Формування сучасної української літератури відбувається під впливом важливих подій, що відбуваються в суспільстві.
1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС.
1991 р. – здобуття незалежності, початок розбудови нової суверенної держави.
2004 р. – Помаранчева революція, вибори Президента тощо.
З’являються болючі теми, які дали поштовх для народження нової генерації митців постчорнобильської епохи. Ця хвиля літераторів прагнула “зруйнувати Карфаген української провінційності” , тобто вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних й адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім; подолати комплекс меншовартості, другорядної ролі в історії.
Основні тенденції сучасного літературного процесу
– Перехід від заідеологізованих схем “соціалістичного реалізму” до пошуку нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності.
– Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи індивідуальності.
– Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації.
– Мистецтво – поза політикою.
– Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української духовності.
– Поява нових форм художнього мислення, форм й структури творчості.
– Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких надбань минулих епох як створення нового погляду на історію України.
Знищення штучної “завіси” між розвитком української літератури на “материковій” Україні та в діаспорі. Друк творів письменників-емігрантів.
– Вихід двох антологій української поезії “Золотий гомін” , де показана багата картина лірики XX ст., художніх систем, уподобань, напрямів.
– Функціонування модерного, неомодерного, заповідально-селянського, постмодерного дискурсів.
Характерні ознаки заповідально-селянського дискурсу: базування на селянському типі мислення, реалістичній традиції із певними вкрапленнями романтизму та модернізму; уживання символів і понять: нація, традиція, русифікація, державність, національна символіка, земля, праця.
Характерні ознаки постмодерного дискурсу : екзистенція, рефлексія, відкритість, гра, карнавал, художній твір як відверта гра цитатами, ремінісценціями, алюзіями Зі світового письменства.
– Поява нових угруповань та об’єднань, стильових манер і способів образного втілення світосприймання нової незалежної людини, що призвело до невеликої дискусії між митцями старшого й молодшого поколінь.
– Характерні ознаки сучасної поезії
– “Переобтяжена цвітінням” . Юрій Андрухович у 90-х роках висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, “незабаром її читатимуть виключно поети”).
– Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.
– Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але виграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.
– “Від пастельного імпресіонізму до барокової поліфонії”.
– Представлена кількома поколіннями поетів: “шістдесятники” ; “київська школа” поетів, поети-дисиден – ти, “вісімдесятники” , “дев’яностники” .
Характерні ознаки сучасної прози
– Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.
– Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії у прозу постмодерністів.
– Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики, М. Вінграновського “Северин Наливайко”, Р. Іваничука “Орда” , “Рев оленів нарозвидні” , роман у віршах Ліни Костенко “Берестечко” ; дослідження екзистенціальних проблем буття людини ).
– Постмодерне світобачення, у центрі творів – “маска “автора.
Існування двох шкіл прозаїків:
1) “київсько-житомирська” – перевага екзистенціальних мотивів, герой творів – інтелектуал, рафінований інтелігент ;
2) “львівсько-франківська” – перевага гри та іронії, карнавалу і травестії, герой – маргінал, сільська людина з комплексом меншовартості.
Характерні риси сучасної драматургії
– наповнена інтелектуалізмом;
– перехід до модерного моделювання дійсності, звільнення від традиційних шаблонів;
– поєднання поезії, філософії, моральності, вчинків героїв у драматичному творі;
– колажний принцип побудови твору;
– поява імен-абстракцій, імен-символів;
– перевага камерності;
– звернення до проблем сучасної школи.
Представники сучасної драматургії: Василь Босович ; Ярослав Стельмах.
У 1997 р. вийшла антологія “Близнята ще зустрінуться”, де вміщено п’єси митців української діаспори: Леоніда Мосендза, Ігоря Костецького, Богдана Войчука, Віри Вовк та ін.
Дискурс – спосіб, форма організації мовної і літературної діяльності, уживається як індивідуальний стиль митця.
Рефлексія – розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань.
Ремінісценція – відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, виразів, деталей тощо з широко відомого твору іншого автора, перегукування з ним. При цьому вислови, запозичені в попередників, переосмислюються і набувають нового висвітлення.
Алюзія – натяк на загальновідомий історичний, літературний або побутовий факт, уживаний у художньому творі як стилістична фігура.
Сучасні літературні організації, угруповання, товариства, школи
“Вісімдесятники” | Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко |
Національна спілка письменників України, 1996 p. , 2001 p. | Понад 1,5 тис. членів. До 2001 р. – очолював Ю. Мушкетик, з 2001 р. – В. Яворівський |
Асоціація українських письменників, з 1997 р. | Понад 100 письменників, президент – Юрій Покальчук, згодом – Тарас Федюк |
“Бу-Ба-Бу” , з 1985 p., м. Львів | Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець |
“Нова дегенерація”, з 1992 p., м. Івано-Франківськ | Іван Андрусяк, Іван Ципердюк, Степан Процюк |
“Пропала грамота”, з 1991 p., м. Київ | Віктор Недоступ, Семен Либонь, Юрко Позаяк |
“Західний вітер”, з 1992 р. м. Тернопіль | Віталій Гайда, Борис Щавурський, Василь Махно, Гордій Безкоровайний |
“ЛуГоСад”, з 1986 p., м. Львів | Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський |
“Червона фіра”, з 1991 p., м. Харків | Сергій Жадан, Ростислав Мельників, Іван Пилипчук та ін. |
?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)ЗНО – Сучасний літературний процес. Загальний огляд
- Втілення у байці погляду народу на чиновництво, оцінка його дій – ІІ варіант ЄВГЕН ГРЕБІНКА
- Стихійна сила любові в творах І. С. Тургенєва і А. П. Чехова
Categories: Твори на різні теми