У поемі “Чорнобильська Мадонна” І. Драч розповідає про найстрашнішу трагедію другої половини XX століття – аварію на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року та її наслідки. Поет із пекучим болем розповідає про те, як зелені луки, величні гаї, чисті ріки – все стало мертвим. Аварія призвела до небаченого забруднення атмосфери, до радіоактивного опромінення тисяч людей. Переплітаючи у поемі правдиве з казковим, реальне з містичним, поет прагне викликати у читачів почуття відповідальності за будь-які втручання у природу, за втілення в життя
Світ ідіотствує, хоч зверху мудрішає Врятований ще раз життям молодим. За безладу безмір, за кар’єри і премії Немов на війні, знову вихід один: За мудрість всесвітньо дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим.
Поет закликає думати і аналізувати, щоб не були люди, земля – атомними заручниками прогресу, духовними “христопродавцями”. Всенародна трагедія передана автором крізь призму однієї сім’ї: мати – виступає Берегинею роду, культури нашого народу, його звичаїв і моралі, її син-генерал – людина, яка причетна до будівництва станції, належить до керівництва тоталітарної системи, та онук Вовка – істота без совісті й сорому, “христопродавець”, який грабує у зоні покинуті села. У такий спосіб поет розкриває і реальну трагедію, і духовний занепад народу. Оскільки І. Драч – поет, який мислить узагальнено, спираючись на метафоричність, народну поетичність українського фольклору та здобутки світової культури, то у творі багато символіки, осучаснення християнського міфу:
Марія, Марія… Та Марія не та. Та зродила Христа,
Ця – антихристя!
Добираючи епіграфи до поеми, поет протиставляє їх, як і зміст, який ніби теж суперечить здоровому глузду. “Баба в целофані” – це образ матері-Береги-ні, тієї Чорнобильської Мадонни, яка пережила страшну катастрофу, яка сама бачить духовний занепад і свого сина-генерала, і свого онука Вовку-“христо-продавця”. Після вибуху на ЧАЕС у народі поширились легенди, що подивитись на страждання людей у зоні приходила Діва Марія, що багато разів солдати на зоні бачили таємничі сліди, які вели в бік реактора. Цю легенду поет відтворив у розділі “Солдатська Мадонна”:
Але знову уранці Босий слід той веде в саркофаг… От поява непевна яка! Може, мати ішла в саркофаг
До Валерія Ходемчука?
Поет використав нереальний сюжет, ніби сліди належать матері, яка з того світу приходить провідати сина, якого не змогли витягнути з-під уламків і по-християнські поховати. Ці рядки – це сліди провини перед матерями, це сліди пам’яті. Тут художній вимисел поета переплітається з гіркою правдою.
І. Драч у своїй поемі через алегорії й символіку перемежовує сьогочасні проблеми і біблійні сюжети. Трагедію України поет передав через образ Чорнобильської Мадонни:
Хто вона? Зона? Епоха? Доля? Смерть?
Так, я вже знаю хто – Чорнобильська Мадонна!
Фольклорне походження має образ Солов’я-Розбійника, цей образ сприймається як реальне і ірреальне – так поет показує існування людини і в часі, і в бутті. Син-генерал, що твердо йшов життям, видався матері тим Іродом, від якого йшло зло. Один образ – а який глибокий зміст! І в цьому – оригінальність і самобутність лірики І. Драча. Поема “Чорнобильська Мадонна” ставить багато питань.
Вони звернені до нас. Шукайте, читайте, давайте на них відповіді – собі, своїм дітям. Несіть ту “зірку Полин”, що була посланою як грізне попередження, як пам’ять, як заклик опам’ятатися і берегти нашу землю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Реальне і фантастичне в поемі І. Драча “Чорнобильська Мадонна”
Categories: Твори з літератури