Дослідження образа Собакевича

У куті вітальні в Собакевича “стояло пузате горіхове бюро на пребезглуздих чотирьох ногах… Стіл, крісла, стільці – усе було найважчої й неспокійної властивості, – словом, кожний предмет, кожний стілець, здавалося, говорив: “И я теж Собакевич!” . Такий детальний опис меблів символізує повна відсутність людського початку в поміщику. Він вростає в навколишнє оточення, як равлик у свою раковину. Уважний Чичиков установлює “якась дивна подібність”, зв’язок оздоблення житла з хазяїном будинку. Інакше кажучи, характер персонажа

розкривається у всій повноті тільки у світлі навколишнього його предметно-речового мира

Плюшкин намагається почастувати Чичикова “сухарем з паски, що привезла Олександра Степанівна” . Деталь ця аж ніяк не випадкова: вона укрупнюється, тяжіє до поетичного символу. Засушена паска як би символічно підтверджує, що душу Плюшкина ссохлась, зотліла під впливом соціальних, економічних, моральних факторів

У символічний образ виростає знаменита “купа”, купа сміття, що позначає марність, безрезультатність накопиченого багатства. У курну купу в куті кімнати Плюшкин тягне все, що йому попадалося: “жіночу ганчірку, залізний цвях, глиняний черепок”, крадене в зазевавшейся баби цебро… Вінчають цю купу “відламаний шматок дерев’яної лопати й стара підошва чобота” . Така яскрава деталь – свідчення того, що ненаситна скнарість хазяїна дійшла до останньої крайності

Варто пояснити учнем, що в Гоголя з алогізмом описів, з особливою подачею деталей побутової обстановки, матеріального світу, у сфері якого живе герой, зв’язаний гротескний початок. І це зрозуміло. Письменник-Сатирик, створюючи образ, застосовує особливі принципи типізації. Сатиричний персонаж має властивість бути надзвичайно ємним, різко перебільшеним, укрупненим.

Гоголь свідомо загострює, гіперболічно підкреслює в характері персонажа провідні комічні риси з метою найбільш повного виявлення його сутності. Безглуздість, незвичайність поводження вульгарного героя, абсурдність речей, що оточують його й мають над ним необмежену владу, виступають проявом гротескності дійсності як її атрибута

Так, розкриваючи сутність Манилова, автор показав не тільки “приємність” обходження, дозвільну мрійність, дурне прожектерство, чутливість, але й безликість, аморфність цього персонажа, конкретні ознаки збідніння його душі, чудність, майже фантастичність укладу його життя

Гротескний, абсурдний початок у маєток Коробочки проявляється й у надлишку господарства, майже не керованому власницею, відчутної стихії буття, і в безглуздій взаємодії предметів, речей, і в приготовленій для Павла Івановича постелі, “яка була майже до стелі” , і в тім достатку страв, якими Коробка вирішила “піддобрити” нежданого гостя у відповідь на його обіцянку щодо “казенних підрядів” , і в такій деталі, як деренчливий “досить дивний екіпаж”, у якому поміщиця приїжджає в місто, екіпаж нарочито перебільшених розмірів, схожий на “толстощекий опуклий кавун, поставлений на колеса” , переповнений різними подушками й напханий усякою їжею…

Безглуздість поводження Ноздрева, безглуздість його дій, запитів нерідко одержують майже гротескне вираження. У властивому Гоголю стилі дається комічне перерахування контрастних і проте об’єднаних предметів : “хомутів, курильних свічок, хусток для няньки, жеребця, ізюму, срібний рукомийник, голландського полотна, крупитчатой борошна, тютюну, пістолетів, оселедців, картин, точильний інструмент, горщиків, сапогов, фаянсову посуд”…. Настільки ж комічний опис ноздревского обіду: “…дещо й пригоріло, дещо й зовсім не зварилося. Видно, що кухар керувався більше якимось вдохновеньем і клав перше, що попадалося під руку: чи стояв біля нього перець – він сипав перець, чи капуста попалася – сунув капусту, пичкал молоко, шинку, горох, – словом, катай-валяй”… .





Дослідження образа Собакевича

Categories: Твори з літератури