Емблематизм у поезії Джона Донна

Однією з визначних рис барокового мистецтва є його емблематичність, тож у нашому есеї маємо за моту дослідити особливості функціонування цього способу побудови тексту в поезії англійського поета XVІІ століття Джона Донна. Хоча Донн більше відомий як “метафізичний” бароковий поет, але його творчість, особливо рання, є складним стильовим синтезом, у якому є елементи як міської кар навальної культури, так і барокової “вченої” образ ності. Нашою метою є простеж, ги еволюцію цих переплетінь і таким чином виявити, як у межах творчості

одного поета відбулася поступова зміна стильових парадигм, себто на прикладі кількох віршів ми простежимо, як принцип емблематизації набуває нового наповнення.

Перед нами карнавальна література без усіляких домішок – ліричний герой ніби приміряє карнавальну маску чи костюм привида і таким чином має на меті відомстити своїй пихатій коханій. Перед читачем вимальовується художня ситуація, яка цілком могла б слугувати за основу сюжету для ренесансної новели – у Боккаччо за подібними схемами переодягання будуються авантюрні сюжети багатьох оповідок.

Наступний вірш теж має на меті помститися недоступній дівчині, але відмінність шляхів, які обирає для цього поет, є показовою – вона знаменує. перехід до нових творчих парадигм.

БЛОХА

Лише поглянь: у цій блосі – Твої мізерні одкоші усі: У кров мою змочивши зуби, Твою вже п’є й єднає нас без шлюбу! Не є, сказала б так і ти, Це втратою дівочої цноти, Та в тім зазнаймо насолоди: Із двох одна, кров плине, наче води, – Далеко так наш запал не доходив!

ПРИВИД

Як думаєш, що вільна бути можеш, убійнице, від залицянь тепер, бо від пихи твоєї я помер, – я привидом прийду до твого ложа і вздрю тебе при зброї без машкер.

Заблимає тоді товста свіча, прокинешся, і твій юнак новий, що сг?$лахіі бажання поміча,

Гра? етапе неживий, у вдаваному сні навтікача, у дрожі, як осиковий листок, ховатиме свого безсилля привід, мертвіший, аніж привид!

На меті епатувати читача, продемонструвати свою свободу від моральних норм.

Цікаво, що у романі “Гаргантюа та Пантагрюель” Франсуа Рабле теж обігрує схожий французький фразеологізм. У Панурга з’являється “блоха у вусі”. Як і Донн, Рабле обігрує фразеологізм – “мати блоху у вусі”, тобто “перебувати в крайньому неспокої”. Ми могли б вважати це за звичайний збіг, але деякі факти примушують поставитися до нього уважніше.

Так, один із перших англійських видавців емблемат, містер Харінгтон, перебував під значним впливом Франсуа Рабле, і в своїх емблемах часто звертався до тієї сфери, яку М. Бахтін назвав “рядами випорожнень і статевого життя”. У Рабле ми бачимо ніби зародок емблеми, який ще не оформився в стійкий принцип. Якщо зважити на ймовірний вплив традиції емблемат на Донна, то помітно, як в нього відбувається “облагородження” ембяематичності.

Можемо сказати, що тематично вірш “Блоха” цілком уписується в рамки карнавальної міської культури епохи ренесансу, але формально він уже належить наступній епосі – бароко, а консейтблоха є “чи не найдивовижніше ускладненим з усіх консейтів поетівметафізиків”.

Тепер можемо зрозуміти, в чому саме полягала новизна, примітна для сучасників Джона Донна – у лоні карнавальної традиції, що ще активно функціонувала, зароджувалися риси нового творчого методу, що виявлялися у вигляді нового способу розробки старих тем – у бароковій емблематичності.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Емблематизм у поезії Джона Донна

Categories: Твори з літератури