Народився Оскар Уальд у 1854 році в Дубліні, столиці Ірландії, в сімї, де все було прийнято любовю до науки і мистецтв. Його батька, сера Уільяма, знали не тільки як відомого хірурга – офтальмолога, а і як архєолога – аматора, знавця кельтського фольклору та письменника.
Леді Уальд, мати Оскара, теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років, перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії : він відвідував школу Портора і Трініті – коледж у Дубліні, а згодом чи не найвідоміший університет світу – Оксфорд. Уальд мав репутацію першого учня. Завдяки своїм непересічним розумовим здібностям він одержував стипендії і премії. 1875 рік Уальд подорожував Італією, а нступного року – Грецією.
Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники, серед них Д. Раскін, У. Пейтер – відомі провідні теоретики естетизму. Тож не дивно, що в університеті Уайльд захопився естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із апостолів ” естетського руху” у Великобританії.
1878 рік Уайльд блискуче закінчив Оксфорд, здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему “Равенна”.
Уже протягом перших років після закінчення університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і справжнього денді. Його можна було зустріти на прогулянці з духмяною квіткою соняшника. Він був неперевершеним майстром парадоксів і дотепів, які повторювалися в світських салонах. Цілком закономірно, що Уайльд майже одразу потрапив на вістря сатири модних карикатуристів та фейлетоністів, яких приваблювала і водночас дратувало його “строката” особа.
Та й у майбутнього славетного письменника було доволі гострих слів, які глузливим, вїдливим змістом боляче дошкуляли супротивникам. Постійну увагу до своєї особи Уайльд уміло використовував як засіб самореклами, і його популярність швидко зростала. 1882 рік він читав лекції в США, а 1883 рік прожив кілька місяців у Парижі, де зустрівся з багатьма провідними французьськими літераторами :Е.
Золя, А. Доде, С. Мелларме та ін. 29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллольд і мав двох синів.
У другій половині 80-х років 19 ст. Літературна діяльність Уайльда набирала дедалі більших обертів. 1887 рік побачила світ його пародія на готичні романи “Кентервільський привид” , того самого року він став редактором журналу “Світ жінки”.
Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда “Щасливий принц та інші історії” , есе “Перо, олівець і отрута” й “Занепад брехні” , а також оповідання “Портрет містера У. Х.”. Широковідомий роман Уайльда “Портрет Доріана Грея” зявився 1890 рік, в одночас з ще одною його працею з естетики – “Критик як митець”.
У першій половині 90-х років минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів, їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письиенника. Лише за один 1891 рік він створив пєсу “Герцогиня Падуанська” , есе “Душа людини за соціалізму” , а також випустив збірники своїх критичних праць, оповідань, казок. Протягом 1892 – 1895 років Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург : з-під його пера виходять трагедія “Соломія” , комедії “Віяло леді Уїндемір” , “Ідеальний чоловік” і “Як важливо бути поважним”.
Уайльд був одним з тих, хто разом з Б. Шоу, сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в 19 ст.
1895 рік – пік слави і водночас падіння Уайльда. Десь з 1891 року його постійним супутником стов лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда, маркіз Квінсберрі, переслідував писменника, звинувачуючи його в розбещенні сина. Уайльд порушив проти маркіза кримінальну справу, але невдовзі сам постав перед судом і програв процес.
Його було засуджено на два роки, оголошено банкрутом, позбавлено батьківських прав і віддано на глум натовпу.
1897 рік, коли Уайльд вийшов із вязниці, його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства, і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення, і Уайльд написав чудову поему “Балада Редінгської вязниці” . Але, на жаль, більше нічого, окрім цього шедевра, він уже не створив. Щоправда, збереглося ще його листування, серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь “De Profundіs” , де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі. Помер Оскар Уайльд в Парижі 30 листопада 1900 року.
Оскар Уайльд – один із найславетніших письменників свого часу, глибокий, оригінальний мислитель, який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Він був прихильником досить розповсюдженої протягом 19 ст. Ідеї “мистецтва
Для мистецтва”. Як його англійські і французькі попередники, він схилявся перед Красою гідним обєктом для творчості. Своє-
Рідна уайльдівська позиція найповніше викладена в його збірнику есе
“Задуми”, а також у передмові до роману “Портрет Доріана Грея”.
Основні принципи естетичної теорії митця зводяться до таких тез:
Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно не-
Сумісні.
Використана література : “Христоматія за 10 клас” ст.333 – 335.
Логічна схема-конспект.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда
Categories: Твори з літератури