Адам Міцкевич – геніальний поет і мислитель, що приніс світову славу польській літературі. Син небагатого шляхтича-адвоката, він ще з раннього дитинства бачив і добре знав життя простого народу, уважно слухав народні пісні, легенди, казки, мотиви й образи яких лягли пізніше в основу його чудових творів – балад, віршів, поем. ” Батьківщина поета – хутір Заосьє біля містечка Новогрудок. Край дитячих літ назавжди залишився у серці майбутнього поета як одна з найсвітліших сторінок його життя.
Здобувши освіту на історико-філологічному факультеті Віденського університету, він працює учителем у Каунасі. Бере активну участь у діяльності патріотичних організацій польської молоді, які ставили собі за мету боротьбу за свободу і незалежність Польщі. Молоді патріоти не хотіли миритися з тим, що їхня вітчизна – Польща – лежала роз’ятрена під п’ятою російського самодержавства, австрійського й прусського імператорів.
У жовтні 1823 року Міцкевича заарештовують і після тривалого слідства висилають за межі Польщі та Литви. Польське національно-визвольне повстання 1830 року застало поета у Римі. Поразку поляків у боротьбі за незалежність Міцкевич пережив надзвичайно важко: у його вітчизні під нестерпним гнітом конав простий народ, зубожілий до краю.
Отже, мотиви визвольної боротьби польського народу за незалежність, патріотичні мотиви стали провідними у творчості великого поета.
Прикладами таких творів є поема “Пан Тадеуш” – енциклопедія життя польського народу початку XІX століття, поезія “Світязь”, присвячена Михайлові Верещаку, братові коханої А. Міцкевича.
За жанром це балада. І хоч у цій баладі є елементи фантастики, але в основу покладені реальні факти боротьби польського народу за свою честь і незалежність. Сюжет поеми нескладний. Один із польських панів, діставши у спадок маєток з озером Світязь, вирішив розгадати таємниці, пов’язані з цим озером.
Кажуть, там сила нечиста гуляє,
Бенкети в озері править.
Хто проти ночі про це повідає –
Страшно і слухати навіть.
Часом пори там почуєш нічної
Поклики й грім під водою,
Стогін жіночий і брязкання зброї,
Вигуки дикого бою.
Збудував пан довгі човни й велів закинути рибалкам в озеро невід, звідки виплила чарівна, незвичайної краси дівчина, польська княжна, й розповіла, що
Тут, де сумні простягаються піски,
Аїр росте та купава,
Місто колись було сповнене блиску,
Пишна Туганів держава.
Місто це було прекрасне й квітуче. Але ось по Литві прокотилась тривога: із Росії наступає цар, військо його оточило місто. Князь Мендога, не маючи сили боронитися, написав листа до князя Тугана – батька дівчини – з проханням допомогти:
Княже, рятуй! Поможи, бо загину.
Сила іде нездоланна.
Батько вагається, бо незахищеними залишаються діти й жінки, а поділити своє військо не може, бо це мало допоможе князеві, що знаходиться в облозі. Тоді княжна каже:
Батьку, снагою і хистом
Допоможи Батьківщині.
Бог захистить нас.
Але сили були нерівними. У цій кривавій боротьбі загинули обидва князі разом із воїнами, а їх дружин і дочок поглинуло озеро Світязь, бо не схотіли вони неволю ганебну приймати.
Так врятувався народ безборонний,
Так ми уникли неслави.
Бачиш квітки? То дівчата і жони
Змінені в білі купави.
Отже, в цій баладі А. Міцкевич показав трагедію польського народу, який героїчно боровся за свою незалежність, але у нерівній боротьбі втратив її. Балада наштовхує читачів на роздуми: а чи все зробили поляки, аби відродити незалежність країни?..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Патріотичний пафос балади А. Міцкевича “Світязь”
- Проблематика роману І. А. Гончарова “Обломів”
- Дубровский характеристика образа Дубровский Володимир Андрійович
Categories: Твори з літератури