Творчість А. Міцкевича високо цінували Т. Шевченко, і. Франко, Леся Українка. Дружні стосунки пов’язували поета з О. Пушкіним. Його твори перекладали О. Фет, Ф. Тютчев, О. Бунін, М. Бажан, М. Рильський.
Сліпий співає Козлов, котрий переклав “Кримські сонети”, перед від’їздом А. Міцкевича за кордон сказавши одному з польських друзів митця віщі слова: “Взяли мі його у вас дужим, а повертаємо могутнім”. Навесні 1825 долі А. Міцкевич вирушив у свою кримську подорож, яка збагатила його новими свіжими враженнями. Велична кримська природа
На засідках градації, постійного зростання, емоційної напруги побудований сонет “Акерманські степу”, що є по суті інтродукцією до “Кримських сонетів”. Ідучи степом, співає уявляє, що пливе просторами “сухого океану”. Домінуючі почуття ліричного героя – смуток і самотність.
Тиша в степу. Подорожній занурюється в тишу. Цікаво, що іншим віршем згаданого циклу є сонет під назвою “Морська тиша”, Співає-Мандрівник поринає в чари глухої ночі, оспівуючи “пітьму й тишу” і в сонеті “Алушта вночі”;
Шепочуть, мов крізь сон, потоки в гаях, І квітів музика – солодкий ллється пахнув, Що для вух мовчить, до серця промовляє.
“В Одесі життя точилося по-східному, а просто кажучи – було бездіяльним. Алі ж я бачив Крим!” – захоплено пише А. Міцкевич у листі до Й. Лелевеля на качану 1827 долі
“Кримські гори, морські пейзажі, бурі на морі, східні місцевості послужили Міцкевичу для створення картини напівміфічного світу. Всі це, замкнене в мініатюрах сонетів, переросло їх формат. Плавання, бурячи й штиль на морі, роздуми серед руїн балаклавського замку – всі ці образи, думки та почуття зорові й слухові враження творять нову дійсність, яка мало пов’язана з прототипом, смороду мають власний простір і свій година”, – пише М. Яструн, автор цікавої біографічної повісті про польського поета.
“Ліричний герой сонетів дивує сміливістю й новаторством образів і мови, розмаїтістю малюнку поезій. Майже кожний ліричний вірш А. Міцкевича неповторний. Видатний польський критик М. Мохи-Нацький доводив, що Адам Міцкевич перший створив “справжню поезію серця й душі”, а в “Кримських сонетах”, вважав, “більше почуттів, ніж слів”.
А. Міцкевич відкрив новий світ вражень і почуттів, і, може, лише в славетному вірші І. Гете та в поезії М. Лєрмонтова знайдемо так саме глибоко “підслухану тишу”.
“Вусі ті, що творити майже невловиму атмосферу цих віршів А. Міцкевича, не піддається гідному описові чи аналізові”, – вважає М. Яструн. Справді, як, скажімо, прокоментувати образну мову ліричного героя, тугу й самотність чужинця або радість боротьби й нездоланності духовних сил у вихорі розбурханої стихії, якові співає змалював у яскраво експресивному образі шторму на морі?
“Сонети” А. Міцкевича спершу з’явилися в Москві в грудні 1826 долі й складалися з добірки любовних віршів та “Кримських сонетів”. Автор перекладу П. Вяземський написавши вступну статтю, де назвавши молодого польського поета представником літературної слави свого народу й порівняв деякі його сонети “з кращими строфами Бай-Рона”. А в Україні читачі купували книжку віршів польського поета,. не чекаючи на її переклад.
Митець цінував інтерес київських читачів до польської літератури.
А. Міцкевич уважно стежив за появою нових видань “Кримських сонетів” . Він розумів, шо літературна слава скромного ровенського вчителя, який опинився, за його власним висловом, у чужій і далекій Москві, прийшла до нього та “поширювалась завдяки численним перекладам”.
А від як сам розумів А. Міцкевич ліричну поезію: “Що те за лірична поезія без ліри? Кім є поети, котрі ніби співають, не тільки не складаючи музики до своїх пісень, а й зовсім не відчуваючи її в собі?” ,
Він сам мав цей чудовий талант, і не одне покоління шанувальників захоплено вслуховується в його чарівні співи “Кримських сонетів”, які стояти в одному ряді з шедеврами світової романтичної лірики.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Роздуми про єдність природи й людини в “Кримських сонетах” Адама Міцкевича
Categories: Твори з літератури