному монолозі “Народе мій, замучений, розбитий…” звертається не тільки до ізраїльтян, а й до рідного Франкові народу українського:

0 ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судилося! Вірю в силу духа

І в день воскресний твойого повстання.

Ця віра у свій народ допомагає Мойсею збагнути глибокий зміст і значення священного заповіту Єгови: необхідно турбуватися не тільки про хліб насущний, головне завдання поводирів – дбати про збереження високого волелюбного морального духу народних мас:

Хто вас хлібом накормить,

Хто враз з хлібом піде до гною;

А хто духа накормить у вас,

Той зіллється зі мною.

На мою думку, саме у цьому суцільному й. гармонійному злитті вождя з народом вбачає Каменяр найголовніше покликання й найсуттєвішу якість лідера нації. Образ Мойсея був йому духовне близьким. Через нього поет розкрив усі свої якості пророка, який волею Бога має глибше, ніж інші, бачення та розуміння життя, але не має повної підтримки народу, заради якого несе свій подвижницький хрест.

Та саме в цьому і полягає сила самовідданого служіння народові, любов до нього і жертовність, розуміння його достоїнств і хиб: Бо люблю я тебе не лише За твою добру вдачу, А й за хиби та злоби твої, Хоч над ними і плачу.

У поемі ми бачимо пророка у різних обставинах, які допомагають багатогранному розкриттю його образу. Ось він, впевнений у своїй святій місії, говорить: “Так а низин тих, мрячних і лячних я хотів їх підвести”. А ось він у самотності та гіркоті від нерозуміння та відсутності підтримки тих, кому він так тяжко добуває свободу. Мойсей постає перед нами не суворим відлюдником, а надзвичайно доброю й милосердною людиною, головне багатство якої – мудра голова, безкорислива любов до свого народу та щирі молитви.

Я думаю, що саме таким і повинен бути справжній лідер, поводир нації. Тільки за ним народ може крокувати до щасливого буття спокійно і впевнено, спираючись на його правду.

…Минули роки, змінилися епохи, а ми й сьогодні прислухаємося до Франкового слова. І в цьому – художня сила твору і його невмируща жива енергія.





Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Франка “Мойсей”

Categories: Твори з літератури