Якщо подібні постмодерністські переліки Павича називають “гомерівськими”, то в Андруховича їх схильні порівнювати з відомими переліками І. Котляревського, маючи на увазі схожі варіації з “Енеїдою” на рівні “риторикосемантичного синонімічного додавання чи віднімання” – так створюється словесноігровий образ світу, для розпізнавання якого необхідні хоча б ” поодинокі спалахи культурної пам’яті читача”: “…Можна було просто вимовляти вголос ці імена, ці поняття, ці назви, безумовно, в такий спосіб цілком реально досягти нірвани, чи бодай просвітлення, як досягають його індуси від перманентного “Ом”, таким чином, увага: про Канову Казанову і Сан Козму Сан Феліче ля Феніче про Карпаччо катеначчо Негропонте про Поццетто Поццольонго й Фалієра Венієра Кастельфранко Бергамаско… й Санто Віно і Санта Граппа й Санті Тортелліні і Санта Паста… і баста!
Віднині це моя щоденна венеційська молитва” . Такі переліки, як стверджують критики, врештірешт втрачають здатність репрезентувати будьщо, стають зовнішніми атрибутами постмодерністського письма: це вже не словесна гра, а швидше – декорації, хоча слід визнати, що усі ці специфічні антропоніми в Андруховича мають непереборну притягальну силу – це своєрідна авторська метамова, яка посвоєму володіє інформаційною потенцією.
А улюблені теми перетворення світу на карнавал, лабіринти міст, життя богемних письменниківперсонажів, карнавальні свята і міжнародні симпозіуми, таємні розвідки і бенкети нечистої сили, занепокоєння творчою долею України на мапі світу тощо – допомагають створити такі текстипастиші, кодування в яких іде на рівні мови, мовлення та письма Так, в текст свого роману “Перверзія” Андрухович увійшов з “пакетом документів”, які, з одного боку, допомагають читачеві йти по сліду зникнення у Венеції головного героя українського поета Стаса Перфецького, а з іншого – “монтують” тіло постмодерністського роману: нотатники, роздрук аудіо і комп’ютерних записі, газетні інтерв’ю, слідча хррніка, програмкизапрошення на конференцію, довідники телефонів тощо.
Поліфонічність мови Андруховича в тому і полягає, що в ній міцно переплелися іронія, гротеск, містика і еротика, а “преманентні забави” з мовою на тлі авантюрнодетективних історій стають тією сумішшю, що спричиняють читацький успіх його творів. Розбудовуючи авантюрний, любовноеротичний, фантастичний сюжетні мотиви, Ю. Андрухович, з одного боку, віддає данину моді, розважаючи читача і таким чином привертаючи його увагу, а з іншого – демонструє можливість “елітарної начинки” цих жанрів. Нібито даючи масовій публіці те, чого вона від нього очікує, письменник виховує читача, прищеплює йому смак до цікавої і водночас інтелектуальної літератури. Втім, для тих, хто вбачає в ідеології постмодернізму шлях оргії, хаосу, вакханалії нездар, що “одержимі комплексом герострата”, серб Павич і українець
Андрухович усього лише “продвинуті інтелектуали, що загралися у свої словесні ігри”. Виявляється, легше навішати ярлика, ніж зрозуміти постмодернізм, який багато зробив для того, щоб звільнити мислення людини від спрощених схем і застиглих стереотипів. Прийнявши усі “Іедо агііз” нової культури, письменники створюють Мистецтво слова, єдність, гармонію духу, повертають читача від кічу до справжніх життєвих цінностей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Манливі лакуни прози Юрія Андруховича і Милорада Павича Найкращий вірш – виправлений, переписаний і закреслений. Найкраща поезія – недомовлена. Найкраща пісня – недоспівана. Найкраща риба – невпіймана. Ю. Андрухович. Так, має рацію митець. Ще з часів Поля Валері відомо: наскільки більшою мірою чогось не існує, настільки воно прекрасніше, або з часів Сартра: чим більше не існує, тим виразніше. У знищеному чи нереалізованому завжди є таємниця, яка знідкле, яхщо зникле знаходиться. Адже стверджують, що другий том “Мертвих душ” для […]...
- Манливі лакуни прози Юрія Андруховича В українській літературі Ю. Андруховича не випадково називають “конкістадором образнохудожнього мислення” : він розширює масштаби зору і мисленнєві координати сучасного літературного процесу, ламає стереотипи і сталі естетичні канони, позбувається тривіальних та банальних форм у своєму літературному іміджі, пропонуючи взамін нові парадигми поетичного думання. Творчість Андруховича – це постійне долання суперечностей між лінійністю письма і нелінійністю мислення на абсолютно усіх вимірах – від фабули, лексики і лексичної культури до інтонації, тональності […]...
- “Перверзія” Ю. Андруховича як енциклопедія життя людини XXI століття Ециклопедією українознавства називали свого часу “Енеїду” Івана Котляревського. Порівняння цих двох творів засвідчує не лише стилістичні зміни, що відбулися в українській літературі, але й зрушення у свідомості людини. Суспільні потрясіння XX століття зруйнували віру в можливість логічно осягнути суть подій, упорядкувати світ за допомогою розуму. Зникають будь-які критерії й моральні абсолюти, існування беззаперечної істини видається неможливим. Тому сучасні автори, зокрема Юрій Андрухович, відмовляються від спроб побудувати цілісну картину світу з […]...
- Манливі лакуни поезії Милорада Павича Упевнений, що поезія не повинна залишатися тільки в збірках віршів, і сербський письменник Милорад Павич: більшість моїх поетичних збірок помережена прозою, водночас збірки прози помережені поезією. У своїх поезрях Милорад Павич також вдавався до експериментів: усвідомлюючи, що сербська мова має не так багато рим, він використовував для рими слова давньої сербської середньовічної мови, намагаючись у такий спосіб збагатити сім’ю рим. Розповідаючи про ті свої спроби на ниві поезії, Павич зауважує: […]...
- “Перверзія” Андруховича як постмодернicтський роман Сюжет цього твору має умовний характер. Інтелектуал, учений, митець Станіслав Перфецький їде на наукову конференцію у Венецію. В мандрівці він веде богемне життя, повне насолод. Читає лекції з мистецтва, зустрічає веремію людей, приділяє пильну увагу протилежній статі, здійснюється в масі таємничих подій. Нарешті на самій конференції відбуваються абсолютно ірраціональні події, він зустрічає жінку своєї мрії, учасники конференції констатують, що цивілізація знаходиться в тупику, а зранку після прощального вечора Перфецький з’ясовує, […]...
- “Хозарський словник” Милорада Павича Чи закладена до “Хозарського словника” Милорада Павича якась мила вчительському серцю конкретна ідея, яку можна “помацати руками” та ще й коротко і зрозуміло занотувати до учнівських зошитів? Здається, на допомогу може прийти сам автор, який в одному з інтерв’ю сказав: “Приблизно в 1953 році, під час навчання… я прочитав про хозарську місію Кирила і Методія… В християнських джерелах щодо хозарської полеміки, яка була важливою подією у всій тій історії, дуже […]...
- “Віртуальний історизм” як характерна ознака творчості М. Павича Милорад Павич – геній постмодерністської прози. В його творчості відображені основні риси сучасного напрямку літератури. Письменник часто писав у жанрі історичного роману. Проте, як і кожен постмодерніст, Павич по-своєму переосмислює історію, ніби грає з історичними фактами. Такий вид історизму прийнято називати псевдоісторизмом або віртуальним історизмом. Він робить постмодерну гру з текстом твору та читачем правдоподібнішою, виконує функцію стилізації. Характерними рисами віртуального історизму є: гіперреалізм, увага до деталей, імітація, застосування чужих […]...
- Втілення рис постмодернізму у новелі М. Павича “Дамаснін” Новела “Дамаскін” входить до збірки оповідань “Скляний равлик”, виданої 1998 року. Вона має цікаву помітку щодо призначення: новела для комп’ютера та теслярського циркуля. Для постмодерністського твору характерним є незбіг або принаймні неповний збіг назви й головної думки твору. Для новели “Дамаскін” це також характерно. З людиною, яку звали Дамаскін, читач зустрічається лише у другому розділі “Обід”. Однак і перша частина “Зодчі” пов’язана з цією розповіддю. Щоправда, цей зв’язок не тільки […]...
- Самшитовий храм Мілорада Павича Кажуть, сербський письменник Мілорад Павич вважається першим письменником третього тисячоліття. Це письменник та історик. Він захоплюється візантійською культурою, з головою поринає у вивчення культури власного народу та у своїх творах заводить нас, читачів, у лабіринти своїх інтелектуальних уявлень. Павичу вдалося створити світ поетичний, фантастичний, духовний і реальний водночас. Кожному з нас відоме слово “авітаміноз” – це коли хворіє тіло. У Мілорада Павича мова йде не про тіло, а про душу […]...
- Юрій Андрухович як класик “актуальної” літератури У сучасній українській постмодерній літературі можна назвати кількох авторів, що не тільки пишуть для “втаємничених”, але й здобули прихильність значної читацької аудиторії як в Україні, так і за її межами. У цьому ряду буде й ім’я Юрія Андруховича, відомого поета, прозаїка, есеїста, без перебільшення сучасного класика. Він розпочав свою діяльність у складі поетичного гуртка “Бу-ба-бу”, назва якого розшифровується як абревіація слів “бурлеск”, “балаган” і “буфонада”. У 1985 році побачила світ […]...
- Юрій Андрухович класик “актуальної” української літератури Народився у м. Станіславі. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові, Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві, аспірантуру інституту літератури НАН України. Працював газетярем, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису “Перевал” . Був співредактором часопису “Четвер” . Мешкає у Івано-Франківську. Поет, прозаїк, есеїст. У1985р. разом із О. Ірванцем та В. Небораком заснував літературне угруповання “Бурлеск – Балаган – Буфонада” . Автор поетичних збірок “Небо і площі” […]...
- ЗНО – Тест № 26 – Сучасний літературний процес. Загальний огляд 1. Укажіть, яка ознака не є притаманною для сучасного літературного процесу. А Мистецтво – поза політикою; Б піднесення ролі українського слова в розвитку української нації; В утворення “штучної завіси” між розвитком української літератури на “материковій” Україні та в діаспорі; Г пошук нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності. 2. Укажіть термін за його визначенням: розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань. А Алюзія; Б ремінісценція; В рефлексія; Г постмодернізм. […]...
- Діалог автора і читача у постмодерністському романі Умберто Еко “Ім’я троянди” Автор роману “Ім’я троянди” Умберто Еко – відомий італійський учений і публіцист. Умберто Еко віддав багато сили вивчанню питань художньої творчості. У своєму постмодерністському романі “Ім’я троянди” письменник не лише виконував художні завдання, але й прагне написати твір, який би сформував активного, мислячого читача. Постмодернізм став потужним літературним напрямком другої половини ХХ століття, хоча його витоки проглядаються уже в модерністський період. У постмодерністській літературі змінюються не стільки зображувальні засоби і […]...
- Художні деталі в оповіданні “Дама з собачкою” А. Чехова У наш час, стверджують літературознавці, інтерес до творчості А. П. Чехова неймовірно зріс. Наше завдання, опрацьовуючи текст оповідання “Дама з собачкою”, збагнути секрет надзвичайної популярності та актуальності творів митця. Сьогодні ми зануримося у світ людських пристрастей, спробуємо розкрити систему життєвих цінностей героїв оповідання, зрозуміти їхні вчинки та позицію самого автора. На скільки частин поділяє автор оповідання “Дама з собачкою”? Чотири періоди життя людини: дитинство, молодість, зрілість, старість. Чотири сторони світу. […]...
- Характеристика образу Вірного Иоганнеса Вірний Иоганнес – один з типів німецького фольклору – самовідданий друг, в цьому варіанті слуга, в іншому – королівський син на ім’я Йозеф, що допомагає звідному братові. В. І., дізнавшись, що для щастя молодого короля, залишеного на його піклування королем-батьком, що помер, по волі таємничої сили мають бути здійснені три певні вчинки, бере їх на себе, хоча йому відомо і те, що після цього він перетвориться на кам’яну статую. Але […]...
- Літературні контрасти і Антитези у романі “Герой нашого часу” Характер Печоріна розкривається в двох планах: з одного боку, він головний герой, активний учасник подій, про які оповідає автор, з іншого боку, він “автор” “сповіді”, в якій з граничною відвертістю виявляються його розуміння життя, результати спостережень і роздумів. Відчуваючи в душі своїй “сили неосяжні”, він, однак, не використовує їх для “призначення високого”, а захоплюється “принадами пристрастей порожніх і невдячних”. Це протиріччя між “призначенням” і дійсним туерний порок не тільки цієї […]...
- Сонети Вільяма Шекспіра це взірець поезії Не останнє місце в українській шекспіріані посідає Микола Лукаш. Він з далеко не найвідомішого Шекспірового тексту “Троїл і Крессіда” зумів створити “маленький шедевр”. Це і не дивно, адже М. Лукаш досконало володів 12 іноземними мовами. В сучасній Україні його перекладацька діяльність поціновується дуже високо. До творів Вільяма Шекспіра звертались і перекладачі в діаспорі. Вони свідомо допомагали долати накинутий нашій культурі комплекс провінційності. В українській шекспіріані вартий особливої уваги доробок Ігоря […]...
- Постмодернізм як специфічне соціокультурне явище Постмодернізм як специфічне соціокультурне явище, що значною мірою визначило загальний стан у сфері духовності останньої чверті XX століття, приніс із собою новий спосіб світовідчуття. Серед домінантних рис постмодерністської парадигми визначають аксіологічний плюралізм, багатовимірність, кліпово-контекстуальні та асоціативно-пародійні закони, змішання різних літературних традицій, норм, пресинг різних дискурсів, а також обов’язковий культ невизначеності, неясності, пропусків, помилок та мовних ігор. Якщо на рахунок Модерну, на думку Є. Волощук, записують такі фундаментальні відкриття, як психоаналіз, […]...
- Бажання та можливості людини впливати на долю, фатум Питання боротьби людської волі й фатуму хвилювало не одне покоління людства. Відомий іспанський драматург П. Кальдерон у п’єсі “Життя – це сон” запропонував власне бачення зазначеної проблеми. Тлом для зображення подій Кальдерон обирає Польське королівство. Принцу Сехисмундо при народженні складають гороскоп. Король нажаханий пророцтвом: …буде Сехисмундо Чоловіком вкрай зухвалим, Принцом-кривдником жорстоким І монархом нечестивим, За якого королівство Стане розбратом злостивим, Школою хвальби й пороків, Академією зради… Басиліо вирішує боротися з […]...
- “Енеїда” Вергілія – творче наслідування Гомерових поем Світову славу надав Вергілію його третій великий твір – героїчна поема “Енеїда”. У цій поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера “Іліада” імена героїв. Так головний герой поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же доводився двоюрідним братом троянському царю Пріаму. Таким чином, Вергілій ніби розповідає про ті події, що залишилися за межами “Іліади”. В “Іліаді” Енея показано багато разів як одного з найвидатніших троянських вождів, першого після […]...
- Уславлення непримиренної боротьби з іноземними загарбниками у баладі Р. Стівенсона “Вересовий мед” Роберт Льюїс Стівенсон – відомий англійський письменник, поет, драматург. Шотландець за національністю, він дуже переживав той факт, що його Батьківщина втратила свою незалежність, підкорена Англією. Тому тема національної незалежності та боротьби проти гнобителів була дуже близькою цій людині. Слабке здоров’я змушувало Стівенсона подорожувати, бо таким чином, на його думку, він врешті вилікується та загартує організм. Письменник вирішив купити ділянку землі на острові. Але і там бачить він несправедливість: тубільці, корінне […]...
- Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Роман В. Барки “Жовтий князь” є одним із найяскравіших описів українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської концепції твору _ й одним із його провідних символів стає жовтий колір, що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим. Згадка, що він носить зелений […]...
- Філософсько-етична проблематика роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” Роман М. Булгакова “Майстер і Маргарита” настільки незвичний за формою, що навіть про жанр було чимало суперечок. Але очевидно одне: письменнику вдалося органічно передати існування трьох світів – реальності, міфу й фантасмагорії. Принаймні так вважають критики. Але придивімось до того, що називають міфом. Це ж знайомий євангельський текст, хай і переосмислений по-своєму. Роман у романі про Єшуа та Понтія Пілата зовсім не сприймається як міф. Це священна історія людства, яка […]...
- Трагічний голос епохи Епохи ” width=”405″ height=”389″ class=”aligncenter size-full wp-image-952″/>”Стус – наш останній великий поет”, – зазначив видатний український письменник сучасності Юрій Андрухович. Це, звичайно, перебільшення. Мається на увазі, що XX століття подарувало Україні поета, гідного стати поруч із Котляревським, Шевченком, Кулішем, Франком, Багряним та іншими класиками нашої літератури. Стуса не можна вважати поетом однієї теми. Проте настрій, притаманний буквально кожному його рядкові, годі переплутати: Стус пише історію свого життя, своєї душі, своєї […]...
- Філософська лірика Богдана-Ігора Антонича І. Антонич – непересічна постать в українській літературі. . Матір на хвилинку відволікли, і хлопчик несподівано зник Мати в розпачі кинулася шукати сина, а хлопчик тим часом повернувся до дому. На питання стурбованого батька, де мама, Богданко відповів: “Тату, и маму загубив!” Він і в зрілому віці вирізнявся філософським мисленням, легко писав свої по езії, прокинувшись вранці, іноді відбивав олівцем зрозумілий лише йому ритм своєї поезії. Він мав звичайну зовнішність […]...
- Коробочка одна з “мертвих душ” Поема “Мертві душі” належить до числа тих вічних книг, які ввійшли в скарбницю російської світової літератури. Із самого початку поема була задумана в російському національному масштабі. Близько 17 років працював М. В. Гоголь над цим добутком. Він хотів “показати хоча з одному боку всю Русь”, “усе, що не є й гарного й дурного в російській людині”. Письменник, за словами Миколи Гавриловича Чернишевського, сказав нам “правду про нас самих”. Майже половина […]...
- Моральна краса селянина-бідняка Видатний український письменник Борис Грінченко присвятив багато оповідань зображенню важкого життя українських селян. Автор на власні очі бачив жахливі умови, в яких доводилося існувати злиденним сім’ям. Грінченко вважав своїм моральним обов’язком розповісти у своїх творах про трагедію народу. Особливо глибоке й щире співчуття викликає оповідання “Без хліба”, головний герой якого, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра – головного героя оповідання – жила в […]...
- Гаргантюа і Пантагрюэль характеристика образу Гаргантюа Гаргантюа – персонаж роману, дія якого відбувається в країні Утопія. Г. – син короля Грангузье і королеви Гаргамеллы. Скориставшись популярним в народних оповідях чином добродушного гіганта і весельчака Гаргантюа, Рабле з перших же сторінок роману вводить читача в яскравий і химерний світ гротеску. Дитинство Г. нагадує безглузді і смішні епізоди з життя Иванушки-дурника в російських народних казках: Г. “розчісував волосся склянкою”, “сідав між двох стільців”, “черпав воду решетом”, “кував, коли […]...
- Три мушкетери характеристика образа кардинала Ришелье Ришелье, кардинал – перший міністр, що володіє фактично необмеженою владою навіть над королем Людовиком XІІІ, так чи інакше бере участь у всіх подіях, що відбуваються у романі, і плетущий хитромудрі інтриги, спрямовані головним чином проти королеви Ганни Австрійської. Р. персоніфікує собою головну конфронтуючим мушкетерам силу, з якої вони, однак, справляються, а в остаточному підсумку досягають і примирення. Франція у романі Дюма з’являється розділеної на два табори, в одному йз яких, […]...
- Твір за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород” Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”. Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи твори М. Гоголя. Як справжній дослідник, він ознайомлює читача з мовою, якою говорять біля Диканьки, навіть подає словничок найбільш уживаних слів. Описує природу, розповідає про людей, їхні звичаї, вірування. І […]...
- Романтизм і іронія в “Повістях Белкина” О. С. Пушкіна Шкільний твір по добуткам О. С. Пушкіна. “Повесті покійного Івана Петровича Белкина” складаються з 5 повістей: “Постріл”, “Заметіль”, “Трунар”, “Станційний доглядач”, “Панянка-селянка”. Пушкіна взяв для повісті самі типові романтичні сюжети, які й у наш час цілком можуть повторитися. “Повесті Белкина” задумані автором як пародія на жанр романтичної літератури. Його герої споконвічно попадають у ситуації, де є присутнім слово “любов”. Вони вже закохані або тільки жадають цього почуття, але саме звідси […]...
- Біблійні мотиви у романі Ч. Айтматова “Плаха” Церква священна, світ – не священний. Але світ врятований у надії, і кров Христа, живлющий принцип Спокути, тут вже робить свій вплив. Жак Мартен. Відомо, як довго не хотів Олександр Блок уводити у фінал своєї поеми “Дванадцять” образ Ісуса Христа, але в підсумку визнав: “Все ж таки це він, Христос”. Зараз, на початку наступного століття, це визнання виглядає воістину пророчим. “Ісус Христос – літературний персонаж нашого часу!” – констатує С. […]...
- Сучасна Стендалю Франція у романі “Червове і чорне” Стендаль – один з найвидатніших письменників Франції XІX століття. Його роман “Червоне і чорне” є, без перебільшення, центральним як у творчості самого письменника, так і у тогочасній французькій літературі. Події роману Стендаля відбуваються у Франції за часів доби Реставрації з її гострими соціальними суперечностями і класовим розшаруванням. І хоча провідну роль у сюжетному плані відіграє біографія Жульєна Сореля, головного героя роману, історію життя якого авторові підказала хроніка кримінальної справи, цей […]...
- Міфологізм та демонологія в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” З міфології колись народилося мистецтво, тому не дивно, що міфологічні легенди, вірування й демонологія взагалі займали таке визначне місце у світоглядній картині наших предків, та й нас самих теж. З тієї ж причини міфологія привертає таку пильну увагу фахівців-дослідників і письменників. Неодноразово ми спостерігали, як міфічні легенди, міфічні образи органічно вплітаються в художню канву літературного твору. Згадаймо, наприклад, “Лісову пісню” Лесі Українки, “У неділю рано зілля копала” Ольги Кобилянської та […]...
- Вірш В. Брюсова “Ассаргадон” Валерій Якович Брюсов – одна зі значительнейших фігур у поезії початку XX століття, якого вважають “метром” і одним з основоположників російського символізму. На початку 90-х років XІX століття В. Брюсов відкрило для себе французьких символістів і захопився їхньою поезією, уважаючи декадентство “дороговказною зіркою в тумані”. Пізніше він видає кілька збірників “Російські символісти”, у які в основному ввійшли його поетичні добутки. У такий спосіб була ознаменована поява символізму в Росії. Відповідно […]...
- Перемога над хитрістю у казці І. Франка “Фарбований Лис” Казка І. Франка “Фарбований Лис” розповідає нам про Лиса Микиту й інших мешканців лісу. В ній змальовано життя тварин, але тварини в ній зображені дуже схожими на людей. Вони вміють говорити, здатні мати людські почуття, робити певні вчинки тощо. Тому вже з перших рядків ми розуміємо, що сенс цієї казки не тільки в зображенні певної події, а й у тому, щоб навчити чогось читачів. В образах тварин ми одразу ж […]...
- Ліричний герой Лєрмонтова Події духовного життя цікавлять поета в момент їх звершення, а не постфактум. Його хвилює сам механізм внутрішнього руху. Ліричний герой всього Лєрмонтовського творчості гранично близький автору, в його портреті укладені всі сутнісні буттєві конфлікти, все, що в житті автора не випадково, але є фактом долі. Всьому внутрішнього строю Лєрмонтова глибоко відповідає бунтарський, байронівський романтизм – з тим культом таємницею обраності особистості, високої долі, боротьби з роком, тяги до світу і […]...
- Емблематизм у поезії Джона Донна Однією з визначних рис барокового мистецтва є його емблематичність, тож у нашому есеї маємо за моту дослідити особливості функціонування цього способу побудови тексту в поезії англійського поета XVІІ століття Джона Донна. Хоча Донн більше відомий як “метафізичний” бароковий поет, але його творчість, особливо рання, є складним стильовим синтезом, у якому є елементи як міської кар навальної культури, так і барокової “вченої” образ ності. Нашою метою є простеж, ги еволюцію цих […]...
- Тристан і Ізольда характеристика образа Ізольди Білявої Ізольда Белорукая – персонаж сказань про Тристане й Ізольду, сестра герцога Каердина, дружина Тристана. Одруження Тристана на І. особливо докладно осмислюється у романі Тома, де автор докладно аналізує, чому Тристан вирішив женитися й чому саме на І. Особливу роль тут зіграли ім’я: Тристан намагається замінити одну І. інший Немаловажної виявляється й краса І. Белорукой. Крім того, Тристана терзає ревнощі, він страждає при думці, що його кохана належить іншому. Бажаючи відволіктися […]...
- На чому тримається влада Хорхе у романі У. Еко “Ім’я троянди”? Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая В основі суперечки міх Адельмом, Венанцієм та Хорхе є думка про те, яку роль в житті людини повинен відігравати сміх. “Венанцій сказав, що навіть у Аристотеля говориться про жарти та словесні ігри як про засоби найкращого пізнання істини і що, отже, сміх не може бути дурною справою, якщо сприяє відновленню істини”. Сміх, словесні ігри, жарти сприймаються як явища одного ряду, які можуть символізувати […]...
Categories: Твори з літератури