ЗНО – Микола Вороний – Література XX ст

Література XX ст.

Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч.

Вороний був одним із засновників Української Центральної ради. У 1917 р. один із засновників і режисерів Українського національного театру. Репресований у 1934 році. Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області.

Архів Вороного зберігається в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.

Основні твори: “Євшан-зілля”, “Блакитна панна”, “Інфанта”, “Іванові Франкові” , “Ти не любиш мене”, “Зрада”, “За Україну!”.

Уся мозольна праця поета, вченого, громадянина була присвячена рідній Україні, яку він любив так само пристрасно, як красу і справедливість.

“Блакитна панна”

“Блакитна панна” відкриває цикл “Гротески”, який складається із десяти поезій. Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Провідний мотив: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом.

Блакитна панна – це образ-символ Весни “у серпанках і блаватах”, якій уся земля виспівує: “Осанна!” і тривожить душу ліричного героя:

І уже в душі моїй В сяйві мрій

В’ються хмелем арабески,

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні Голосні

І сплітаються в гротески.

Словник

Гротеск – тип художньої образності, що відкрито й свідомо створює особливий – неприродний, химерний, дивний світ.

Блават – волошка; шовкова тканина блакитного кольору.

Арабеска – вид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого листя, квітів, що поширився в Європі під впливом арабського мистецтва.

Камея – виріб із каменю або черепашки, що має художнє рельєфне зображення. Фреска – картина, написана водяними фарбами по свіжій вогкій штукатурці.

Новаторство Миколи Вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. “Я писав не так од образу, як од звуку “, – зазначав він. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів – понад усе. Специфічним є розміщення рядків у строфах “Блакитної панни”: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння.

Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм.

Блакитна Панна

Має крилами Весна Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах…

Сяє усміхом примар

З-поза хмар,

Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить Майорить,

Довгожданна, нездоланна… .

Ось вона – Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля –

Вся земля

Їй виспівує: “Осанна!”

А вона, як мрія сну Чарівна,

Сяє вродою святою,

Неземною чистотою,

Сміючись на пелюстках,

На квітках Променистою росою.

І уже в душі моїй В сяйві мрій

В’ються хмелем арабески,

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні Голосні

І сплітаються в гротески.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗНО – Микола Вороний – Література XX ст

Categories: Твори на різні теми