Насправді дивовижний успіх експерименту Хігінса зумовлений насамперед непересічною особистістю самої Елізи. Жодні найновіші й найефективніші методи викладання, ніякий педагогічний хист не змогли б допомогти шановному професорові, якби дівчина не виявилась такою наполегливою в досягненні мети, такою сприйнятливою до всього того, чого її навчали Хігінс – свідомо, і Дулітл – скоріш інтуїтивно, власним прикладом, власним життям. Сміттяр Альфред Дулітл в соціальному плані перебуває, як би мовити, “на дні”, але це особистість і яскрава,
Під час аналізу твору з’являються всі підстави стверджувати, що багатьма, якщо не всіма, позитивними рисами характеру Еліза зобов’язана саме своєму батькові.
Вражаюча пластичність поведінки цієї ліодипи, її вміння майже миттєво порозумітися із будь-яким співбесідником, здоровий цинізм у ставленні до дійсності та людей, оригінальність мислення і почуття власної гідності очевидні. Та, на нашу думку, набагато цікавішими в образі Альфреда Дулітла є його виняткове пристосовництво до будь-якої ситуації: він залишається самим собою і як сміттяр, коли ми його бачимо вперше, і як “поважний буржуа”, що має сьогодні одружитися. Інакше кажучи, змінюються обставини, та не Змінюється людина: особистість залишається особистістю. Альфред Дулітл – це непересічна й самодостатня людина, ставлення якої до світу завжди було особистісним.
Але, про це потрібно пам’ятати, саме така людина формувала внутрішній світ Елізи.
Міфічний Пігмаліон створив Галатею, в яку богиня вдихнула життя, а Дулітл, “Пігмаліон дна”, створив Елізу – і створив її саме такою, якою зустрів квіткарку Хігінс. Професорові залишилось за допомогою свого р/іистецтва “огранувати і відшліфувати” цей незвичайний “алмаз”, перетворивши його на коштовний камінь. Ато ж діамант може бути тільки з алмазу!
Ось чому Альфреда Дулітла можна сміливо назвати “Пігмаліоном №1″ стосовно Елізи. Саме він є автором досконалості, яка пЬніше буде шанобливо наречена “міс Дулітл”…
Зіставлення образів Хігінса і Дулітла потрібне для того, щоб виявити, яким чином кожен з’них впливав на формування Елізи як особистості. ТЕЖЄ зіставлення має допомогти школярам в осягненні загального задуму П’ЄСИ і водночас змусить звернути увагу на поетику твору. При цьому не залишиться осторонь і проблема позитивного героя, а також моральної основи в житті.
Нарешті, зіставлення цих персонажів і визначення їхнього впливу на формування внутрішнього світу Елізи дає можливість багато в чому зрозуміти і образ головної героїні твору. У цій п’єсі досить важливими й актуальними є ідеї фабіанства, “створення нової людини” завдяки зміні умов її життя, прищепленню культури і збагаченню внутрішнього світу людини. Безперечно, що автор “Пігмаліону” цілком серйозно ставиться до можливості таким чином покращити життя суспільства в цілому. І справді, об’єктивно образ Елізи зазнає змін, зовні просто вражаючих, протягом розвитку дії п’єси.
Усвідомлення ж ролі батька і Хігінса у формуванні характеру Елізи може переконати старшокласників у тому, що не можна абсолютизувати зовнішній вплив на людину. Насамперед від самої людини значною мірою залежить, чи виявиться зовнішній позитивний вплив на неї результативним для розвитку особистості.





Related posts:
- Зіставлення і жіночих образів: Ярославни та Альди На основі попередньої роботи із зіставлення образів пропонуємо учням самостійно здійснити пошукову роботу, у ході якої вони доберуть матеріал для порівняльної характеристики Ярославни і Альди, враховуючи почуття героїнь, їхнє ставлення до своїх чоловіків тощо. Ярославна: Родоначальниця позитивних жіночих образів в українській, білоруській та російській літературах. Приваблює гуманізмом, чарівною красою вірності своєму чоловікові. її серце проймає безутішна туга і сум. Автор порівнює її з зозулею, яка ладна на край світу полинути […]...
- Минуле, сучасне і майбутнє Елізи Дуліттл І. “Пігмаліон” – найпопулярніша п’єса Бернарда Шоу. 1. Відтворення у назві античного міфу. 2. Актуальність конфлікту – між зовнішньою культурою і духовними цінностями людини. ІІ. Доля Елізи Дуліттл – новоявленої Галатеї. 1. Минуле Елізи. 2. Експеримент професора фонетики Хіггінса – перетворення вуличної квіткарки на справжню леді: А) здібності Елізи ; Б) духовна перевага простої дівчини над аристократичним середовищем ; В) завоювання Елізою серця Фредді; Г) любов Елізи до Хіггінса, який […]...
- Порівняльна характеристика образів Хіггінса і Пікерінга за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон” У 80-ті роки XІX століття Бернард Шоу починає боротися за новий театр, який у ті роки переживав кризу. Шоу свідомо відмовляється від принципів “добре зробленої” драми і широко користується парадоксом як одним із визначальних мистецьких прийомів. Наприклад, у п’єсі “Пігмаліон” драматург показує божевілля і оманливість довкілля, Б. Шоу ніколи не закінчував свої п’єси трагічним кінцем. П’єса “Пігмаліон” – це красива історія, побудована на основі міфа про Пігмаліона – скульптура, який […]...
- Зіставлення поем Т. Шевченка “Катерина” і “Наймичка” І. Змалювання жінки-покритки – одна з тем у творчості Т. Шевченка. ІІ. Спільне та відмінне в поемах. 1. Напруженість вступу у “Наймичці” і поступове наростання трагізму в “Катерині”. 2. Наявність ліричних відступів. 3. Любов Катерини й Ганни до своїх дітей. 4. Покора та слабкодухість Катерини й сила духу Ганни. ІІІ. Поеми “Катерина” та “Наймичка” в оцінці літературознавців. . Поема “Наймичка” є геніальним надбанням вселюдської літератури. Ми не знаємо нічого простішого […]...
- Варіант композиційного аналізу образу Елізи Дулітл На сучасному етапі розвитку викладання української й зарубіжної літератур у школі композиційний аналіз, основи якого були викладені ще М. О. Рибниковою в роботі “З питань композиції” , набуває значного поширення як серед учених-методистів, так і серед учителів-практиків. Уміло використаний, композиційний аналіз дає змогу глибше проникнути в єдність форми й змісту художнього твору, виявити їх взаємовплив і взаємовизначеність. Наслідком цього стає формування в естетичній свідомості школярів повнішого макрообразу твору, що вивчається. […]...
- Подорож Гуллівера характеристика образів Чарівників Чарівники – мешканці острова Глаббдобдриб, де живуть одні чародії. Вони одружуються тільки між собою, а старий в роді є Правителем. Йому дано по своєму бажанню викликати до життя мертвих, примушуючи їх служити собі впродовж двадцяти чотирьох годин. Завдяки магічним даруванням Правителя Гулливер дістає можливість побачити світ від прадавніх часів до сучасності. Зіставлення виявляється не на користь останнього: парламент з’являється як “зборище рознощиків, кишенькових злодюжок, грабіжників і буянять”. За словами Гулливера, […]...
- Образ Елізи Дулітл Принципово новим для характеристики образу героїні стає її поява в четвертій дії п’єси. Тут – вперше! – увага загострюється не на її зовнішньому вигляді, не на поведінці, а на внутрішньому світові, душевних переживаннях. Ось якою ми бачимо Елізу: “Еліза відчиняє двері й, осіяна світлом з холу, постає в дорогих прикрасах та розкішному вечірньому вбранні, в якому щойно виграла Хігінсів заклад. Підходить до каміна й вмикає світло. Видно, що вона стомлена: […]...
- Відповіді до теми: Б. Шоу “Пігмаліон” Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу “Пігмаліон” ? Один із найпопулярніших творів Б. Шоу “Пігмаліон” є “романом у п’яти актах”. Це оригінальне визначення жанру п’єси з’являється недарма – так підкреслює Б. Шоу глибокі зв’язки своєї драматичної творчості з романом, прозою. “Пігмаліон” – це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зіткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосується моральних чи філософських проблем. У чому полягає […]...
- Аспекти вивчення п’єси Бернарда “Шоу “Пігмаліон” Довід свідчить, що первинне сприйняття п’єси школярами відбувається досить легко, без ускладнень. Чого не можна сказати про вторинне, поглиблене сприйняття, яке має стати результатом аналізу твору. У цьому випадку дається взнаки нетрадиційнідть, парадоксальність творчої манери Шоу взагалі та п’єси “Пігмаліон” зокрема. Ця п’єса багато в чому вражає незвичністю, спантеличує. Взяти хоча б “відкритий фінал”, який вимагає від глядача своєрідного “домис-лення” драматичної дії – і тому викликає в нього низку запитань […]...
- Аналіз образу Елізи Дулітл З огляду на композицію твору, “з’ява” Елізи, що передує її першому “перетворенню”, не так контрастує з уже відомим про героїню, як поглиблює наші попередні уявлення про неї. З допомогою ремарки Шоу свідомо ускладнює образ, додає йому нових психологічних рис, у певному плані підготовлюючи тим самим насправді контрастне перетворення “замазушки” в герцогиню. Наступну появу Елізи можна розглядати як своєрідну “перехідну з’яву”, що дає змогу глядачеві впевнитися в неабияких можливостях дівчини. Нагадаємо, […]...
- Мої роздуми над п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон” Творчість Б. Шоу спонукає читача до роздумів із багатьох причин. Насамперед тому, що самі твори драматурга є “інтелектуальними п’єсами”, або “п’єсами – дискусіями” – так визначили їх спрямування критики. Прочитавши “Пігмаліон” Б. Шоу, я можу аргументовано із критиками погодитись. Цей твір насправді є відо враженнями конфлікту ідеологій, твором інтелектуальним, в основі якого – конфлікт ідей, поглядів, а не просто суперечки між окремими людьми-персонажами. Як на мене, велике значення для розуміння […]...
- Історія Елізи Дулітл Хоча, з іншого боку, історію Елізи Дулітл аж ніяк не можна сприймати як різдвяну казку – нічого головній героїні не падало з неба, їй доводилося досягати усього самій. Можна стверджувати, що, незважаючи на сприятливі умови, усьому тому, чого вона досягла в житті, Еліза має завдячувати передусім собі самій. Висловлюючись сучасною мовою, ця людина “зробила сама себе”. Прізвище героїні досить, на наш погляд, красномовне. У тексті оригіналу прізвище Елізи можна прочитати […]...
- Мої роздуми про прихований зміст образів повісті В. Близнеця “Звук павутинки” У повісті “Звук павутинки” В. Близнеця діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарівним та загадковим – саме таким, яким його уявляє Льонька. Льонька – сільський хлопчик, що має піти у третій клас. Він постійно щось вигадує, фантазує… Проте сказати “вигадує” навіть неправильно! Ні, Льонька не вигадує, він бачить світ сповненим див, він не вигадує ці дива, він живе з ними та у них, вони цілком […]...
- Проблематика та система образів роману Г. Г. Маркеса “Сто років самотності” Роман “Сто років самотності” надруковано 1967 року в Буенос-Айресі. Успіх був приголомшливий, за три з половиною роки наклад склав понад півмільйона примірників, що для Латинської Америки було сенсацією. Саме у відгуках про роман прозвучав термін “магічний реалізм”. Рисами “магічного реалізму” стало звернення до міфологічних традицій, причому цього разу це був не біблійний або античний, а місцевий індіанський міф. Разом із міфом у сучасну латиноамериканську прозу прийшли й спроби осмислення етноісторії, […]...
- Подорож Гуллівера характеристика образів Академіків Лагадо Академіки Лагадо – учені Великої Академії, загін прожектерів, які “винаходять нові методи землеробства і архітектури і нові знаряддя і інструменти для всякого роду ремесел і виробництв, за допомогою яких, як вони запевняють, одна людина виконуватиме роботу за десятеро; протягом тижня можна буде спорудити палац з такого міцного матеріалу, що він простоїть вічно, не вимагаючи ніякого ремонту; усі земні плоди дозріватимуть повсякчас роки за бажанням споживачів.”. Як переконується Гулливер, жоден з […]...
- Синій птах характеристика образів Тильтиля і Митиля Тильтиль, Митиль – діти, що здійснюють уві сні мандри, які з хатини дроворуба переносять їх в Країну Спогадів, Палац Ночі, Сади Блаженств, Царство Майбутнього. Сюжет феєрії – історія присвячення маленьких героїв в прості, але необхідні моральні істини і їх залучення до світу вищих цінностей людського буття. Синій Птах – аналог блакитної квітки романтиків, дивовижне втілення всього, що недосяжно у земному світі. У фіналі Т. дарує птаха хворій сусідській дівчинці, і […]...
- Значення символічних образів твору “Старий і море” За своєю стилістикою і образним стилем повість “Старий і море” близька до літературного жанру притчі, яка будується на алегоріях і передбачає деяку моральну науку. Багато критиків так і прийняли її як притчу і спробували тлумачити усю історію старого як символічне зображення боротьби добра і зла, боротьби людини з роком. Сам Хемінгуей протестував проти такого одностороннього і спрощеного трактування його твору, відстоюючи реалістичну основу повісті. Він казав: “Ні одна гарна книга […]...
- Система образів у комедії І. Карпенка-Карого “Хазяїн” Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української класичної драматургії XІX ст. В українській драматургії п’єса “Хазяїн” вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Карпенко-Карий використав могутню силу сміху не для того, щоб розважати, звеселяти громадськість, а щоб боротись за торжество світлих, благородних ідеалів людства. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжания без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания”. Тему “стяжания для стяжания” Карпенко-Карий […]...
- Порівняння образів Софії й пушкінської Тетяни Любов Софії до Молчалину, як і пушкінської Тетяни до Онєгіна, – один із прикладів теперішнього почуття, високий зразок любові. Обидві героїні свято переконані, що саме Провидіння послало їм більшу любов. “Я не намагалася, Бог нас звів”, – з якимось навіть жертовним фаталізмом говорить Софія про свою любов. Їй вторить пушкінська Тетяна: Те у вищому призначено раді… Те воля неба: я твоя; Все життя моя була запорукою Свиданья вірного з тобою; […]...
- Професор Хіггінс і полковник Пікерінг: порівняльна характеристика “Пігмаліон” – одна з найчарівніших п’єс відомого англійського драматурга Бернарда Шоу. Вона була написана у 1912 році, а в 1914 році відбулася прем’єра “Пігмаліона” в Лондоні у театрі його величності. Бернард Шоу сам ставив свої п’єси. “Пігмаліон” був названий автором “романом у п’яти актах”, що якнайкраще підкреслювало зв’язок драматургії Шоу з прозою. Міфологічна основа сюжету не викликає сумніву. У відомому міфі статуя Галатеї зачарувала красою свого творця. Пігмаліон закохався у […]...
- Персоніфікація образів Печорина й Грушницкого в сцені дуелі Головною діючою особою роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” є Печорин. Події, описані в добутку, відбуваються на Кавказі. І це, імовірно, не є випадковістю, тому що в той час сюди відправлялися люди, переслідувані урядом. До їхнього числа належав і Печорин, засланий на Кавказ за якусь нашумілу в Петербурзі історію. Тут він побачився із Грушницким, що прибили на води заліковувати рани. Печорин і Грушницкий разом служили в діючому загоні й […]...
- Раскольников у системі образів роману “Злочин і кара” Жорстока, захоплююча, всепоглинаюча боротьба між Добром і Злом – ця проблема стояла і буде стояти перед людством завжди. У романах Федора Михайловича Достоєвського цей поєдинок розгортається в душах окремих людей. Полярність божеського і диявольського начал, бурхливий зіткнення світла й темряви розкриваються в самій глибині буття. Прикладом такої боротьби може бути майже кожен герой Достоєвського, але особливо яскраво вона виразилася в образі Родіона Раскольникова. У ньому укладено зерно і Боголюдини, і […]...
- Система ліричних образів у творах Бориса Олійника Ліричний герой Бориса Олійника – це той, хто сіяв гречку, брав штурмом Стамбул, воював із фашизмом, відбудовував країну, вчив і виховував дітей. Його діла “буремні і великі, відкриті перед людством, як сльоза”. У поезію Борис Олійник прийшов у 60-ті роки XX століття, які пізніше були названі “хрушовською відлигою”. Це наклало помітний відбиток на літературні пошуки і мистецькі смаки поета. У його творах присутні високі космічні мотиви, декларування обов’язків поета перед […]...
- Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни Я не в Онєгіна закохалася, а в Онєгіна й у Тетяну, у них обох разом, у любов. М. Цвєтаєва Хоча роман Пушкіна названо “Євгеній Онєгін”, образ Тетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образ Онєгіна. А якщо говорити про ставлення до героїв читачів, то багато хто погодиться з Мариною Цвєтаєвою і віддадуть перевагу Тетяні. Та й сам Пушкін не ховає своєї симпатії до […]...
- Іліада характеристика образів Зевса і олімпійських богів Зевс – верховний бог старогрецького пантеону. Усі події, описані в “Іліаді”, визначаються “волею Зевса”. З усіх олімпійських богів тільки 3. відкрито майбутнє: йому відомо все, що станеться в ході тривалої на багато років облоги Трої. Таким чином, 3. у поемі символізує абсолютну зумовленість подій людської історії і виступає втіленням вищого знання, недоступного іншим олімпійським богам і смертним. У стані богів відбувається свого роду розкол: усі небожителі так чи інакше виявляють […]...
- Ліричне відображення образів героїв у повістях Катаєва Ліричний герой фактично з’єднує собою дві протилежні філософські концепції, втілені Буніним і Маяковським. Він і рівняється на Буніна, і всім серцем прагне до Маяковського, відчуваючи, як це страшно – жити на розрив аорти. Разом з тим, незважаючи на внутрішню контрастність, і Бунін, і Маяковський, кожен по-своєму, висловлюють магічне могутність поезії, здатної створювати нову реальність – реальність художню, над якою не владні ні історичні потрясіння, ні сліпа сила часу. Цей мотив […]...
- Характеристика образів Кутузова й Наполеона у романі Толстого “Війна й мир” “Війна й мир” – російська національна епопея, у якій знайшов своє відбиття характер великого народу в той момент, коли вирішувалися його історичні долі. Товстої, прагнучи охопити все, що він знав і почував у цей час, дав у романі звід побуту, вдач, духовної культури, вірувань, і ідеалів народу. Тобто головним завданням Толстого було розкриття “характеру російського народу й війська”, для чого він і використовував образи Кутузова і Наполеона. Л. Н. Толстой […]...
- Особливості хронотопічних образів твору Гомера “Одіссея” Доречною буде думка про те, що Одіссей, створивши сім’ю, власноруч робить шлюбне ложе з кореня маслини, закріпивши таким чином за рідною землею основи своєї власної родини. Опис ліжка поданий у поемі Гомера з чисельними подробицями та деталями, і вкладає його автор в уста свого героя також не випадково, адже це таємниця, яку знали тільки двоє – чоловік і дружина та ще вірна служниця Пенелопи, її наперсниця. Перенести ложе в інше […]...
- Порівняльна характеристика образів Марусі й Наталки Полтавки Порівняльна характеристика образів Марусі й Наталки Полтавки І. Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини в творах літератури. ІІ. Розкриття авторами душевної краси героїнь. 1. Працьовитість, доброта, ввічливість Марусі та Наталки. 2. Вірність у коханні. 3. Сміливість і рішучість Наталки та покірність Марусі. ІІІ. Неповторність та оригінальність образів Наталки Полтавки та Марусі....
- Поема Лесі Українки “Давня казка”: порівняльна характеристика образів поета і лицаря Бертольда Леся Українка – мужня, волелюбна людина, яка завжди вірила в перемогу робітничого класу над експлуататорами. Вона любила сій народ і високої цінувала його прагнення бути незалежним. З цією темою в поемі тісно пов’язана 1 проблема ролі поета в житті народу. Народній співець живе серед людей, він? знайшов собі вірних друзів та однодумців. Його пісні висловлювали думки і і почуття трудящих, ті їх підхоплювали і розносили по світу. Пісні співця-поета стали […]...
- Гра слів та багатозначність образів танки Такубоку Гра слів та багатозначність образів танки Такубоку Ісікава Такубоку – один із найулюбленіших поетів Японії. Багато його віршів стали народними піснями. Таке визнання – велика честь для будь-якого поета. Такубоку прожив лише двадцять шість років і залишився в пам’яті людей юнаком. Його літературна спадщина налічує багато томів: збірки віршів, романи, критичні та публіцистичні статті, щоденники високої художньої якості. Та насамперед його цінують як автора п’ятивіршів танка. “Танка” в перекладі з […]...
- Символіка образів у п’єсі М. Метерлінка “Синій птах” Усі казкові, незвичайні події відбуваються у дитинстві і, як правило, на свята. Потім казка приходить і до дорослих, звичайно, до тих, хто на це заслуговує, сприймається як реальність, і її закони стають символами. Так само відбувається у п’єсі бельгійського драматурга кінця XІX-початку XX століття М. Метерлінка “Синій птах”. У різдвяну ніч до бідної хатинки, де діти радіють чужому святу, дивлячись на нього у вікно, і уявляють, що вони смакують пиріжки, […]...
- Неможливість однолінійної оцінки жіночих образів Т. Шевченка Для Т. Шевченка нещаслива доля жінки-кріпачки була не лише суспільною, а й особистою трагедією. Його матір ще “молодую у могилу нужда та праця положила”, рідні сестри поневірялися на панщині. “Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері”, – стверджував Максим Рильський. Знедолена жінка-рабиня стала постійним супутником Шевченкової поетичної музи. Оповиту ніжною любов’ю і ласкою, він проніс її, страдницю, крізь усе своє творче життя, […]...
- Актуальність конфлікту твору Б. Шоу “Пігмаліон” – конфлікту між зовнішньою культурою і духовною сутністю людини П’єса “Пігмаліон” є зразком драми-дискусії, головний конфлікт якої полягає в і ому, чи може людина втручатися в долю іншої людини, навіть тоді, коли робить вона це з кращих міркувань. Чи має вона, ця людина, моральне право визначати для іншої норми й правила поведінки, абсолютно не дотримуючись їх сама? Чи правомірно це? Конфлікт цей у п’єсі яскраво зображено автором в образах двох героїв – професора фонетики Хіггінса і вуличної квіткарки Елізи […]...
- Осучаснення античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” “Осучаснення” античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Видатний англійський драматург Джордж Бернард Шоу захоплювався творчістю Ібсена, і це привело його до реформи англійського театру. Він обстоює принципово нову структуру драми – проблемну п’єсу-симпозіум. Як драматург він тяжіє до гумору і сатири. “Мій спосіб жартувати полягає в тому, щоб говорити правду”, – заявляв Шоу. Драми Шоу не втрачають своєї популярності. Серед найвідоміших його творів – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав […]...
- Незвичайний дивосвіт образів І. Драча Творчість Івана Драча – це світ мальовничий і незвичайний, це розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його вірші – де своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизовувати поняття і явища, які раніше перебували за межами мистецької краси. Іван Драч увійшов в українську літературу темно-синьою книжечкою, на обкладинці якої хлопчик і соняшник, піднявши свої голови, дивилися на промені сонця небесного. Так виглядала перша збірка поезій Івана Драча “Соняшник”. А поетичним кредо […]...
- Авторський твір: Система образів у романі “Що робити” Образи у романі це Звичайні люди й особлива людина. Новаторство Чернишевськ-письменника виявилося насамперед у створенні образів представників революційно-демократичного табору. До їхнього числа ставляться Лопухів, Кірсанов, Віра Павлівна. Це, по характеристиці автора, нові люди – “добрі й сильні, знаючі й умеющие”. Вищий етичний закон для Чернишевського і його улюблених героїв простий. Щастя для одного неможливо, якщо воно побудовано на нещастя іншого. Так виникає поняття про розумний егоїзм, про розрахунок вигід: треба […]...
- Система образів у романі “Герой нашого часу” Перше, на що звертає увагу читач при читанні “героя нашого часу”, – порушення хронологічної послідовності в ході оповідання. Роман складається з описів різних епізодів у житті Печорина зовні практично не зв’язаних між собою. Починає роман повість “Бела”, далі треба “Максим Максимич потім – “Тамань”, “Князівна Мері” і “Фаталіст”, тоді як у житті головний герой спершу їде на Кавказ і зустрічає контрабандистів – “Тамань”, потім приїжджає в Пятигорск, де розвертається дія […]...
- Опис образів поміщиків у поемі Гоголя “Мертві душі” На початку роботи над поемою М. В. Гоголь писав В. А. Жуковському: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому”. Так сам Гоголь визначив обсяг свого добутку – вся Русь. І письменник зумів показати в повному обсязі як негативні, так і позитивні сторони життя Росії тієї епохи. Задум Гоголя був грандіозний: подібно Данте зобразити шлях Чичикова спочатку в “пеклу” – І тім “Мертвих душ”, потім […]...
- Роль символічних образів у повісті Купріна “Гранатовий браслет” Дивної долі людиною був Олександр Іванович Куприн. Із широкою, доброю, чуйною душею. Натура сильна, кипуча. Величезна спрага життя, прагнення всі знати, усе вміти, усе випробувати самому. Величезна любов до Росії, що він проніс через все своє життя, робить йому честь і як людині і як письменникові. Багато чого пізнав він у житті й поставив життєвий досвід на службу своїй творчості Талановитий письменник Олександр Іванович Куприн – визнаний майстер короткого оповідання, […]...
Categories: Твори з літератури