Образ гуцула, що протиставляється панночці, оповивається поетичним серпанком. Це помітно при показі його життя, побуту і змалюванні портрета. Гуцул – людина праці, сповнена життєвої енергії і відваги. Він наївно безпосередній і бурхливо чутливий.
Завжди в турботах про господарство, він цілеспрямований, не знає хворобливих реф-лексій, як панночка. Виріс він на свободі, змалку звик до “пишного виду гір” і з природою зжився нерозлучно. Тут він почуває себе повним паном.
Становище “заможного газди” робить його людиною дещо самовпевненою. Зіткнення з людьми цивілізованого світу, які хотіли скривдити його – “одинака, найбагатшого в селі гуцула” – тільки за те, що він зрубав одну смереку, викликає в нього “обурення й погорду” до “жебраків” “отих, що служать”. їхні порядки, їхня мораль для нього не зрозумілі, чужі. Та це обурення так скоро зникло в гуцула, як і народилося, тільки-но він вийшов на волю.
В світорозумінні гуцула є багато наївного, примітивного, але його життя змістовніше й цікавіше, ніж панночки, його характер цільніший, його почуття не витончені, але природно щирі і сильні. Після зустрічі з панночкою він безмежно тужить за “дивною дівчиною”. Але всі його сподівання на зустріч марні.
Між ним і панночкою – ціла безодня. Це люди протилежних світів. )
Змальовуючи в романтичному стилі волелюбне життя гуцульського селянина, оспівуючи красу характеру гордого сина природи, його цільну і поетичну вдачу, письменниця в оповіданні “Природа” виразно продовжує традиції оповідань і повістей Ю. Федьковича, котрий так само, як і Ко-билянська, був переконаний, що селянин морально вище стоїть від пана. Про це він писав у листі до А. Кобилян-ського: “…Я лиш в простім стані щасливим бути можу, бо ще лиш в простім стані добре серце, гонор, поезію найти можна, а інде? – рідко або ніколи” ‘.
Як і Федькович, О. Кобилянська відображає життя верховинця дещо однобоко, прагне підкреслити в ньому насамперед усе поетичне, звертає більшу увагу на його характер, залишає осторонь соціальні моменти гуцульського середовища, в якому, крім поезії, було багато й прози. Це зумовлювалося передусім ідейними завданнями новели “Природа”, які полягали в тому, щоб показати перевагу трудового, близького до природи життя й красу характерів людей, не зіпсованих буржуазною цивілізацією. Тут О. Кобилянська близька до Л. Толстого. Та в засобах зображення гуцульського селянина, творчій манері вона оригінальна.
Для Ю. Федьковича при зображенні людини головними є ситуація, вчинок, поведінка персонажа. Ольга Кобилянська розкриває свого героя через його психологію. Показовий у новелі і сам спосіб викладу подій.
Образ панночки до зустрічі з гуцулом характеризується від автора. В оціночних тропах проявляється негативне ставлення письменниці до героїні. Там же, де йде мова про гуцула, використовується засіб не власне прямої мови. Така структура, при якій персонаж розповідає про себе в третій особі, давала можливість письменниці проникати в психологію героя і правдиво зображувати його почуття, його душу і водночас вільно переходити до діалогів, описів природи, до найрізноманітніших асоціацій. Авторська мова непомітно переходить у своєрідний внутрішній монолог персонажа, що відбиває рівень його свідомості, його чуття.
Новела “Природа” була високо оцінена українською і зарубіжною критикою. О. Маковей, І. Фраико вважали її кращим, справді мистецьким твором письменниці, а відомий чеський літературознавець Гржі Горак відзначав, що в “Природі”, як і в “Битві”, О. Кобилянська “розвиває таку тонкість, а подекуди й таку могутність зображення, таку ліричну поривну силу, що підносить ці малі новели – архітвори – до рівня кращих зразків світової літератури” К І справді, в цій новелі О. Кобилянська виявляє велику силу свого ліричного хисту, уміння творити майстерні, глибоко психологічні картини як при зображенні природи, так і людини.
Ранній період творчості О. Кобилянської свідчить про її наполегливі мистецькі шукання. Випробування сил та уміння в поезії й прозі, в жанрах оповідання й повісті, в різних стильових стихіях – усе це було своєрідною практикою, в процесі якої намічалися, а в повісті “Людина” та новелі “Природа” викристалізувалися деякі риси художнього методу, стилю письменниці. У цей час її найбільше цікавили морально-етичні, психологічні проблеми, що їх вона розв’язувала на матеріалі життя інтелігенції.
Селянська ж тема тільки намічається.
В ранніх її творах людина розглядається в романтичному, морально-психологічному аспекті; всіма діями людини керує власна воля, духовне “я”. Це було насамперед виявом відрази письменниці до пасивності міщанського світу, а також реакцією на містичні ідеї німецького драматурга 3. Вернера, твори якого в домі Кобилянських були своєрідною родинною реліквією2 і кожне з дітей мусило їх читати. З другого боку, тут відбилися прагнення письменниці до активного, діяльного і повноцінного життя.
Художньо освоюючи дійсність, реальне життя з властивими йому суперечностями, О. Кобилянська все більше стикається з питаннями об’єктивної взаємозумовленості внутрішнього світу людини, її вчинків з зовнішнім світом. У “Людині”, “Природі” авторка вже приходить до висновку, що людська особистість з її розумом і пристрастями, моральними почуттями й переживаннями не вільна від навколишнього оточення. Звідси й проблема творення характеру ускладнюється проблемою життєвих обставин, які в повісті “Людина” починають домінувати над персонажем.
Звідси й грунтом для дз’ховних колізій і конфліктів стають реальні взаємини та інтереси людей, інтереси не тільки духовного, загального, але й соціального, часткового порядку. Вчинки персонажів в основному детермінуються. Розкриваючи причинні зв’язки між конкретним суспільним середовищем і людиною як її продуктом, письменниця все ж насамперед творить позитивний психологічний характер, через який утверджує свої ідеї, думки, ідеали.
Соціально-психологічна диференціація оточення тільки намічається. У ранніх повістях та оповіданнях помітне тяжіння О. Коби-лянської до побудови творів на внутрішньому психологічному сюжеті. Усі ці особливості художнього методу “й творчої манери письменниці знайдуть свій розвиток у наступних її творах.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Гуцул людина праці, сповнена життєвої енергії і відваги
Categories: Твори з літератури