Інфанта Микола Вороний

Інфанта

Різьблю свій сон… От ніби вчора ми

Зійшлись, – і стріча та жива.

На землю тканками прозорими

Лягли осінні дерева.

Привертають увагу використані поетом оказіоналізми, наприклад, “проміннострунний”, “вогнелунний”, “мрійнотканий”. Усі вони – складні прикметники, що мають дві твірні основи, які зазвичай не поєднуються за змістом. Такі оказіональні епітети у сполученні з означуваними словами створюють специфічні індивідуально-авторські образи.

Акордами проміннострунними

День хвилював

і тихо гас.

Над килимами вогнелунними

Венера кинула алмаз. У завивалі мрійно-тканому

Дрімала синя далечинь, –

І от на обрії туманному

Замиготіла ваша тінь.

Дзвінкою чорною сильветою

Вона упала на емаль,

А поза нею вуалетою

Стелився попелястий жаль.

Ви йшли, як сон, як міф укоханий,

Що виринає з тьми століть.

Вітали вас – мій дух сполоханий,

Рум’яне сяйво і блакить.

Бриніли в серці домінантою

Чуття побожної хвали,

Коли величною інфантою

Ви повз мене перейшли.

Ви усміхнулись ясно-зоряно

Холодним полиском очей, –

І я схилився упокорено,

Діткнутий лезом двох мечей.

Освячений, в солодкій муці я

Був по той бік добра і зла…

А наді мною Революція

В червоній заграві пливла.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Інфанта Микола Вороний

Categories: Твори з літератури