Євген Маланюк

Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 р. в Ново-архангельську, тепер Кіровоградщина, в сім’ї просвітянського діяча, хоча коріння його було чумацьке. Мати походила з сербського роду. У 1914 р. закінчив Єлисаветградську реальну гімназію і подався до Петрограда, де навчався в політехнічному інституті. Але воєнна завірюха покликала його до Київської військової школи, звідти він і потрапив на фронт. Невдовзі старшина російської армії став вояком української армії, брав активну участь у визвольних змаганнях 1917-1920 рр.

Однак після падіння

УНР разом з іншими емігрував; перебував спочатку в Польщі, в таборі інтернованих у Каліші. Тут він у 1922-1923 рр. став співвидавцем журналу “Веселка”, де й публікував перші свої вірші. Тут же в Каліші брав участь у виданні альманаху “Озимина” . З 1923 р. – він студент Господарської академії в Подєбрадах, яку закінчив за фахом інженера 1928 р. З 1929 р. жив у Варшаві, де працював інженером і брав найактивнішу участь у літературному процесі. Починаючи з 1923 р. активно друкувався в численних еміграційних журналах: “ЛНВ” , “Ми”, “Студентський вісник”, “Дажбог”, “Дзвони”, “Пробоєм” та ін.

Автор поетичних збірок “Стилет і стилос” , “Гербарій” , “Земля й залізо” , “Земна Мадонна” , “Перстень Полікрата” , “Вибрані поезії” , “Влада” , “Поезії” в одному томі, “Остання весна” ; поема “П’ята симфонія” ; книжки есеїв – “Нариси з історії нашої культури” , “До проблеми большевизму” , “Книга спостережень” та ін.

У 1944 р. емігрував до Західної Німеччини, де працював учителем математики, брав участь у літературному процесі, зокрема був членом “МУРу” . У 1949 р. виїхав до США, де працював інженером. У повоєнний період видав кілька збірок поезій: “Влада” , “Проща” , “Остання весна” , “Серпень” та літературно-публіцистичних статей та ін. 16 лютого 1968 р. Євген Маланюк помер від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в Нью-Йорку. Поета знайшли наступного дня на підлозі в його кімнаті в позі молитви.

У нього в кишені був квиток до опери якраз на вечір його смерті. Помер на ходу. Вже посмертно вийшла збірка поезій “Перстень і посох” . Як поета Євгена Маланюка зродив буремний період українських визвольних змагань 1917-1920 рр. Щоб зрозуміти всю динамічність і своєчасність його появи, треба пам’ятати, що Є. Маланюк прийшов у літературу тоді, коли на українському поетичному небосхилі почав затихати О. Олесь.

Маланюк відразу “вдарив вогнистим метеором у дніпровські степи”, побратавшись із “вітрами історії”.

Отже, змінивши зброю воїна на зброю поета, він став одним з найактивніших діячів українського літературного процесу в еміграції. Ім’я Євгена Маланюка впродовж сімдесяти років було на його батьківщині під забороною, а книжки поета лежали в глибоких спецфондах.





Євген Маланюк

Categories: Твори з літератури