Ліричний відступ – особливість композиції у літературно-художньому творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Ліричні відступи мають на меті допомогти читачеві усвідомити ідейний зміст літературного твору, а також своїми філософськими узагальненнями життєво важливих явищ сприяють осмисленню сутнісних основ буття, соціально-історичних і морально-етичних проблем. Так, у “Мертвих
Тип – образ-персонаж, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації. Це зумовлено тим, що людина формується як особистість у конкретному мікро – і макросередовищі. У спілкуванні з різними соціальними групами, в розмаїтих видах діяльності, активно входячи в середовище, пристосовуючись до нього і водночас видозмінюючи його, вона стає типовим представником групи, класу, нації, свого часу. Письменник, маючи за приклад реальних людей, за допомогою творчої уяви, перевтілення, асоціативного мислення витворює постаті-персонажі, які й постають у художньому творі як індивідуальні типи.
Так, образи Онєгіна і Печоріна можна трактувати як різновиди одного літературного типу – типу “зайвих людей”; разом з тим кожен з них є типовим представником свого часу – відповідно 20-х і 30-х років XІX ст. Персонажі “Мертвих душ” створені М. Гоголем як типи російської соціальної дійсності, але водночас у кожному з них типізується певна загальнолюдська риса: Манілов – безплідна мрійливість; Коробочка – тупість і невігластво; Ноздрьов – крутійство і хамство; Плюшкін – скупість у її крайній формі тощо.
Роман-поема – термін, що позначає особливий жанр у літературі, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам. Інколи цей термін вживають стосовно епічних творів у віршованій формі. Романом-поемою можна вважати “Мертві душі” М. Гоголя, хоча сам автор, даючи жанрове визначення творові, наголошував, що це – “поема”. Тут має місце розгорнута епічна розповідь з характерними для неї епізодністю та деталізованою описовістю, а підкреслена акторська активність надає творові емоційно-експресивної забарвленості.
Магічний реалізм – поняття, що виникло в літературознавстві XX ст. на позначення таких мистецьких явищ, де художній світ будується не за принципом “повторення”, наслідування наявної реальної дійсності, а твориться шляхом моделювання письменником “нового” світу, в якому поєднуються два паралельні світи – дійсний та ірреальний, фантастичний. Витоки цього явища – у середньовічному лицарському романі ХІУ-ХУ ст., який, у свою чергу, сягав глибин міфотворчої народнопоетичної свідомості. Елементи магічного реалізму знаходимо в творчості М. Гоголя. Особливого поширення магічний реалізм набув у літературі XX ст. – творчість Ф. Кафки, Г. Гарсіа Маркеса, X. Кортасара та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- Види комічного – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Види комічного ГУМОР – різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні. На відміну від – сатири, яка відзначається заперечним пафосом, гумор не заперечує зображуване, а піддає осміянню лише певні його сторони. Гумор властивий багатьом жанрам українського фольклору. Майстри гумору – І. Котляревський, М. Гоголь, Л. Глібов, С. Руданський, Остап Вишня, С. Олійник, П. Глазовий та ін. ІРОНІЯ – один із різновидів комічного, прихована насмішка або стилістичний прийом, […]...
- Теорія літератури. Поняття про сонет Сонет ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів на початку сонета із перехресним римуванням, які розкривають тему сонета, і двох тривіршів, що містять висновок твору. Сонет завжди має чотирнадцять рядків. Решту правил написання сонета поети інколи не дотримуються. Безліч дискусій викликає генезис сонета. Можливо, він був окремим рядком у провансальській ліриці і входив до складу кансони трубадура. […]...
- Роди і види літератури – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Роди і види літератури ЕПОС – один із трьох основних родів літератури, поряд із лірикою та драмою. Епос передбачає зображення зовнішніх щодо автора явищ життя. Автор виступає в ролі стороннього спостерігача, що дозволяє йому широко змальовувати дійсність у часі й просторі, глибоко розкривати внутрішній світ персонажів. Основні епічні жанри сучасної літератури – оповідання, повість, роман, новела, нарис. До епосу належать також фольклорні жанри – казка, легенда, билина, історична […]...
- Теорія віршування – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Теорія віршування СИСТЕМИ ВІРШУВАННЯ – способи написання віршів, які залежать від фонетичних особливостей національної мови. За способом творення ритму вірша розрізняють чотири основні системи віршування: метричне, тонічне, силабічне і силабо-тонічне. . В сучасній українській поезії переважає силабо-тонічна система, хоч використовуються й різні форми тонічної. МЕТРИЧНЕ ВІРШУВАННЯ – система віршування, характерна для мов, у яких є короткі й довгі голосні. Ритм у вірші створюється правильним чергуванням стоп, що складаються […]...
- Тропи – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Тропи ЕПІТЕТ – художнє означення певних особливостей зображуваного предмета. У ролі епітета виступають прикметники, прислівники, іменники, дієприслівники. Розрізняють зорові епітети, слухові, нюхові, метафоричні, постійні. Епітет як художнє означення слід відрізняти від логічного означення, котре відбиває основний, загальнозначущий зміст предмета, тоді як художнє означення – лише певну індивідуальну властивість його з погляду автора: біла крейда – срібна крейда; цегляна хата – весела хата. ПОРІВНЯННЯ – вид тропу, уподібнення одного […]...
- Поетичний синтаксис – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Поетичний синтаксис ІНВЕРСІЯ – одна з фігур поетичної мови, порушення традиційного порядку слів у реченні з метою виділення найзначущого слова. Наприклад: “Врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти” . Підмет фашисти поставлено в кінець речення, щоб підкреслити злочинність їхніх дій. ТАВТОЛОГІЯ – повторення тотожних за значенням слів з метою посилення емоційності і ритмічності мови. Часто зустрічається в народній поезії. Іде багач, іде дукач – п’ян валяється, Із […]...
- Композиція художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Композиція художнього твору КОМПОЗИЦІЯ – побудова літературного твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину і сприяє виявленню головної ідеї. Розрізняють зовнішні елементи композиції – поділ твору на частини і внутрішні – групування і розстановку персонажів. Іноді в значенні композиції вживається термін архітектоніка. СЮЖЕТ – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету […]...
- Зміст і форма художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Зміст і форма художнього твору ОБРАЗ – форма пізнання реальної дійсності в літературі та мистецтві. Для науки характерна інша форма – понятійна. На відміну від поняття, що сприймається розумом, образ діє і на органи чуття, оскільки в ньому предмет зображення постає в кон-кретно-чуттєвій формі. Образ – конкретна і водночас узагальнена картина, яка створена за допомогою вимислу і має естетичне значення. Відтворюючи життя, письменник втілює свої ідеали в образи, […]...
- Теорія пітератури: Роман Роман – епічний твір, у якому оповідь зосереджується на долі окремої особистості у процесі її становлення і розвитку, що розгортається у художньому просторі і часі. Роман представляє індивідуальне та суспільне життя як відносно самостійні стихії, що не вичерпують і не поглинають одне одного, і саме в цьому полягає визначальна особливість його жанрового змісту. Історія індивідуальної долі, що обумовлена саме цією “самостійністю”, набуває загального змісту. Разом з тим доля героя роману, […]...
- Теорія Раскольникова і її розвінчання у романі “Злочин і покарання” Теорія Раскольникова носить певний відбиток часу. Його ідея про “право сильного” відбивала деякої думки нігілізму – світогляду, популярного в 60-иі роки 19 століття. Головний герой багато часу міркує над історією життя людства. Висновки його зводяться до того, що прогрес здійснюється найчастіше на чьих-нибудь стражданнях Розкольників уважає, що люди являють собою “дві категорії”. Перші – “тварини тремтячі”, саме вони приймають на себе роль страждаючих і покірливих. Інші – “сильні миру цього”, […]...
- Ліричний початок у поезії Пушкіна Почуття самітності й щиросердечної туги, що володіло Пушкіним у перший період південного посилання, знаходить своє адекватне вираження в образі самотнього листка, що тріпотить під осіннім вітром на облетілому дереві: Так, пізнім хладом уражений, Як бури чутний зимовий свист, Один на гілці оголеної Тріпотить запізнілий аркуш! Цей зрительно відчутний образ підсилюється тонким звуковим інструментуванням, що викликає почуттєве слуховое подання про пронизуючий свист холодного зимового вітру, у поривах якого тріпотить самотній аркуш: […]...
- Філософія Гегеля як теорія культури Філософія Гегеля зробила значний вплив на культуру Нового часу. Тому й почнемо з XVІІІ ст., з німецького філософа Г. В. Ф. Гегеля, представника німецької класичної філософії. Саме він по-новому розглянув культуру, розум і людину. Гегель, спираючись на ідеї Просвітництва, де культуру вважали реалізацією людського розуму, розглядає культуру як реалізацію розуму, але це вже Світовий розум або Світовий дух. Все, що робить людина, є втіленням цілей Світового духу, який диригує історією. […]...
- Ліричний герой “Книги пісень” Г. Гейне Злам XVІІІ–XІX ст. позначився появою нового літературного напряму – романтизму. Він приніс із собою і нового героя: мрійника, ідеаліста, що переживає тяжке розчарування, самотнього мандрівника, вигнанця. Романтичний герой здатен на глибокі почуття, душевні поривання, палкі пристрасті. Всі ці риси нового героя знайшли яскраве втілення у поезіях німецького романтика Г. Гейне. Світову славу Г. Гейне принесла збірка “Книга пісень” , до якої ввійшли вірші 1816-1827 pp. Вона складається з чотирьох циклів: […]...
- Ліричний герой поетичної драми “Зів’яле листя” Івана Франка Поетична драма “Зів’яле листя” побачила світ 1896 року. До неї ввійшла інтимна поезія, що створювалася впродовж попередніх десяти років і певною мірою відбивала віддалені в часі моменти особистого життя автора. Водночас твори книжки є глибоким аналізом найінтимніших почуттів і переживань людини взагалі, що єднає Франкову збірку з аналогічними творами всесвітньої поезії – сонетами Данте й Петрарки, лірикою Гейне й Шевченка. Перевидаючи збірку в 1911 р., Франко зазначив, що “Зів’яле листя” […]...
- Теорія Родіона Раскольникова і її катастрофа Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Роман “Злочин і покарання” був задуманий Ф. М. Достоєвським ще в період його перебування на каторзі. Тоді він називався “П’януваті”, але поступово задум роману трансформувався у “психологічний звіт одного злочину”. Сам Достоєвський у листі до видавця М. І. Каткова чітко перекаже сюжет майбутнього добутку: “Парубок, виключений зі студентів університету і живучий у крайній бідності…піддавшись деяким дивним незакінченим ідеям… зважився разом вийти […]...
- Ліричний герой Лєрмонтова Події духовного життя цікавлять поета в момент їх звершення, а не постфактум. Його хвилює сам механізм внутрішнього руху. Ліричний герой всього Лєрмонтовського творчості гранично близький автору, в його портреті укладені всі сутнісні буттєві конфлікти, все, що в житті автора не випадково, але є фактом долі. Всьому внутрішнього строю Лєрмонтова глибоко відповідає бунтарський, байронівський романтизм – з тим культом таємницею обраності особистості, високої долі, боротьби з роком, тяги до світу і […]...
- Візантійська теорія образу Теорію образу, ікони було розроблено Іоанном-Мансуром Дамаським. Полемізуючи з іконоборцями, які, посилаючись на біблійну заповідь “Не сотвори себе кумира”, вважали, що Бога – Абсолют – не можна уявити собі в будь-якому вигляді і тому відхиляли саму можливість створення ікони і поклоніння їй, Іоанн-Мансур Дамаський наполягав на необхідності створення і шанування ікон. “Не можна відтворити красу Бога, бо ніколи земна краса не зможе передати божественну досконалість; безтілесний, незримий священний образ можна […]...
- Теорія Родіона Раскольникова: “тварини тремтячі” і “право що мають” Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Ф. М. Достоєвський – великий російський письменник, неперевершений художник-реаліст, анатом людської душі, жагучий поборник ідей гуманізму і справедливості. Говорячи про незаперечну геніальність Достоєвського, М. Горький порівнював його по силі зображальності і таланту із Шекспіром. Його романи відрізняються пильним інтересом до інтелектуального і психологічного життя героїв, розкриттям складної і суперечливої свідомості людини. Роман Ф. М. .Достоєвського “Злочин і покарання” – це добуток, […]...
- Ліричний герой поезії Р. М. Рільке Ліричний герой поезії Р. М. Рільке І. Імпресіоністський напрям поезії Р. М. Рільке. ІІ. Подорож у себе. центром стає внутрішній світ ліричного героя, який розкривається через сни і мрії. Назва другої збірки, яка вийшла у перекладі російською під назвою “Адвент”, промовляє сама за себе. Адвент походить від латинського adventіcus – чужий, зайшлий. Його герой почувається на зламі часу в очікуванні нових подій – кохання, Різдва, повороту у творчості.) ІІІ. Ліричний […]...
- Ліричний герой В. А. Жуковського В. А. Жуковський по праву вважається одним з найяскравіших російських поетів-сентименталистов, розвинули цей літературний метод в ліриці до величних масштабів і забезпечили плавний і закономірний перехід до романтизму. Ранні вірші поета пройняті сентиментальними настроями, в пізніх ж можна-знайти характерні для романтизму теми й образи. Разом з тематикою, проблематикою і загальним настроєм віршів Жуковського еволюціонував і образ ліричного героя, тобто образ автора або людини, від імені якого ведеться розповідь, того, чиїми […]...
- Ліричний герой у добутках російських поетів Рання лірика Пушкіна, передаючи, переживання самого поета, у той же час створює образ не тільки геніального юнака поета, але типового представника передової дворянської молоді того часу, що виростав і духовно формировались у розпеченій атмосфері перед грудневою дійсності Поезія ж Лєрмонтова, при надлежаще його вже до наступній за пушкінській епосі російського життя, малює яскравий у своїй конкретності й узагальненості образ людини, що духовно формировались у похмурій обстановці грудневої реакції й не […]...
- Згубна теорія “Надлюдини’ у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є своєрідною проекцією майбутнього людства, якщо воно не усвідомить справжніх законів, які керують світом. Підтвердженням цієї думки може служити вся історія двадцятого століття, одного з найкривавіших та жорстокіших століть. Звісно, що життя кожної людини – це найцінніша коштовність, кожна війна має жертви, але число жертв, які загинули в оголошених та неоголошених війнах минулого століття, перевищила найсміливіші прогнози. Чому так сталося? В першу чергу, через […]...
- Ліричний герой у добутках Н. А. Некрасова Іди у вогонь за честь Вітчизни, За з любов… Н. А. Некрасов Микола Олексійович Некрасов – це ціла епоха в російській літературі. Більше того, російська культура й громадське життя другої половини XІX століття не можуть бути зрозумілі без його творчості. “Не принижуючи ні на хвилину, – писав А. В. Луначарський, – ні великих вівтарів Пушкіна й Лєрмонтова, ні більше скромних, але прекрасних пам’ятників Тютчева, Фета й інших, ми завжди говоримо: […]...
- Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття 1. Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття. У цей період відбувається гострий конфлікт між протилежними тенденціями. Загальний художній занепад проявляється вже у творчості письменників-натуралістів. .До 60-70 років відноситься виникнення імпресіонізму у Франції, згодом в Німеччині та інших країнах. . Першими власне декадентськими течіями є символізм, батьківщиною якого була Франція 70-80 рр, і естетизм, що оформився в Англії 90-х. Естетизм – течія, якій притаманний культ витонченої краси. Його […]...
- Ода ліричний жанр Шкільний твір на тему “На день сходження на всеросійський престол її величності государині імператриці Єлизавети Петрівни 1747 року” – зразок урочистої оди в Росії XVІІІ в. Ода – ліричний жанр. У ній, за словами Тредьяковського, “описується… матерія шляхетна, важлива, рідко – ніжна й приємна в мовленнях”. Її джерела – хорова лірика стародавніх греків. Створювалися врочисті оди, що славили велику подію або великого героя по імені давньогрецького поета Анакреона, що оспівував […]...
- Ліричний герой Блока Блоку – вірте. Це справжній – Волею божою – поет і людина Безстрашної щирості. М. Горький Вірші справжнього поета є його щоденником, відбитком думок людини в момент створення чергового шедевра. Адже будь-який вірш щирого поета – Це Шедевр. Його дуже важко написати так, щоб він не відповідав стану творця. У свої вірші поет вкладає всю душу. І бути поетом – особливий дар. Потрібно уміти висловити стан душі і почуття словами, […]...
- Ліричний герой Дж. Байрона Джордж Гордон Байрон був романтиком і в творчості, і в своєму житті. Його рід був дуже давнім, він мав у родоводі ще англійських і шотландських королів, але англійська буржуазна революція XVII століття призвела до занепаду роду. Все це сформувало особистість поета і теми його творчості. Поему “Паломництво Чайльд Гарольда” написано у вигляді щоденника, який ведуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає […]...
- Ліричний герой поезії А. Фета “Кто не в состоянии броситься с седьмого этажа вниз головой с непоколебимой верой в то, что он воспарит по воздуху, тот не лирик”. Ці дивні слова належать Афанасію Фету, і вони, ймовірно, розповідають про того, від чийого імені ллються вірші поета – іноді як мед, а то як струмок у лісовій гущавині, а то як кров з розтятого серця. Сутність цього героя – любов. “Любить есть действие – не состоянье”. […]...
- Ліричний мир А. А. Ахматовій І все-таки довідаються голос мій. І все-таки йому знову повірять. А. А. Ахматова. Її вважали досконалістю. Її віршами зачитувалися. Її горбоносий, дивно гармонічний профіль викликав порівняння з античною скульптурою. На схилі віку вона стала почесним доктором наук Оксфорда. Ім’я цієї жінки – Ганна Ахматова. “Ахматова – жасминовий кущ, обвуглений туманом сірим”, – так сказали про неї сучасники. За твердженням самої поетеси, величезний вплив на неї зробили Олександр Пушкін і Бенджамін […]...
- Ліричний світ А. А. Ахматової И все-таки узнают голос мой. И все-таки ему опять поверят. А. Ахматова Ім’я Анни Ахматової за силою свого дарування, майстерності і таланту стоїть поруч з іменами геніальних поетів XX століття. Читачеві імпонує афористична стислість, опукла промовистість лірики Ахматової, які переконливо розкривають в її позбавлених тіні прикрашення віршах великий поетичний талант і сильний ліричний характер. На рубежі двох століть народилася велика російська поетеса Анна Андріївна Ахматова. Вірніше, великий російський поет, тому […]...
- Ліричний герой Джорджа Байрона Джордж Гордон Байрон був романтиком і в творчості, і в своєму житті. Його рід був дуже давнім, що мав у родоводі ще англійських і шотландських королів, але англійська буржуазна революція XVII століття призвела до занепаду роду. Все це сформувало особистість поета і теми його творчості. Поему “Паломництво Чайльд Гарольда” написано у вигляді щоденника, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає […]...
- Ліричний герой у творчості А. А. Ахматової А. А. Ахматова посідає виняткове місце в російській поезії XX століття. Сучасниця великих поетів періоду так званого срібного століття, вона коштує набагато вище багатьох з них. У чому причина настільки дивної сили віршів Анни Ахматової? На мій погляд, в той сумбурне і страшний час, у який випало жити поетесі, в той момент, коли багато чого необхідно було переосмислити і оцінити по-новому, іменне в такі моменти історії найбільш глибоко відчути всю […]...
- Ліричний погляд на природу у романі “Герой нашого часу” Однак глибокий психологізм роману – всебічне розкриття характерів визначає основне призначення пейзажу як засобу художнього відображення внутрішнього миру персонажів. У відношенні до природи проявляється теперішня, глибинна суть людської натури Наприклад, ми відзначаємо ліричний погляд на природу подорожуючого офіцера, якого розчулює “серед цього мертвого сну природи фиркання втомленої поштової трійки й нерівне побрякивание дзвіночка” і заворожують “чарівні картини” східної природи. Зовсім іншої – досвідчений, небагато втомлений – погляд у Максима Максимича. […]...
- Ліричний герой ранньої лірики Маяковського Минулий XX століття було століттям колосальних суспільних протиріч і потрясінь. Кожне століття має потребу у власному поеті, що зробив би “біль часів своею собственною болем”. Таким поетом свого часу був Маяковський; з його потужної, що владно ввійшла в нашу свідомість і літературу поезією зв’язана дуже багато чого. Він перший, використовуючи свій незвичайний ритм, з’єднав політику й лірику. Вся його любов до людини вилилася в потужний струмінь нового мистецтва. У поемі […]...
- Ліричний герой у поезії Ліни Костенко Чомусь найбільше нас цікавить інтимна лірика поетів. Мабуть, тому, що такі поезії дозволяють зазирнути у внутрішній світ іншої людини – ліричного героя, приміряти його до себе, вибрати те, що хвилює, що схоже на наше життя. До речі, слід уточнити для тих, хто проминув увагою уроки літератури, що інтимна лірика – це не тільки вічне кохання, зітхання і страждання, це все, що стосується внутрішнього світу людини, її думок про вічне, наболіле, […]...
- “Пісня над піснями” Шолом-Алейхема – ліричний і символічний роман про кохання Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово “роман” і як художній твір, і як історію кохання. У “Пісні над піснями”, як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. “Юнацький роман” Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, […]...
- Роди і види літератури ЕПОС – один із трьох основних родів літератури, поряд із лірикою та драмою. Епос передбачає зображення зовнішніх щодо автора явищ життя. Автор виступає в ролі стороннього спостерігача, що дозволяє йому широко змальовувати дійсність у часі й просторі, глибоко розкривати внутрішній світ персонажів. Основні епічні жанри сучасної літератури – оповідання, повість, роман, новела, нарис. До епосу належать також фольклорні жанри – казка, легенда, билина, історична пісня тощо. НОВЕЛА – невеликий розповідний […]...
- Ліричний герой у лірику Некрасова Кожний час народжує свого поета. У другій половині минулого століття не було поета популярніше, ніж Н. А. Некрасов. Він не тільки співчував народу, але ототожнював себе із селянською Росією, потрясав серця сучасників картинами рабства й убогості, нотами щирого гіркого покаяння. В одному зі своїх виступів про Пушкіна Достоєвський говорив про “всесвітню чуйність” поета, що вмів почувати чуже, як своє. Те ж можна сказати й про Н. А. Некрасова. Тим більше, […]...
- Ліричний герой О. Блока Ліричний герой Блока – це постійно мінлива людина, ведена спрагою пізнання істини, що віддається сповна почуттю кохання і прекрасного. У поезії Олександра Блока – живий, яскравий характер самого поета. Ліричний герой Блока проходить через усе, що випробував сам поет. Це спрага життя і зневіра, зльоти і розчарування, віра і спустошеність… Ранні вірші О. Блока повні романтики і оптимізму. Шлях раннього Блока безтурботний. Поет не думає про те, що що-небудь може […]...
- Ліричний герой поезії С. Єсеніна Ви ніколи не замислювалися над тим, як народжується поет? Що стає поштовхом, яке пробуджує в його свідомості творчі думи? Кожен має право думати по-своєму. Для кого-то джерелом творчості може стати радісне здивування перед відкриттям нового, незвіданого світу або почуття співчуття прикрощів людським, а може, нарешті, все початися з душі, розхристаній назустріч всім “вражень буття”, і прагнення не просто донести до читача почуття радості, а передати, заразити його відчуттям повноти і […]...
- Епопея “Людська комедія”: універсальність задуму, основні принципи побудови
- Вчителько моя, я тобі уклоняюсь
Categories: Твори з літератури