ДОМОСТРОЙ – анонімний пам’ятник середньовічної літератури, результат тривалої колективної творчості, що відбив подання про ідеальний господарстві, сімейному житті й етичних нормах християнського суспільства. В основі тексту Д. лежить трохи традиційних для середньовіччя жанрів: повчання “від батька до сина”, відомі на Русі з XІ в.; стислі до афоризмів моральні сентенції “святих батько, како жити Християном”, спочатку перекладні, що ввійшли до складу збірників морального змісту типу Измарагда ; різного роду середньовічні “обиходники”, які визначали порядок і чин, наприклад, монастирського служіння.
Великий вплив на створення тексту Д. зробили сучасні йому західноєвропейські “домострой”, що сходять до найдавніших текстів такого типу, “Політики” Аристотеля), що издавались на латинській, німецькій і польській мовах в Італії, Франції, Німеччині й особливо Польщі. Первісний текст Д. містив і багато хто “картинки з натури” – міські оповідання простонародного типу, характерні для демократичного середовища більших міст. У результаті пам’ятник відбив типову для середньовічної Європи атмосферу, зовсім не орієнтовану винятково на російські форми суспільного й сімейного життя, як іноді затверджують, віра й господарство в ті часи придушували собою національне й державне. Ієрархія у відносинах між людьми й точне дотримання певних циклів в організації життєвих процесів – теж важлива риса середньовічного побуту, і в цьому змісті Д. є типовим добутком свого часу; він регламентує те, що до нього мало відомі ступені волі, тобто особисті відносини людини із близькими йому людьми. Багато рекомендацій Д. винесені з повчань, переведених на слов’янську мову давно, звідси й архаїчна форма вираження, наприклад, у мотивах, засуджуваних нами сьогодні ; в оригінальних частинах пам’ятника відношення до тих же темам може бути іншим
Д.- пам’ятник повчальної літератури, оповідальний елемент у ньому підпорядкований повчальним цілям повчання; кожне положення аргументується посиланнями на освячені традицією зразкові тексти Священного писання й батьків церкви. Прагматичний характер викладу націлений у Д. насамперед на подачу інформації під оцінюючим кутом зору Писання. Тут немає навмисної творчості, як немає й свідомого використання поетичних або ораторських прийомів, цілком замінних засобами самої мови, одночасно й образного, синкретически багатозначного, і традиційні книжкові штампи, що використає; саме в Д. уперше з’являються важливі терміни, що розмежовують рівні моральних понять. Важливо також, що первісний текст Д. створювався в Новгороді, тобто є породженням самої демократичної й соціально вільної по тимі часам території Русі. Д.- не просто “економія” , він проникнуть моральними характеристиками у відносинах між людьми, які становлять населення Будинку, а словом “государ” одночасно позначається й “хазяїн” держави, і вождь суспільства, і владика будинку
Д.- збірник текучого складу, багато хто його списки відрізняються друг від друга, становлячи три редакції й кілька типів. Перша редакція Д. складена в Новгороді наприкінці XV в., друга була значно перероблена вихідцем з Новгорода, згодом впливовим співробітником молодого царя Івана ІV Васильовича, благовіщенським протопопом Сильвестром. Останній додав до своєї редакції особисте звертання до сина Анфиму, свого роду короткий конспект Д. , що також існував у самостійних списках, частково перероблених. Третя редакція – контамінація двох основних з різними частками додаваннями
Три основні частини становлять Д. всіх редакцій; вони послідовно викладають правила гуртожитку у відношенні “духовної будови” , “мирської будови” і “будинкової будови” , з можливими доповненнями, наприклад “Чином весільним”. Не знання, зв’язує звичайно з інформацією, цікавить автора й читача Д., а порядок ведення справ, статечність, тобто послідовність у відношенні до основного й головному в рамках домашнього житія. Не знати, а відати слід Будинок
Д. входив у коло пам’ятників епохи московського збирання й заповнював урядом домашнього побуту такі книги, як Стоглав, Четьи Мінеї, літопису й ін. Релігійне, прирівняне в них до державного, тут як би спускається з небесних висот, досягаючи найпершого осередку – сім’ї, тим самим підкреслюючи значення сім’ї як основи й суспільства, і держави
Недолік Д. у його змістовної завершенности. У своїх рекомендаціях він досяг межі й не здатний був розвиватися як текст. При цьому він весь – у минулому, замкнуть на той побут, з якого й був “знятий” як зразок праведного житія в миру.
Це регламент приватного й особистого побуту, представлений як доповнення до церковного і цивільним законам свого часу, тобто важлива частина загальної системи тодішніх понять про закон і правду. Але як би не були погані або прекрасні окремі його ради, все-таки Д. не відбиття діючих у житті норм, а літературний пам’ятник свого часу
Изд.: О р л о в О. С. Домострой по Коншинскому списку й подібним//ЧОИДР-1908- Кн 2-З 1-104, 105-172; 1910- Кн 1- З І-ІV, 1-140, Домострой / Подг. тексту, переклад і ком. В. В. Колесова//ПЛДР. Середина XVІ века-м, 1985.-З 70-173, 580-586, Домострой-М, 1991, Домострой.-Спб, 1992
Літ.: Кизеветтер А. А. Історичні нариси – М, 1912- З 3-59, Ключевский В. О. Нариси й мовлення – Другий збірник статей – М, 1913-З 216-247; Орлів О. С. Домострой Исследование-М, 1917-4 1, Буланин Д. М., Колесов В. В. Сильвестр//Словник книгарів – Ч 2, вип 2 – З 323-333
В. В. Колесов
(1 votes, average: 5,00 out of 5)ДОМОСТРОЙ – анонімний пам’ятник середньовічної літератури
Categories: Твори з літератури