Які риси російського національного характеру втілені в Івані Север’яновичі Флягине?

Сбирается із силами російський народ И вчиться бути громадянином. Н. А. Некрасов У повісті Н. С. Лєскова “Зачарований мандрівник” розповідається історія головного героя – Івана Север’яновича Флягина, життя якого – ланцюг незвичайних, іноді навіть неймовірних пригод. Не випадково перший варіант повести називався “Чорноземний Телемак”. Телемак – це син гомеровского Одиссея.

Повзрослев і надивившись на безсоромне поводження наречених Пенелопи, він відправився шукати по світлу свого батька, занадто довго що не вертався

із Троянської війни.

Французький письменник Ф. де Салиньяк Фенелон створив дуже популярний у свій час роман “Пригоди Телемаку, сина Улисса” . Тема повести Лєскова – зображення простої російської людини, в образі якого письменник побачив характерні риси російських націй. Ідея повести – представити позитивного героя-“праведника”, як називає його автор, пам’ятаючи росіянку прислів’я: не коштує село без праведника. Проблема позитивного героя хвилювала всіх російських письменників 60 – 70-х років XІX століття Революційні демократи хотіли, щоб новий позитивний герой був сміливим борцем за народне щастя проти суспільної несправедливості й старих державних підвалин.

Слов’янофіли вважали, що позитивним героєм буде людина патріархальних поглядів, богобоязливий хоронитель “російського духу”. Позитивний герой Лєскова не схожий ні на “борця”, ні на “смиренника”, він – інший, звичайний двірський кріпак з російської провінції, людина чудакуватий, але цільний і щирий. Іван Север’янович побачив на своєму столітті велика кількість людей, побував у самих неймовірних місцях і переробках, але ніде не захотів залишитися назавжди, не знайшов щастя.

Чому? Тому що подання про щастя в Івана Север’яновича дуже високе: йому не потрібні гроші й влада, йому потрібна внутрішня впевненість, що його справи приносять користь людям. Розповівши випадковим попутникам на кораблі свою дивну історію, він ділиться планами на майбутнє: хоче йти на війну й боротися за народ От до чого приходить головний герой після всіх своїх скитаний і пошуків істини.

Він є носієм високих моральних якостей, хоча сам і не підозрює про це.

Іван Север’янович не ідеальний герой, у його характері багато недоліків, які складним образом переплітаються з достоїнствами. Лісочків не прагне малювати бездоганного героя, а зображує реальну, неоднозначну російську людинуу, який сам письменник оцінює дуже високо. В образі Флягина автор показує формування людини з новою національною самосвідомістю Головний герой живе як би у двох епохах.

Замолоду він був кріпосним двірським графа К., і в ньому виховували такі риси, які вважалися достоїнствами для кріпаків: працьовитість, відданість панам. При наявності цих важливих для кріпака чорт Іван Север’янович не мала дуже серйозне достоїнство кріпака – покірністю.

Коли його висікли за те, що він відрубав хвостик кішці, що належить покоївці графині, він обурився. Йому стало кривдно не тому, що граф забув свою обіцянку віддячити Івана за порятунок, а тому, що його, лошадника, відправили мостити садові доріжки Таку несправедливість юнак не міг витерпіти й утік від своїх панів із циганом, прихопивши пари кращих коней. Таким чином, герой пориває зі своїм кріпосним положенням, “виламується” зі свого стану й повинен шукати нові життєві орієнтири.

Він починає пробувати всяку роботу, не боїться круто міняти своє життя, його вчинки непередбачені, він сам не знає, як надійде в наступну мінуту. Приклад – його поводження в сцені втечі з уланом. Спочатку Іван Север’янович відмовляється віддати дівчинку мат ери і її коханцеві, уланському ремонтерові, не погоджується прийняти більші гроші, не боїться уланської шаблі.

Але раптом, помітивши батька, що біжить до них, дівчинки, миттєво міняє своє рішення Віддає дитини матері й тікає разом з уланом від свого прежнею хазяїна, зовсім не каючись у своєму вчинку. Для головного героя немає нічого заповітного в житті, він якось незрозуміло втручається в усі можливі авантюри. Не зрозуміло, навіщо він захотів сіктися з татарським князем.

Проживши десять років у степах, він без жалю кинув своїх татарських дружин і дітей, не почуваючи ніякий привязанностик їм і ніякої відповідальності за них. Служачи в нового хазяїна – молодого князя, Іван Север’янович “робить виходи”, тобто п’є запоєм, тому що не бачить ніякої гідної мети в житті.

Його існування безглуздо, але сам герой цього не розуміє. Іван Север’янович, як всі кріпаки в Росії, після Маніфесту 17лютого 1861 року стає вільною людиною Теперьон повинен шукати нові життєві орієнтири. Герой Лєскова в результаті своїх пригод приходить до думки: головне не покірність, не відданість хазяїнові, а служіння своєму народу.

Цікаво, що до того ж висновку – щастя в тім, щоб жити для людей, – приходять герої Л. Н. Толстого – освічені аристократи князь Андрій Болконский і граф Пьер Безухов. Отже, у повісті “Зачарований мандрівник” Лєсков створив яскравий національний характер, чудовий своєю моральною чистотою й людською чарівністю: в Івана Север’яновича загострене почуття честі, непримиренність до несправедливості й искреннее людинолюбство. Розповідаючи про мандрівки героя, Лєсков дає широку картину російського життя: описує центральне Черноземье, Миколаївську губернію, Пензу, татарські степи, російська Північ – одним словом, закуткову, “нутряну” Росію.

В образі Флягина письменник підкреслює настільки характерне для російської людини “правдошукацтво”: Іван Север’янович, переходячи від однієї пригоди до іншого, пізнає навколишній світ і зрештою знаходить гідну життєву мету – служіння людям, що виявляється навіть важливіше служіння Богові. Цю думку сам герой формулює так: “Мені за народ дуже померти хочеться.

Я клобучок зніму, а амуничку надягну” . Зовсім очевидно, що письменникові подобається його герой: Флягин за своє бурхливе життя нікого не зрадив, нікого свідомо не обдурив, легко прощав образи, що свідчить про його внутрішню порядність і широту душі. Всі ці якості піднімають героя “над рисою простої моральності й тому “святі Господу”” . Іншими словами, така людина, на думку Лєскова, і є “праведний”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Які риси російського національного характеру втілені в Івані Север’яновичі Флягине?

Categories: Твори з літератури