Наодинці з природою, або Прощання з Осінню

Related posts:

1. Наодинці з природою Бувають у житті хвилини, коли несподівано з’являється велике бажання сховатися від сірої повсякденності життя і залишитися наодинці з природою, яка вабить до себе первісною красою і досконалістю, з природою, що приховує у собі вічну таємницю життя. Хочеться залишитися віч-на-віч зі своїми думками, з самим собою. Поглянь навкруги, вслухайся! Дивись, який дивний захід, коли десь за обрієм, на тьмяному безхмарному небосхилі починає палати червоним полум’ям сонце, кидаючи останні промені на зморену […]...
2. Прощання Прощання Життя на хвильку обірвалось: Затихли серце і душа, Нічого я не відчувала, Лиш чула гострі ті слова. Слова, як лезо, серце мучать І розривають на шматки; Душа так бідкається, рветься – Немає більш куди їй йти. Ти був так поряд – зовсім близько І водночас – такий чужий. Ти був зі мною близько-близько, А подумки летів до мрій: До мрій далеких і незнаних, До мрій наповнених життям, Життям казковим […]...
3. Патріотизм це не любов до ідеї – по повісті “Прощання із Запеклої” У повісті Прощання із Запеклої письменник пише про малу батьківщину, без якої не може бути теперішньої людини. У книзі Що в слові, що за словом Распутін так пояснює це поняття: Мала батьківщина дає нам набагато більше, ніж ми в стані усвідомити. Я вірю, що й у моїй письменницькій справі вона зіграла не останню роль… Повість Прощання із Запеклої це лемент душі про загублені, розорені й затоплені села, людей, виселяють насильно […]...
4. Переказ і характеристика добутку Прощання із Запеклої Распутіна В. Г В основі повести “Прощання із Запеклої” автобіографічний факт: сіло Усть-Уда Іркутської області, де народився Распутін, згодом потрапило в зону затоплення й зникло. Конфлікт повести з катеГореї вічних: конфлікт старого й нового. Якою ціною затверджується нове? Відмітаючи й руйнуючи старе або преобразуя його? Острів Матера чекають зміни: людей збираються переселяти на інший берег Ангари, де будується велике нове селище: нижче по ріці будують греблю для “електростанції, вода підніметься й розіллється… ” […]...
5. Роз’яснення епізоду прощання Штольца з Обломовим Обломів формує подання про себе, розуміє, що він був недостоин любові з Іллінською, тому-те він так і радується, що Штольц женився на Ользі Сергіївні, про явище, що він представляє в суспільстві: про це раніше догадався Штольц, тепер це дійшло й до нього. Найкраще сутність цього епізоду розкриває образ Обломова, Штольц тут є лише спостерігачем над що відбувається, образ Обломова тут формується остаточно й, як я й говорив раніше, став зрозумілим […]...
6. РЕЦЕНЗІЯ НА ПОВІСТЬ В. Г. РАСПУТІНА “ПРОЩАННЯ ІЗ МАТЕРОЮ” В 1987 році у видавництві “Художня література” вийшла книга Валентина Распутіна, у яку ввійшли його повісті й оповідання. Своє покликання Распутін визначив так: “Коли потрібно стояти за совість, за правду, література йде туди, де потрібно. Писа – тель – це не просто професійне, а усе більше суспільне поняття, і від цивільних проблем йому не піти. Література давно, а останнім часом особливо, добровільно взяла на себе обов’язку суспільної думки”. Саме суспільним […]...
7. Наодинці зі “Щоденником” Довженка Щоденникові записи, листи – своєрідна кардіограма життєпису Довженка – воєнного кореспондента. На думку Миколи Вінграновського, О. Довженко, як художник слова, розкрився найяскравіше у своїх щоденникових записах, які він розпочав у роки війни і про які ніхто не знав. Своєму “Щоденнику” на той час уже Майстер зі світовою славою довіряв найпотаємніші свої думки. І якби хтось дізнався про цей “Щоденник”, то Довженка не минули б тюремні грати, і, можливо, його б […]...
8. Чи завжди людина буває в гармонії з природою? З первовіку наш народ – хлібороб. Щоденна важка праця коло землі навчила його тонко відчувати навколишнє середовище, дала ключі до порозуміння з Маті-‘р’ю-Природою. Вслухаючись у природні ритми, праукраїнець творив свою власну неписану книгу знань про світ і його закони. Не все нам сьогодні зрозуміле, а дещо на початку третього тисячоліття безповоротно втрачене, та все ж пильніше вдивімося в освячене працею і думками сотень попередніх поколінь, а тому, без перебільшення, воістину […]...
9. Кревний зв’язок людини з природою у поемі Бориса Олійника “Крило” Творчий доробок Б. Олійника позначений такими визначальними рисами, як громадянськість, посилена увага до морально-етичних проблем нашого часу, точність слова. Він поєднав у своїх творах кращі традиції попередників та елементи асоціативно-метафоричного мислення, потужний струмінь фольклорності. Б. Олійник проповідує високі загальнолюдські цінності, зокрема він глибоко переконаний, що кожен повинен жити напруженим духовним життям, бути щирим і щедрим, розуміти красу, неповторність світу, кожної миті власного існування на землі, бо це відповідає природі самої […]...
10. В. Близнець – дитячий письменник за природою свого таланту Коли В. Близнець розпочав свою літературну діяльність? В. Близнець мав вищу освіту, 1957 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. Публікуватися почав 1959 р. Він умів розглядати проблему цілісно від початку, відкривати нове. Звідси й закономірний інтерес до історії народу в таких творах, як “Паруси над степом” , “Древляни” , “Земля світляків”, “Женя й Синько”. Які проблеми порушував у своїх творах В. Близнець? Дитяча література 70-х років розвивалася за неписаним правилом: […]...
11. Кровний зв’язок людини з природою в поемі “Крило” “Весь я у всьому! У травах, воді і корінні…” – так писав Б. Олійник, розмірковуючи про зв’язок людини з природою. І мислив себе як невід’ємну частку природи, що кревно поєднана з землею, небом, травами, птахами. Стали братами журавель і сільський хлопець, герої поеми Бориса Олійника “Крило”. Людина допомагає вижити птахові, і щоосені оселя її заповнюється журавлями. А серед них той, з яким зріднився хлопчик. Між людиною і природою – повна […]...
12. Осмислення взаємин людини з природою у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” І. Е. Хемінгуей – людина-легенда ще за життя. , “великих африканських полювань”, високо в горах і в бурх­ливих океанах – все, пов’язане з ризиком, приваблювало його.) ІІ. Осмислення взаємин людини з природою у повісті “Старий і море”. 1. Головний герой твору. 2. Ставлення рибалки до мешканців моря. 3. Трепетна любов Сантьяго до моря. 4. Двобій із велетенською рибою. ІІІ. Образ Сантьяго – втілення людської долі серед стихій....
13. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Наддесення… Місячні ночі над річкою, світ дитячої чистоти і святості, що з такою силою відбився в “Зачарованій Десні”. “Далека красо моя! – звертається Олександр Довженко до річки, та й не тільки до неї. – Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах…” Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої “зачарованими” очима малого Сашка. Поезію дитинства […]...
14. Зв’язок людини з природою в поемі “Крило” БОРИС ОЛІЙНИК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ БОРИС ОЛІЙНИК Зв’язок людини з природою в поемі “Крило” Морально-етичні проблеми, про які пише Борис Олійник, на перший погляд прості і зрозумілі без зайвих слів. Під пером поета вони набувають глибини й багатозначності, він досліджує їх у тісному зв’язку з повсякденним життям людини. Мова й форма віршів Олійника точна, проста, лаконічна. Та є в його поетичній скарбниці дещо незвична річ. Це казка-притча “Крило”, яка […]...
15. Кревний зв’язок людини з природою у поемі Б. Олійника “Крило” Творчий доробок Б. Олійника позначений такими визначальними рисами, як громадянськість, посилена увага до морально-етичних проблем нашого часу, точність слова. Він поєднав у своїх творах кращі традиції попередників та елементи асоціативно-метафоричного мислення, потужний струмінь фольклорності. Б. Олійник проповідує високі загальнолюдські цінності, зокрема він глибоко переконаний, що кожен повинен жити напруженим духовним життям, бути щирим і щедрим, розуміти красу, неповторність світу, кожної миті власного існування на землі, бо це відповідає природі самої […]...
16. Щастя – це бути з природою, бачити її, говорити з нею “Щастя – це бути з природою, бачити її, говорити з нею” Ліс – диво природи. Дерево – унікальне її творіння. Воно має свою біографію та географію. Назви влучно відображають основні властивості рослини. На земній кулі зростають хлібне, масляне, капустяне, тюльпанне, оливкове, кавове дерева та інші дивовижні цінні рослини. Розвиток людини повинен відбуватися у нерозривному зв’язку і повній гармонії з природою. Ліс – невід’ємна частина історії, побуту, культури українців. Стан навколишнього […]...
17. Тема єднання людини з природою у кіноповісті О. Довженко “Зачарована Десна” Твір Олександра Довженка “Зачарована Десна” – це гімн людській красі і красі природній, здатності людини до злиття з природою, опоетизації її, сприймання її як живої субстанції. Вже з перших сторінок повісті перед нами розгортається селянське життя, переповнене рослинами й плодами, з його піклуванням про город та сад. Та це й не звичайний город, а цілий різнобарвний світ, поданий через сприйняття дитини. Мальовнича старовинна низенька хата, мов біла печериця, стара повітка, […]...
18. “Маруся” Г. Квітка-Оснвяненки – це Малоросія з її поетичною природою, з її поетичним життям простого народу, з її поетичними звичаями Ів На початок XIX століття скринька української літератури мала в своєму запасі багато високохудожніх драматичних творів, а ось нової прози на той час ще не було. Добре відомо, що повністю охопити всю многогранність суспільного життя може лише епічна проза. Тому поява творів Г. Квітки-Основ’яненки стала продовженням літературного вкладу І. Котляревського и довела зрілість і художню досконалість української мови. Одним з найбільш характерних творів, які доводять спроможність самостійного існування рідної мови […]...
19. Символічний зміст поезії Я. Щоголіва “Листопад” Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів’їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу. Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні пори року, в погожі дні і в негоду. Красу осені показав у поезії “Листопад”. Швидко […]...
20. Народно-релігійні свята й обряди у поезіях Б.-І. Антонича Богдан-Ігор Антонич любив природу, рідний край, він знав і шанував народні звичаї і традиції народу. Все це поет передавав у своїх світлих і життєрадісних віршах. У поезії “Різдво” автор переосмислює біблійну легенду народження Ісуса Христа і говорить, що Бог народився у його краї: Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. А лемки, що здавна живуть у Карпатах, принесли в дарунок круглий місяць, який у долоні Марії мов золотий горіх. […]...
21. Осінній ліс Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим […]...
22. Барви осіннього лісу Барви осіннього лісу Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами. Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з […]...
23. Їхав козак за Дунай Климовський Їхав козак за Дунай Їхав козак за Дунай, Сказав: – Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, Неси та гуляй! – Постій, постій, козаче, – Твоя дівчина плаче, Як ти мене покидаєш, – Тільки подумай! – Білих ручок не ламай, – Ясних очей не стирай, – Мене з війни зі славою – К собі ожидай! – Не хочу я нічого – Тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай! […]...
24. Пасербиця у володіннях пані Метелиці 1. Нещастя, що спіткало пасербицю. 2. На дні криниці. 3. Зустріч із піччю. 4. Допомога яблуні. 5. Знайомство з бабусею. 6. Дівчинка сумує за домівкою....
25. За золотими вікнами зірок… І. Жиленко За золотими вікнами зірок… В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному Києві – безмірність самоти. Там вірші, чай і дим од сигарет. Куди […]...
26. Перший подвиг Микола Обриньба – один з найвідоміших живописців. І особливо цікавила його тема війни. Одна з картин воєнної тематики цього майстра має назву “Перший подвиг”. Теплої осінньої днини хлопчина Андрійко вирішив піти до лісу, щоб назбирати грибів та ягід. Був початок осені, і дерева подекуди вже починали скидати з себе жовте листя. Хлопчик зайшов углиб лісу, де стояла напівтемрява, і лиш де-не-де сонячний промінчик пробивався крізь густе гілля дерев. У лісі […]...
27. Шлях і стежка Шлях і стежка Поруч із лісом біг шлях. А поряд загубилась майже непомітна у траві стежка. Якось стежка і каже шляхові: – Не заздрю я тобі. По тобі автомобілі їздять, люди весь час не дають спокою. А я ось лежу собі у м’якій травичці, ніхто мені не заважає. Як на мене, не те щоб люди велосипедами їздять, а навіть пішки рідко ходять. – А я тобі не заздрю, – відповідає […]...
28. Самотність не вимірюється милями Ти чуєш, як цокає годинник. Я знаю, що чуєш. Не часто це можна зауважити, коли хтось є поряд. Ти самотній… Так, самотність – це коли чуєш, як цокає годинник. Крок за кроком стрілка вимірює милі твоєї самотності. Хоча, самотність не вимірюється милями. Тебе не лякає цей звук, котрий відбивається від порожніх стін і пробиває тебе наскрізь? Ні, тобі не страшно, ти спиш, ти просто чуєш годинник. Ти не любиш самотність, […]...
29. Мій улюблений твір мистецтва – ІІІ варіант III варіант Віктор Михайлович Васнецов – великий російський художник. Його картини переносять нас у світ народних казок, легенд, пісень, билин. Хто ж не знає його дивовижних картин про Івана-царевича та Олену Прекрасну, про чарівний килим, що летить над горами і морями? Кому ж не відома картина, на якій сестричка Оленочка сумує за своїм братиком Іванком? Навколо сумної дівчинки і природа сумує. Опустили віти берізоньки у темну й холодну воду. По […]...
30. Одного разу влітку Одного разу влітку я гостював у свого дядька-лісника. Він ішов із дому рано, повертався пізно. На мої питання, що він робить цілий день у лісі, дядько відповідав: “Роботи вистачає і влітку, й узимку. Охороняю ліс від браконьєрів, беру участь у санітарних вирубках сухих дерев, доглядаю за молодими деревцями. Та чи мало роботи в лісі!” Одного разу дядько повернувся додому раніше звичайного. Він приніс поранене совеня. Я вперше побачив цього птаха […]...
31. Понівечена краса Нешодавно життя дало мені невеличкий урок. Наша родина виїхала на відпочинок до лісу. Був чудовий травневий день. Ми з сестрою бавились, бігаючи по лісу. Аж ось на галявині побачили пахучі конвалії. Ой і гарні ж квітки! Два темно-зелені листочки неначе охороняють ніжні квіточки-дзвоники. Ми одразу ж кинулися зривати цю красу і навіть не зчулися, як зірвали всі квіти на галявині. Потім хутенько побігли похвалитися знахідкою матусі. Але та не зраділа, […]...
32. Зимовий ліс Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім’я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім’я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба. […]...
33. Слово до Ігоря До тебе слово моє, князю мій світлий, чому ж так сталося? Чому не послухав мудрої поради? Адже споконвіку наїрі предки були чутливими до віщувань, ми завжди підкорялися Законам природи, бо ж ми – часточка її. А ти не послухав… Я вдячний тобі за те, що ти цінував мене не лише за співи для воїнів, а за те, що я теж воїн твоєї дружини. Як і ти, ділив я із усіма […]...
34. Стислий письмовий переказ казки “Хатка в березовому лісі” за поданим планом і словником План 1. Хатина в лісі та її мешканці. 2. Наміри вовка та вовчиці. 3. Доброта та дружба перемагають. Словник: давно-давно, коник, цапок, Рябко, дружно, страшний вовк, заховав, побудували, знайшов, розправилися, непереможні. Хатка в березовому лісі Казка Колись давно-давно жили біля лісу дідусь та бабуся. У них були коник, півень, цапок, баран, кізочка та песик Рябко. Жили всі дружно, разом працювали, були веселі та щасливі. Та ось із лісу прийшов страшний […]...
35. Що для мене рідна мова Мова! Ти нескінченна в своєму обсязі, як саме життя. Буйна, бурхлива, заворожуєш мене своєю мелодійністю, кличеш. І я, немов легкий метелик, лечу до тебе, як на вогонь свічки, у твої палкі, гарячі обійми – слова. Бо спочатку було саме слово. І з нього з’явилась ти – мова. А я… я просто вже не можу від тебе нікуди відірватися, бо ти сильна. Більшої сили в світі не існує. А головне – […]...
36. Твір “Їжачок та заєць: зустріч осіннього дня” Осіннього дня ми виїхали до лісу. Був сонячний, але вже холодний день. Навкруги лежало жовте та буре листя. Я присів на галявинці. І враз завмер, бо побачив на відкритому місці руденького зайця! Він сидів просто переді мною! Заєць не відразу мене побачив. Відомо, що ці звірятка добре бачать усе з боків, а прямо перед собою недобачають. В цю секунду листя зашуруділо та з-під нього виліз великій їжак з чорненькою мордочкою […]...
37. Людино, я звертаюсь до тебе Людино, я звертаюсь до тебе Людино! Ти прийшла у цей світ, виконуючи волю Всевишнього. За своїм взірцем і схожим до себе сотворив він тебе. Він наділив тебе своїми рисами, вклав у твою голову розум, щоб ти пізнавала світ. І як люблячий батько простив тобі, коли ти ослухалася його настанов в Едемському саду. Людино, Божа любов до тебе була безмежною, всеосяжною. Та чи ти оцінила велич цієї любові? Твій бунтарський дух […]...
38. Письмовий твір за серією малюнків і самостійно складеним планом План 1. Чекання свята. 2. Морозного ранку до лісу. 3. Несподіванка. 4. Сміх товариша. 5. Лісова пригода. Наближався Новий рік. Нетерпляче чекав його Петрик. До свята він вирішив принести з лісу ялинку. Одного тихого морозного ранку хлопчик тепло вдягнувся, узяв сокиру й вирушив у дорогу. Ліс зустрів його надзвичайною красою. Мовчазною стіною стояли засніжені ялинки. Вони були такі чудові, що Петрик розгубився. Яку ж вибрати? І ось він побачив її. […]...
39. Цитати “Тараса Бульби” Хоч ти мені й батько, а як будеш сміятися, то, їй-Богу, поколоброджу! Вітчизна є те, що шукає душа наша, що миліше для неї всього. Вітчизна моя – ти. Батьку! де ти! чуєш ти все це? – Чую! Що, синку, допомогли тобі твої ляхи? Я тебе породив, я тебе і вб’ю! А повернись-но, синку! Якою ти смішний який! Є ще порох у порохівницях?! Немає уз святіше товариства! Терпи, козаче, – отаман […]...
40. Осінні пісні Поля Верлена Поезію видатного французького поета Поля Верлена визначають як щоденник довгих мандрів його душі в морі життя. Для того, щоб зрозуміти її, треба ознайомитись з життєвим шляхом митця. Сумні осінні пейзажі майже завжди акомпанували почуттям, світобаченню і світосприйняттю Верлена. Його поезія – це лірична сповідь, історія переживань. У першій збірці сонетів автор писав: “… моя душа народилася для жахливих катастроф”. Це пророцтво підтвердилось життям: боротьба за політичну волю, спроба доброго сімейного […]...