Образ руської землі у поемі “Слово о полку Ігоревім”

Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному. І слово це – Батьківщина.

Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша Батьківщина – Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або просто Руською землею.

Вони так само любили свою батьківщину, як і ми зараз. Можливо, тому з таким трепетом перечитуємо ми “Слово о полку Ігоревім”, знайомимось зі звитягою попередніх поколінь, вчимось у них любити рідну землю.

“Руська

земля…” Двадцять разів вжито це поняття автором “Слова о полку Ігоревім” для того, щоб схарактеризувати безкраї простори і окремі місцевості, багату природу і руські міста. А ще – це завзяті працьовиті люди, воїни і хлібороби. Адже саме ці люди населяли Руську землю, створюючи її могутність.

Але саме вони і зазнавали безліч страждань від свавілля феодалів, які чинили над ними суди, руйнували їхні оселі, сварячись один із одним. Тому Руська земля зазнала горя, вона страждала разом з простим народом:

“…в княжих крамолах віки вкоротилися людям.

Тоді по Руській землі рідко ратаї гейкали,

Та часто ворони каркали,

Трупи собі рілячи,

А галки свою річ говорили:

Хотять полетіти за наживою”.

Ось що зробила братовбивча феодальна ворожнеча з колись багатою і сильною країною. Автор слова згадує історію Руської землі за півтори сотні років, із болем розповідає про переможні походи проти ворогів, “спом’янувши давнішню годину і давніх князів”.

Сучасники автора теж мають добрі наміри, вони вийшли в похід захистити кордони рідної землі. Для цього “русичі великії поля черленими щитами перегородили”. І похід Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича окрилений визвольними ідеями. Ігор “повів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую”.

Скільки крові пролито людством у боротьбі за незалежність! Не завжди ця боротьба завершувалася перемогою і у русичів:

“…тут кривавого вина недостало; тут пир докончали хоробрі русичі:

Сватів напоїли і самі полягли за землю Руськую”.

Без минулого не буває майбутнього. Звертався і автор “Слова о полку Ігоревім” до історії Руської землі. Перед нами постають яскраві картини природи. Великі і малі ріки перетинають міста і селища, течуть по неосяжних руських просторах. Автор поеми веде мову про Волгу, Дунай, Дінець, Дніпро, Сулу… І хоча описи руських просторів у творі дуже лаконічні, проте вони масштабні: “Довго ніч меркне.

Зоря-світ запалила. Мла поля покрила”.

Природа Руської землі! Вона ніби жива і діюча. Недаремно до сил природи звертається Ярославна. Бо вони теж частина Руської землі, пов’язана з долею і вчинками героїв.

Так, Дніпро “леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового”; Дінець допомагав Ігореві під час втечі з полону, гойдав князя на хвилях, одягав теплою млою під тінню дерев, стеріг його від ворога.

У душі кожного захисника Руської землі міститься стільки любові і ніжності, скільки і у безіменного автора “Слова о полку Ігоревім”, можливого учасника походів. А скільки туги і вболівання за долю Батьківщини звучить у словах: “О Руська земле, уже за горами єси!”

Перечитуючи безсмертні рядки поеми, знову і знову переконуєшся в тому, що в усі часи рідна земля була і є для людини найдорожчим, найціннішим скарбом і джерелом натхнення.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образ руської землі у поемі “Слово о полку Ігоревім”

Categories: Твори на різні теми