Проблема вождя і народу в поемі Івана Франка “Мойсей”

Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема “Мойсей”. Народе мій, засмучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом вкритий. Це ж про нас, про наш народ і Україну віщує великий пророк.

Він ставить перед нами болючі правдиві запитання: Невже тобі лиш не судилось діло, Що б виявило сил твоїх безмірність? Такими самими гіркими й правдивими були слова Мойсея, коли він звертається до єврейського народу, що зневірився у своїх силах. Цей великий пророк погрожує і плаче, ненавидить і безмірно любить тих, хто виганяє його геть. Одвічна трагедія неприйняття і нерозуміння народом свого вождя. І серце його рветься від караючого грому проклять, моторошного жалю, від величезної невимовної любові до Ізраїлю. О Ізраїлю!

Якби ти знав, Чого в серці тім повно! Якби знав, як люблю я тебе! Як люблю невимовно! Ти мій рід, ти дитина моя, Ти вся честь моя й слава… Злий дух пустелі випробовує сили Мойсея, звинувачуючи його в тому, що вивів народ з рабства, щоб самому не бути рабом, а потім стати фараоном душ людських.

Але совість пророка чиста, бо він справді слуга народний, “душа душі його”. Але коли Мойсей на мить втрачає віру в правильність своїх вчинків, настає його смерть як вождя і Божа кара: нога Мойсея так і не ступить не землю Палестини, він тільки побачить її здалеку. Але смерть його пробудить ті великі сили, що дрімали в душі народу.

Втративши пророка, люди відчувають страшне духовне сирітство. Обіцяний народові край – то не “скарби землі”, а “скарби духу”, які з “нелюдів лінивих” створять “людей-героїв”. І тепер з маси народної, породжений її духом, з’являється новий вождь Єгошуа, який і поведе народ по цьому шляху. Так творив Франко могутній образ пророка.

Народ постає в поемі, як маса, як образ з єдиним лицем. Смерть вождя стає початком руху вперед. Та хай світлим пророцтвом великого Каменяра завертаються наші роздуми над поемою “Мойсей”: Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольнім колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.





Проблема вождя і народу в поемі Івана Франка “Мойсей”

Categories: Шкільні твори