Точна дата створення анонімного твору невідома. Більшість дослідників відносять появу “Слова” в Києво-Чернігівської Русі до часу між 1185 р. і 90-ми роками. XІІ “Шв. Численні спроби атрибуції та визначення жанру пам’ятника не привели до однозначних результатів. Єдиний список “Слова” Був виявлений у складі збірника, придбаного графом А. І. Мусіним-Пушкіним у архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоїла Биковського в кінці XVІІІ “Шв.
У 1796 р. була знята писарська копія в дар Катерині ІІ. Вперше “Слово” опубліковано
І. С. був одружений на дочці Ярослава Володимировича Галицького. Після смерті старшого брата став держітелем Новгород-Північ-ської землі. Подібно дідові, вдаємося у міжусобицях до допомоги половців, у 1181 р. в союзі з ханами Кончаком і Кобяком брав участь у боротьбі князів на стороні Святослава Всеволодовича. Не приєднався до коаліційної походу під проводом цього київського князя, а пішов на половців в оточенні найближчих родичів. Поетичним відгуком на цей трагічний похід і стало “Слово”.
Необачна експедиція І. С. завершилася небувалим поразкою росіян і полоном всіх князів, що послідували за І. С. . На початку походу, що відбувся в квітні 1185 р., ніщо не віщувало біди. Але 1 травня, коли дружини заглибилися в степу, сталося сонячне затемнення. Астральні явища оцінювалися на Русі як передвістя біди, їм надавалося провіденціальне значення. І. С. вирішує продовжити рух, бажання слави “йому знамення заступи”.
У першому бою з половцями росіяни здобули перемогу, захопили багату здобич. Однак у другій битві на березі Каяли, що тривала три дні, були вщент розбиті об’єднаними силами багатьох ханів. Опинившись в полоні у свого недавнього союзника і свата Кончака, І. С. користувався відносною свободою і незабаром зумів втекти на Русь з допомогою половця на ім’я Овлур, після чого опинився в Києві.
Подальша доля І. С. не знайшла відображення в “Слові”. З літописів відомо, що в 1198 р. він став чернігівським князем. Помер у грудні 1202 Трагічна доля трьох його синів: в 1211 р. Роман, Святослав і Ростислав, які потерпіли невдачу в боротьбі за володіння Галицьким князівством, були повішені галицькими боярами. “Слово” малює І. С. мужнім воїном. І хоча князь не показаний в бою, відчайдушна хоробрість героя і всіх Ольговичів неодноразово підкреслюється автором: “хоробрий Святославич”, “Олегове хоробре гніздо”, “хоробрий полк”, “хоробрі русичі” .
Навіть в “золотому слові” Святослава Всеволодовича, де київський князь картає І. С. за те, що той звів нанівець його зусилля по боротьбі зі степом, міститься визнання відваги учасників сепаратного походу: “Ваю хоробра серця в’жестоцем’ харалузе скута, а в буесті загартована”. Великий князь закликає помститися за рани І. С. Симпатія автора до І. С., “іже істягну ум “силою своєю і погостріше серця свого мужністю”, безумовна. У фатальні хвилини затемнення І. С. з непохитністю каже воїнам: “Луце ж’б Потягу бити, неже полонених бити… хощу главу свою прикладіть, а любо Іспітіе шеломомь Дону”. Особливу роль у характеристиці князя грає мотив братолюбства, ніжної прихильності його ко Всеволоду.
Разом з тим автор “Слова” засуджує недалекоглядність І. С. Жага слави приводить героя до трагічних змін у долі: князь пересів “із’ сідла злата, а в сідло кощіево” . Своїм вчинком князь відкрив дорогу на Русь новим набігам, пробудив горі, біду і “підступність”, які приспав Святослав Київський.
Поразка І. С. – привід для поетичних роздумів автора про всієї Руської землі, яку роздирають феодальною роздробленістю: “І начяша князі про мале” се велике “мл’віті, а самі на собі крамолу коваті”. Автор закликає князів до єднання. “Кают” І. С. і представники навколишніх народів, “німці, венедіци, Греції та моравами”, сама природа противиться намірам князя, попереджає його. Так, спираючись на народнопоетичній традиції, творець “Слова” показує всю згубність вчинків новгород-сіверського князя. У результаті поразки всі обійнято сумом, туга розлилася по Руській землі, “в’стона бо, братіє, Киевь тугою, а Чернігов’ напастьмі”, “нічіть трава жало-щами, а древо з тугою до землі схилилося”. Але коли І. С. біжить з полону, все змінюється.
На зміну печалі приходить радість, а сили природи допомагають йому, бог вказує втікачеві шлях додому. Настільки ж контрастна і світлова образність. Темрява затемнення, чорні хмари загрози, морок поразки змінюються в образному ладі пам’ятника світлом, коли І. С. виявляється на волі: “Сонце світиться на небесах, – Ігор князь в’Руської землі”.
Фінал “Слова” радісний. Автор славить І. С. та учасників походу. За два століття, які минули з моменту опублікування пам’ятника, “Слово” породила величезну дослідницьку та науково-популярну літературу. Виникла особлива галузь гуманітарного знання. Труднощі вивчення і коментування тексту “Слова” проявилися в неоднозначному тлумаченні образу головного героя.
Одні дослідники оцінюють І. С. як полум’яного патріота, інші – показують всю складність і суперечливість прагнень князя. Так, Д. С. Лихачов вважає, що І. С., діючи у згоді з усіма російськими князями, рішуче пориває зі своїми недавніми союзниками половцями. Б. А. Рибаков ж робить більший акцент на егоїстичної природи вчинків князя.
Крім “Слова” події походу 1185 і доля І. С. відображені в традиційних літописних повістях. Вони використовуються зазвичай як історичного коментаря до пам’ятки. Південноросійська Та севернорусскім повісті різняться за обсягом, художності, ідейної спрямованості.
З кінця XVІІІ “Шв. до пам’ятки зверталися багато письменники. Поетичні перекладання, мотиви і образи, ремінісценції “Слова” в літературі нового часу самі по собі стали предметом вивчення.
Вісімнадцять років працював над оперою “Князь Ігор” А. П. Бородін. Образами “Слова” надихалися художники. Найвідомішим відгуком на поему стала картина В. М. Васнецова “Після побоїща Ігоря Святославича” . Герой “Слова” зображений на гравюрах І. Я. Білібіна і В. А. Фаворського, Полотнах М. К. Реріха, І. С. Глазунова, В. Назарука та ін Ескізи костюмів до опери А. П. Бородіна виконали К. А. Коровін і Н. К. Реріх. Серед безлічі ілюстрацій виділяються роботи палешаніна І. І. Голікова. Геніальний твір епохи розквіту середньовічної культури, а також подальші поетичні відгуки на “Слово” в культурі нового часу обезсмертили ім’я одного з удільних князів XІІ “Шв.
У результаті І. С. зайняв у пам’яті нащадків місце поряд з видатними діячами Стародавньої Русі.
Ігор Святославич – герой пам’ятника давньоруської літератури “Слово о полку Ігоревім”
Categories: Твори з літератури