Народно-релігійні свята й обряди у поезіях Б.-І. Антонича

Богдан-Ігор Антонич любив природу, рідний край, він знав і шанував народні звичаї і традиції народу. Все це поет передавав у своїх світлих і життєрадісних віршах. У поезії “Різдво” автор переосмислює біблійну легенду народження Ісуса Христа і говорить, що Бог народився у його краї:

Народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі.

А лемки, що здавна живуть у Карпатах, принесли в дарунок круглий місяць, який у долоні Марії мов золотий горіх. Своєю поезією поет говорить, що Бог знаходиться у кожній хаті, у серці кожної людини. У поезії “Коляда” Б.-І.

Антонич говорить про дорогу Божого Дитяти. Люди радіють його народженню, готуються везти його у невідомі світи:

Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть.

Поки що спить дитя безтурботним сном, а поряд плаче-сумує Божа Матір. Вона вже передбачає, який важкий і тернистий шлях чекає на її сина:

Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя. Ідуть сани, плаче Пані, снігом стелиться життя.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Народно-релігійні свята й обряди у поезіях Б.-І. Антонича

Categories: Твори з літератури