Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь”

Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь” Роман В. Барки “Жовтий князь” є одним із найяскравіших описів українського голодомору 1932-1933 років. Ключем до розуміння авторської концепції твору _ й одним із його провідних символів стає жовтий колір, що зустрічається уже в назві роману. Він входить в оповідь твору в характеристиці одного із фанатичних і бездушних служників нового режиму, Григорія Отроходіна, який називається рудим.

Згадка, що він носить зелений френч, “як у вождя”, відсилає читача до голови пануючої владної вертикалі. Жовтий стає символом антигуманно! влади, що знищує людей, яка через біблійні згадки асоціюється із абсолютним злом, диявольською силою. Тому усе, з нею пов’язане, набуває жовтого кольору. Це і стіни державних установ, і сірчасто-жовті двері райкомівської будівлі.

Притаманно, що Отроходін згодом, як і йому подібні інші прибічники влади, “чортова сила”, “татарва”, втрачає ім’я і називається просто “рудець”, “рудий”, “золотозубий”. Таким чином, із втратою людської сутності, на перший план

у зображенні знівельованої особистості висувається кольорова характеристика як ознака причетності до нової, “чортової” влади. Назву “Жовтий князь” можна трактувати неоднозначно: це і уособлення бездушної нової влади на чолі зі Й. Сталіним, “Антихристом”, і символ голоду, що панує на вулицях агонізуючого села.

Панування “жовтого князя” призводить до суцільного змертвіння, “руїни”. У романі жовтий – це символ смерті, нищення як навколишнього світу, так і людини: жовтими є й сухі бур’яни та трава на тихих вулицях напівмертвого села, і мертві тіла людей, що загинули від голоду. Отже, жовтий колір у романі використовується переважно на позначення нелюдської сили, що призводить до змертвіння та занепаду. Усе, до чого вона доторкається, теж жовтіє, мов від подиху пекельного вогню.

Але водночас жовтий постає і як колір життєдайного сонця, колосся, хліба. Це символ життя і оновлення, надія на яке не вмирає. Адже лишається жити найменший з родини Катранників – Андрійко, – який несе з собою таємницю золотої чаші, найбільшої коштовності селян. Треба зазначити, що негативне навантаження золотого, або жовтого, кольору у випадку з чашею знімається. Вона стає символом світла, що всупереч усім утискам, переборює темряву й морок.

У протистоянні двох вічних цінностей – добра і зла – неможливий абсолютний переможець, і хоча царство жовтого князя все поширюється, світло не зникає остаточно.





Символіка жовтого кольору у романі В. Барки “Жовтий князь”

Categories: Твори з літератури