Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь”

Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь” Раніше слово “емігрант” викликало в мене негативні емоції, а зараз я, навпаки, шукаю твори емігрантів, щоб прочитати правду про долю України. Я вдячна Вам, Василю Барка, Вам, Улас Самчук, Вам, Іване Багряний за те, що ви знайшли у собі сміливість і дали повну картину того страшного явища в Україні – голодомору.

Не знаю чому, але я беззастережно повірила цим авторам. Уже накопичилося досить інформації, щоб мати уявлення про той страшний, 33-й рік. Пухли старі й малі, вимирали роди і

села, назавжди зникали прізвища; смерть чигала по селах і містах, не випускаючи із рук своєї кривавої коси. 1933 року Україна була більш схожа на поле бою або суцільну могилу.

В село весна повзла на ліктях, Повзла по мертвих і живих. Голод свідомо планувався ще з літа 1932 року. Плани здавання зерна державі були вищими, ніж реальний урожай. У жовтні 1932 року партійно-державна верхівка ухвалила холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобів.

За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом найближчих співробітників генсека – Кагановича, Молотова, Постишева – викачали з українських селян внутрішні фонди – продовольчий, фуражний, насінневий. Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які викликали по одному всіх селян, вимагали негайно на станцію відвезти мішок зерна. Відпускали тільки після того, як селянин погоджував ся.

Це було не хлібоздавання, а розбій. Багато селян накладали на себе руки. Архівні документи і газети свідчать, що в усіх місцевостях України, крім прикордонних, були подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі, заготовлених людьми до нового урожаю. Це було карою за нібито куркульський саботаж хлібозаготівель, а фактично – акцією, свідомо спрямованою на фізичне винищення селянства. Голод лютував, Сталін на Пленумі ЦК цинічно заявив: “Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян по-ліпшується з року в рік.

У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги Радянської влади”. Люди у селах їли мишей, щурів, горобців, траву, борошно з кісток, кору дерев. Тисячі селян ішли в міста, намагаючись урятуватися, але дороги були блоковані і селянам хліба не продавали.

Були випадки, коли батьки підкидали своїх дітей, просто їх кидали, їли жаб, трупи коней і навіть люди їли людей. Це був суцільний жах, за рік в Україні вимерло з голоду до 10 млн чоловік. І що найстрашніше – зареєстровано 10 тисяч судів над людожерами. Так це ті, що зареєстровані…

Письменник з діаспори Василь Барка відтворив цю народну трагедію і романі “Жовтий князь”, створивши символічний образ Жовтого князя – демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Життєва основа роману Василя Барки “Жовтий князь”

Categories: Твори з літератури